Постанова № 43384013, 02.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 р. Справа № 804/3529/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Попко В.О. Донцов Є.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Центр-Н" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «р» від 07.10.2014 року № 0003482201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Антарес» за період: липень 2014 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, актами здачі-приймання товару на зберігання. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Антарес» податкової дисципліни та не знаходження останнього за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивач наголошує на тому, що придбані у ТОВ «Антарес» товари використанні у власній господарській діяльності позивача, а саме: перепродані оптом та вроздріб третім особам.

Ухвалою суду від 04.03.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Антарес», з наступних причин:

- правочини укладені ТОВ «Антарес» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Антарес» порушує податкову дисципліну та не знаходиться на податковою адресою;

- позивачем не надано товарно-транспортні накладні до перевірки;

- ТОВ «Антарес» не має трудових ресурсів, основних засобів, машин та механізмів для здійснення господарської діяльності;

- діяльність ТОВ «Антарес» спрямована на надання податкової вимоги третім особам.

- позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують факт приймання - передачі нафтопродуктів за кількістю та якістю, як це передбачено умовами договорів з ТОВ «Антарес».

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 09.09.2014 року по 15.09.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Антарес» за липень 2014 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт від 22.09.2014 року № 505/221/37376526.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Антарес» на настання правових наслідків, в результаті чого занижено суму ПДВ у розмірі 1 619 310,58 грн. у липні 2014 року.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:

- правочини укладені ТОВ «Антарес» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Антарес» порушує податкову дисципліну та не знаходиться на податковою адресою;

- позивачем не надано товарно-транспортні накладні до перевірки;

- ТОВ «Антарес» не має трудових ресурсів, основних засобів, машин та механізмів для здійснення господарської діяльності;

- діяльність ТОВ «Антарес» спрямована на надання податкової вимоги третім особам.

- позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують факт приймання - передачі нафтопродуктів за кількістю та якістю, як це передбачено умовами договорів з ТОВ «Антарес».

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення форми «р» від 07.10.2014 року № 0003482201, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 1 619 310,53 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 809 655,29 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті від 22.09.2014 року № 505/221/37376526 щодо не спрямованості правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Антарес» на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Антарес» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Антарес» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Антарес» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Антарес».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Антарес» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Антарес» за юридичною адресою.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Антарес».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Антарес» укладено договори поставки нафтопродуктів № ДГ-3006-3 від 30.06.2014 року, № ДГ-0107-51 від 01.07.2014 року, № ДГ-2107-20 від 21.07.2014 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Антарес» зобов'язувалось поставити товар (нафтопродукти), а позивач зобов'язався їх оплатити.

Факт поставки ТОВ «Антарес» позивачу товарів підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Акти містять відомості про осіб, які їх підписали, та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ТОВ «Антарес» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлені у відповідності до норм Податкового кодексу України та зареєстровані у Реєстрі податкових накладних.

У відповідності до відомостей з сайту Державної фіскальної служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Антарес» анульовано 18.09.2014 року.

Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Антарес» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Антарес» зареєстровано як юридична особа.

Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Антарес» було юридичною особою.

Позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Антарес» до позивача.

Однак судом з пояснень представника позивача та листа ТОВ «Антарес» від 21.07.2014 року № 110/07-А та від 01.07.2014 року № 109/07-А встановлено, що нафтопродукти ТОВ «Антарес» зберігалися на складах ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Судом також встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт» укладено договір зберігання № 3302 від 01.02.2013 року, у відповідності до умов якого ПАТ «Дніпронафтопродукт» зобов'язувалось прийняти за зберігання нафтопродукти позивача.

Факт приймання-передачі нафтопродуктів ТОВ «Антарес», право власності на які перейшло до позивача, на зберігання у ПАТ «Дніпронафтопродукт» підтверджується актом приймання - передачі від 31.07.2014 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що загальна кількість та номенклатура нафтопродуктів, яка поставлена ТОВ «Антарес» позивачу, дорівнює загальній кількості та номенклатурі нафтопродуктів, які прийняті на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» за укладеним договором з позивачем.

Також судом встановлено, що позивач у подальшому реалізовував придбаний у ТОВ «Антарес» товар третім особам, а саме: ТОВ ВКФ «Авіас» та ПАТ «Дніпроазот», а також через мережу АЗС, що підтверджується копіями договорів, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними. У товарно-транспортних накладних пунктом навантаження та автопідприємством вказано ПАТ «Дніпронафтопродукт». ТОВ ВКФ «Авіас» забирало нафтопродукти у відповідності до умов договору поставки від 01.07.2014 року № 01/07/14 безпосередньо з АЗС, які орендує позивач.

У матеріалах справи також знаходяться копії договорів оренди АЗС, у відповідності до яких позивач використовує мережу АЗС.

Згідно спеціальних витягів з ЄДРПОУ на ТОВ «Антарес» та на ТОВ «Тех-Центр-Н» основними видами діяльності вказаних товариств є торгівля паливом.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

На підставі викладеного судом відхиляються доводи відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, а також не надання до перевірки документів, які підтверджують факт приймання - передачі нафтопродуктів за кількістю та якістю, як це передбачено умовами договорів з ТОВ «Антарес», може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

На підставі викладеного судом встановлено рух активів від ТОВ «Антарес» до позивача за договорами поставки.

У зв'язку з викладеним оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «р» від 07.10.2014 року № 0003482201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Центр-Н» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 02.04.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка