Ухвала суду № 43383914, 02.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"02" квітня 2015 р.Справа № 924/202/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Першого заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Національної академії аграрних наук України, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест 777", м. Хмельницький;

2. Хмельницької міжрайонної податкової інспекції, м. Хмельницький

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету міністрів України, м. Київ

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

- Державного підприємства „Дослідне господарство „Зоря" Інституту сільського господарства Західного полісся Національної академії аграрних наук України", с. Пирогівці, Хмельницький район, Хмельницька область;

- Товарної біржі „Подільська", м. Хмельницький

про - визнання недійсним договору відчуження майна, що перебуває в податковій заставі №5188 від 10.02.2012р., а саме: греблі, кріплення з плитами, шлюзного мосту з водовипусками №1,2,3, який укладений між Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією та товариством з обмеженою відповідальністю „Будінвест 777";

- повернення ТОВ „Будінвест 777" у власність держави в особі Національної Академії аграрних наук України гідротехнічну споруду, а саме греблю, кріплення з плитами, шлюзний міст з водовипусками №1,2,3

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: Ксьондзик Г.В. - за довіреністю від 26.11.2014р.;

Шеремета В.В. - за довіреністю від 20.02.2015р.;

від відповідача-2: Вітюк С.В. - за довіреністю №3349/9/10-021 від 04.07.3013р.;

від третьої особи (Кабінет міністрів України): Луков А.В. - за довіреністю від 06.01.2015р. №1-2015/1.3-1-1/22-2015

від третьої особи (ДП ДГ „Зоря"): Смірнова І.С. - за довіреністю від 17.04.2014р.;

від третьої особи (ТБ „Подільська"): не прибув;

за участю: Олійник І.О. - прокурор відділу прокуратури (служб.посвідчення №031297 від 12.01.2015р.)

Суть спору: Перший заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Національної академії аграрних наук України звернувся до суду із позовом відповідно до якого просить визнати недійсним договір відчуження майна, що перебуває в податковій заставі №5188 від 10.02.2012р., а саме: греблі, кріплення з плитами, шлюзного мосту з водовипусками №1,2,3, який укладений між Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією та товариством з обмеженою відповідальністю „Будінвест 777" та повернути ТОВ „Будінвест 777" у власність держави в особі Національної Академії аграрних наук України гідротехнічну споруду, а саме греблю, кріплення з плитами, шлюзний міст з водовипусками №1,2,3.

Прокурор в засідання суду 02.04.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позові, наполягає на їх задоволенні.

Представник позивача в засідання суду 02.04.2015р. не прибув. Відповідно до письмових пояснень за вих.№14юр-67 від 03.03.2015р. повідомив, що позов підтримує та просить суд позовну заяву першого заступника прокурора Хмельницької області задовольнити в повному обсязі. Крім того, позивач просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника Національної академії аграрних наук України, а рішення суду направити на адресу Національної академії аграрних наук України у встановленому законодавством порядку.

Представник відповідача-1 в засідання суду 02.04.2015р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов від 26.02.2015р. за вих.№6. Крім того, у додаткових письмових поясненнях за вих.№8 від 26.03.2015р. відповідач-1 вважає позицію НААН України, викладену у письмових поясненнях від 03.03.2015р., необґрунтованою зважаючи на наступне.

Хмельницька міжрайонна податкова інспекція задовго до укладення договору відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, двічі (25.05.2011р. та 02.12.2011, Договір від 10.02.2012р.) зверталася з листом до Національної академії аграрних наук України про погодження реалізації майна, зокрема греблі, кріплення з плитами, шлюзний міст з водовипусками № 1, 2, З, через товарну біржу. Відповідь на перший лист Академія не надала, а у відповіді на другий лист за підписом в.о. президента Національної академії аграрних наук України, яка є суб'єктом управління відповідного майна, чітко зазначила, що академія не уповноважена надавати дозвіл на реалізацію державного майна, описаного у податкову заставу, а також не вбачає жодних перешкод зі своє сторони щодо виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року.

Окрім того, відповідач-1 зазначає, що Академія була повідомлена і про постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 р. (справа № 2270/8856/11) про надання дозволу на погашення податкового боргу ДП ДГ „Зоря" за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Проте Академія не оскаржувала ані цю постанову, ані договір, за яким було відчужене спірне майно.

