Постанова № 43383929, 01.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 918/1437/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.В.;

від відповідача: Якубець К.М.;

від третьої особи: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача

Рівненський державний гуманітарний університет на рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.14р. в справі № 918/1437/14 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Рівненського державного гуманітарного університету

за участю трьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області

про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних за поставлений природний газ

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Рівненського державного гуманітарного університету (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача: 37 896 грн. 09 коп. боргу, 3 138 грн. 98 коп. пені, інфляційних втрат в сумі 4 745 грн. 36 коп. та 1 749 грн. 06 коп. річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року (а.с. 81-82), з підстав, висвітлених у даній ухвалі було залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області (надалі - третя особа).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2014 року (а.с. 79-83) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 37896 грн. 09 коп. основного боргу, 2 753 грн. 17 коп. пені, 1 355 грн. 85 коп. річних, 4 707 грн. 32 коп. інфляційних втрат. Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 126 - 129) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, річних та інфляційних втрат.

Апеляційна скарга Відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що Позивачем не відкрито в установах уповноважених банків поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від Відповідача. Також, як зазначає, Відповідач, він неодноразово звертався до Позивача про вжиття заходів щодо відкриття рахунків, з подальшим укладенням додаткової угоди.

Ухвалою суду від 26 лютого 2015 року (а.с. 122) апеляційну скаргу Відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 1 квітня 2015 року на 15 год. 30 хв..

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представник Третьої особи в судове засідання від 1 квітня 2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про врученя поштового відправлення (а.с. 131). Причини неявки своїх повноважних представників суду не повідомили. Жодних клопотань від Третьої особи щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

З врахуванням вищенаведеного та враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні від 1 квітня 2015 року представник Позивача заперечив проти апеляційної скарги Відповідача, вважає її доводи необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

У судовому засіданні від 1 квітня 2015 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у цій апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2014 року по справі № 918/1437/14 залишити без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2013 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3903-ТЕ-28 (надалі - Договір; а.с. 8-12).

Відповідно до пункту 1.1 Договору: Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Позивачем), далі - газ, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього Договору; газ, що постачається за цим договором, використовується Позивачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням; використання газу Відповідачем для інших потреб не є предметом цього Договору.

Згідно пункту 1.2 Договору, Позивач передає Відповідачу в період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ в обсязі до 37,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - 6; лютий - 6; березень - 6; квітень - 3,5; жовтень - 3,5; листопад - 6; грудень - 6; за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що: ціна за 1 000 куб.м газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091 грн. 00 коп. з урахування у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість; до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 1309 грн. 20 коп.; загальна вартість цього Договору на дату його укладання становить 40 367 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 8 073 грн. 40 коп., разом з ПДВ - 48 440 грн. 40 коп..

Як визначено пунктом 4.1 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до пунктів 4.3-4.4 Договору: у платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання та призначення платежу; за наявності заборгованості за цим Договором Позивач зараховує кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу; кошти, які надійшли від Відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Згідно з пунктом 5.1 Договору, термін поставки газу з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Умовами пункту 7.3 Договору визначено, що: у разі порушення Відповідачем умов пункту 4.1 цього Договору Відповідач зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Положенням пункту 9.3 Договору визначено, що: строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що: цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі у одного учасника, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Також, 14 лютого 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаток № 1 до Договору (надалі - Додаток № 1; а.с. 13).