З того часу Академію не цікавила подальша доля спірного майна. А у письмових поясненнях від 03.03.2015 р. за підписом в.о. віце-президента Академія зазначає, що не надавала згоди на відчуження нерухомого майна ДП ДГ „Зоря", що суперечить листу Академії від 23.04.2012 р. за підписом в.о. президента В.Ф. Петриненко.

Таким чином, на думку відповідача-1, безпідставним є посилання позивача на Порядок відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 6 червня 2007 року №803. Відповідно до п.б Порядку відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

Відповідно до п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку, опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

При цьому відповідач-1 зазначає, що до матеріалів адміністративної справи №2270/8856/11 долучено акт опису майна №16 від 25.05.2011 року, до якого включено греблю, кріплення з плитами, шлюзний міст з водовипусками № 1,2,3, які знаходиться у с. Пирогівці Хмельницького району.

Пунктом 87.3. ст. 87 ПК України визначено, яке майно не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків. Зокрема позивач посилається на такі підпункти:

- 87.3.2. майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

- 87.3.7 майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України „Про заставу".

При цьому відповідач-1 зазначає, що пп. 87.3.2 не містить заборони погашення додаткового боргу платника додатків за рахунок майна, що перебуває у господарському віданні платника податків, а вказує лише на заборону щодо майна, яке перебуває у володіння або користуванні платника податків.

Відповідно до п. 4.10 Статуту ДП ДГ „Зоря", який є у матеріалах справи, майно господарства є державною власністю і закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання.

Щодо п.п.87.3.7, відповідно до ст.4 Закону України „Про заставу" предметом застави не можуть бути:

- культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Гребля, кріплення з плитами, шлюзний міст з водовипусками №1,2,3, не підпадають і під перелік об'єктів, які не можуть бути предметом застави.

Стосовно об'єктів державної власності, приватизація яких заборонена, то згідно із п.36 ст.85 Конституції України право затвердження переліку таких об'єктів належить до повноважень Верховної Ради України. Так перелік цих об'єктів міститься у Законі України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Серед переліку усіх об'єктів, визначених як такі, що не підлягають приватизації, не міститься гребля, кріплення з плитами, шлюзний міст з водовипусками №1,2,3, яка знаходиться у с. Пирогівці Хмельницького району.

Статтею 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання-господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.73 ГК України, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Стаття 74 ГК України передбачає, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Позивачі посилають на Статут НААН України, який містить заборону накладення стягнення за претензіями кредиторів на нерухоме майно Академії, наукових установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні.

Статут НААН України є актом локальної дії та не може суперечити чинному законодавству України, що ми спостерігаємо у нашому випадку. До того ж Статут поширює свою дію на окремо взятих суб'єктів, тобто обжене коло осіб, серед яких ТОВ „Будінвест 777" відсутнє.

Отже, на думку відповідача-1, гребля, кріплення з плитами, шлюзний міст з недовипусками №1,2,3, правомірно були реалізовані на торгах як джерело погашення податкового боргу, в результаті чого ТОВ „Будінвест 777" стало добросовісним набувачем права власності на зазначене майно.

Також відповідач-1 звертає увагу суду на норму, що міститься у ч.3 ст.35 Господарсько-процесуального кодексу України „обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються-при розгляді інших справ. у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.".

Окрім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.63 КАС України у мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

При цьому відповідач-1 зазначає, що у судовому засіданні Хмельницького окружного адміністративного суду представник відповідача ДП ДГ „Зоря" проти позову заперечував та заявив про всі обставини, зокрема про те, що власником нерухомого майна ДП ДГ „Зоря" є держава в особі розпорядника Національної академії аграрних наук України. Проте суд, дослідивши матеріали справи, відхилив усі доводи відповідача та задовольнив позов Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції, надавши дозвіл на погашення податкового боргу ДП ДГ „Зоря" за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (Постанова від 16.08.2011 р., Справа №2270/8856/11).

Таким чином, на думку відповідача-1, очевидним є те, що Хмельницький окружний адміністративний суд, приймаючи рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу ДП ДГ „Зоря" за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі було встановлено, що зазначеним майном є те, яке міститься у акті опису майна ДП ДГ „Зоря" № 16 від 25.05.2011 року, складеному податковим керуючим.