Відповідно до пункту 2.1 Додатку № 1, обсяг споживання газу Відповідачем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 2.2 Додатку № 1: обсяг газу, визначений згідно з пунктом 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі; приймання-передача газу, поставленого Позивачем для Відповідача у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Договір та Додаток № 1 підписані повноважними представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, на виконання умов Договору Позивач у період з січня 2013 року по грудень 2013 року, поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 37 896 грн. 09 коп., що підтверджується наступними актами прийому-передачі (а.с. 61-67): актом приймання-передачі природного газу у обсязі 6, 100 тис. куб. м. за січень 2013 року на суму 7 986 грн. 12 коп; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 5, 083 тис. куб. м. за лютий 2013 року на суму 6 654 грн. 66 коп.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 5, 629 тис. куб. м. за березень 2013 року на суму 7 369 грн. 48 коп.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 2, 115 тис. куб. м. за квітень 2013 року на суму 2 768 грн. 95 коп.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 2, 539 тис. куб. м. за жовтень 2013 року на суму 3 324 грн. 06 коп.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3, 219 тис. куб. м. за листопад 2013 року на суму 4 214 грн. 32 коп.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 4, 261 тис. куб. м. за грудень 2013 року на суму 5 578 грн. 50 коп..

Вищезазначені акти прийому-передачі природного газу підписані повноважними представниками та скріплені відбитками печаток Позивача та Відповідача.

Про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за цим Договором також свідчить відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення Позивачем умов Договору.

Враховуючи те, що Відповідачем не здійснено оплату поставленого газу у строки передбачені Договором Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 37 896 грн. 09 коп. боргу, 3 138 грн. 98 коп. пені, інфляційних втрат в сумі 4 745 грн. 36 коп. та 1 749 грн. 06 коп. річних.

Як вже вказано вище у даній судовій постанові, пунктом 4.1 Договору визначено, що: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму після прийняття товару, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

В силу дії статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про теплопостачання", державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Як встановлено вище в даній судовій постанові Позивачем належним чином було виконано умови Договору та поставлено природний газ на загальну суму 37 896 грн. 09 коп., однак, всупереч взятих на себе зобов'язань, Відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості природного газу, поставленого у спірний період, не виконав, заборгувавши таким чином Позивачу 37 896 грн. 09 коп..

На час розгляду справи доказів оплати основного боргу Позивачем в сумі 37 896 грн. 09 коп. матеріали справи не містять, так як і не містять доказів в підтвердження спростування факту поставки природного газу на зазначену суму Відповідачем.

Поряд з тим, колегія суду відхиляє доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі стосовно відсутності у Позивача рахунку відповідно до статті 38 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", оскільки: по-перше, надані Відповідачем суду документи, в підтвердження зазначеного, датовані 2013 роком (а.с. 71-73); по-друге, Відповідачем не надано доказів в підтвердження відсутності рахунку у Позивача за період заявлений до стягнення; по-третє, матеріали справи не містять доказів звернення Відповідача до Позивача чи Третьої особи стосовно оплати заборгованості за спожитий природний газ; по-четверте, Відповідачем не здійснено оплату поставленого газу (як частково так і повністю) як протягом розгляду справи в суді першої інстанції, так і на даний час (з огляду на те, що дана поставка газу була проведена ще у 2013 році); по-п'яте, Відповідачем недоведено факт звернення для реєстрації укладеного Договору до Третьої особи, як і не надано жодних доказів відмови Третьої особи в його реєстрації.

Усе вищеописане вказує на відсутність в матеріалах справи доказів, що Відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання по Договору.

Крім того, колегія суду констатує, що відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 3 грудня 2008 року № 1082: плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики); визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі по тексту - уповноважений банк).

Як визначено пунктом 1 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання, для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" та Публічному акціонерному товариству акціонерний банк "Укргазбанк" поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку базовий норматив відрахування коштів та норматив відрахування коштів, скоригований Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з урахуванням розрахунків підприємств теплоенергетики за природний газ, спожитий у попередніх періодах, оформлюються як реєстр нормативів відрахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів теплової енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, який подається щомісяця до 10 числа поточного місяця до Мінрегіону разом з документами, зазначеними у пункті 2 цього Порядку.

Положеннями пунктів 6, 7 Порядку визначено, що усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

Отже, враховуючи вищенаведене, на підставі пункту 4.1 Договору, статтей 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, в аспекті спростування у даній судовій постанові доводів Відповідача щодо відсутності у Позивача рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", заборгованість Відповідача станом на момент винесення оспорюваного рішення становила 37 896 грн. 09 коп. та підтверджена наявними у справі належними та допустимими доказами. Відповідно, вимоги Позивача щодо її стягнення є обґрунтованими, підставними і підлягають до задоволення.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов Позивача в цій частині та залишає судове рішення в цій частині без змін.

Крім суми основного боргу Позивач просив стягнути з Відповідача 1 749 грн. 06 коп. річних та 4 745 грн. 36 коп. інфляційних втрат.

Колегія суду констатує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем подано розрахунок річних та інфляційних (а.с. 22-24), з дослідження котрого вбачається, що нарахування річних та інфляційних здійснено по кожному періоду з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Водночас, Позивачем здійснено нарахування річних та інфляційних втрат з сум боргу, що не відповідають вартості спожитого об'єму природного газу.

Колегія суду здійснивши перерахунок інфляційних втрат та річних, з врахуванням вартості спожитого об'єму природного газу Відповідачем, приходить до висновку, що у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов'язаних з інфляційним процесом в розмірі 4 707 грн. 32 коп., та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 1 355 грн. 85 коп..

Відповідно, в частині стягнення з Відповідача 392 грн. 21 коп. річних та 38 грн. 04 коп. інфляційних втрат суд відмовляє за необґрунтованістю.

Дане вчинено і місцевим судом.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду щодо задоволення даних вимог без змін.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача 3 138 грн. 98 коп. пені, то колегія суду зауважує наступне.

Умовами пункту 7.3 Договору визначено, що: у разі порушення Відповідачем умов пункту 4.1 цього Договору Відповідач зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд зауважує, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошовий зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, колегія суддів перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені (а.с. 22-24) не погоджується з нарахованими сумами, оскільки з розрахунку вбачається, що Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за зобов'язаннями лютого 2013 року, виходячи з суми боргу 14 903 грн. 57 коп. (однак, відповідно до акту приймання-передачі було передано газу всього на суму 6 654 грн. 66 коп.), за зобов'язаннями жовтня 2013 року, виходячи з суми боргу 7327 грн. 88 коп. (відповідно до акту приймання-передачі було передано газу всього на суму 3 324 грн. 06 коп.), за зобов'язаннями грудня 2013 року, виходячи з суми боргу 9291 грн. 78 коп. (відповідно до акту приймання-передачі було передано газу всього на суму 5 578 грн. 50 коп.).

Відповідно, колегією суду проведено перерахування пені (із застосуванням калькулятора штрафів інформаційно-аналітичної системи "Ліга"), з врахуванням вартості спожитого об'єму природного газу Відповідачем, на підставі статті 232 Господарського кодексу України з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" по кожному акту приймання-передачі.

Водночас, Відповідачем, відповідно до статті 83 Господарського процесуального України, подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій (а.с. 69, 128).

Розглянувши дане клопотання колегія суду зазначає наступне.

В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суду зауважує, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що: вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевисвітлене, а також приймаючи до уваги ступінь виконання Відповідачем взятого на себе зобов'язання по сплаті заборгованості (станом на день розгляду справи в суді борг Відповідачем взагалі не сплачено) та наявність декількох справ порушених за позовом Позивача до Відповідача з приводу не виконання взятих на себе зобов'язань по Договору щодо оплати вартості спожитого газу за різні періоди та по різним договорам, колегія суду приходить до висновку про відхилення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.

З огляду на усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 2 753 грн. 17 коп.. В частині стягнення пені в розмірі 385 грн. 81 коп. суд вімовляє.

Відповідно, приймаючи таке рішення, колегія суду залишає оспорюване рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Відповідачем зроблено не було.

В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі Відповідача, необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не спростовують законності зменшення місцевим господарським судом розміру пені.

Інші доводи апелянта є безпідставними, спростовані усім вищеописаним у даній постанові і до уваги Рівненським апеляційним господарським судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача- без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненського державного гуманітарного університету

- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2014 року в справі № 918/1437/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 918/1437/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.