Відповідно до п.7 п.6 Статуту НААН України Академія здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством. Проте листом від 18.05.2011 року № 82 керівництво ДП ДГ „Зоря" повідомило про те, що згідно наказу „Про проведення інвентаризації № 11/1-В від 25.04.2011 року" проведено інвентаризацію основних засобів на підприємстві, в результаті чого у податкову заставу з метою подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу надаються основні засоби, які не входять до цілісного майнового комплексу та не використовуються у виробничому процесі. У наведеному переліку міститься і гребля, кріплення з плитами, шлюзний міст з недовипусками №1,2,3.

Так, у зв'язку з невикористанням майна у виробничому процесі, оспорюване майно було використане для наповнення бюджету в рахунок погашення податкового боргу. Більш того, зміна права власності греблі, кріплення з плитами, шлюзний міст з водовипусками №1,2,3, з державної на приватну дає можливість використовувати його у господарських цілях, отримувати прибуток та сплачувати податки з прибутку. Так, спірне майно як власність ТОВ „Будінвест 777" можна розглядати як джерело для наповнення державного бюджету внаслідок отримання прибутку.

Таким чином, з вищевикладеного як зазначає відповідач-1, вбачається, що має місце непропорційне втручання до мирного володіння майном, що призводить до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник відповідача-2 в засідання суду 02.04.2015р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов від 20.02.0215р. Крім того, у наданих суду додаткових письмових поясненнях від 23.03.2015р. зазначає, що викладені обставини в письмових поясненнях Національної академії аграрних наук України Хмельницька об'єднана ДПІ вважає не обгрунтованими та не погоджується з нижчевикладених підстав.

Так, у відповідності до п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності і (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

При цьому відповідач-2 зазначає, що Національна академія аграрних наук України робить аналіз ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна" та ст.4 Закону України „Про заставу" яка передбачає, що предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації та як наслідок приходить до висновку, що право податкової застави не поширюється на гідротехнічні захисні споруди.

Дане твердження, на думку відповідача-2, є помилковим оскільки п.4. ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна" визначено, що перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Статтею 1 Закону України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено сам перелік, але до нього Національної академії аграрних наук України не увійшла. Все це вказує на те, що податковий орган діяв в межах чинного законодавства.

Посилання на ст.1 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", на думку відповідача-2, є також помилковим, оскільки ст.2 даного Закону передбачає, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, представник відповідача-2 подав суду письмове клопотання від 02.04.2015р., відповідно до якого в порядку ст.69 ГПК України просить продовжити строк розгляду даної справи на 15 днів.

Представник третьої особи (Кабінет міністрів України) в засідання суду 02.04.2015р. прибув, у поданому суду письмовому поясненні від 02.04.2015р. повідомив суд про те, що згідно вимог ст.8 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" об'єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються Національній академії наук України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування.

Так відповідно до п.89 Статуту Національної академії аграрних наук України майновий комплекс Академії складається з усіх матеріальних та нематеріальних актів, які перебувають на балансі Академії і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за Академією в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного усе майно яке перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, у тому числі і майно, яке перебуває на балансі підприємств заснованих академією, у тому числі ДП ДГ „Зоря" с. Пирогівці Хмельницького району, перебуває на правах оперативного управління, а отже ні академія, ні її дочірні підприємства самостійно розпоряджатися переданим державою майном не мають права.

Крім цього, відповідно до вимог п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року № 803, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, .який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Також, вищевказаним Порядком передбачено, що згоду на відчуження майна надає за пропозиціями Фонду державного майна України Кабінет Міністрів України.

Тому, представник третьої особи стверджує, що відчуження майна було здійснено із порушенням норм діючого законодавства України, а саме Хмельницька міжрайонна податкова інспекція не мала права передавати на реалізацію майно, яке не належало на праві власності боржнику ДП ДГ „Зоря", без отримання відповідної згоди.

Отже, вважає, що позовні вимоги першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України підлягають задоволенню.

Представник третьої особи (ДП ДГ „Зоря") в засідання суду 02.04.2015р. прибув, підтримав позицію, викладену у наданих в засіданні суду 26.02.2015р. письмових поясненнях.

Представник третьої особи (ТБ „Подільська") в засідання суду 02.04.2015р. не прибув, будь-яких додаткових заяв чи клопотань від останнього до суду не надходило.

Розглянувши письмове клопотання відповідача-2 про продовження строку розгляду спору, судом враховується, що згідно з ч.1 ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Подане відповідачем-2 клопотання про продовження строку розгляду спору будь-чиїх прав, свобод та законом охоронюваних інтересів не порушує, відповідає нормам чинного законодавства, а тому судом приймається та підлягає задоволенню. При цьому, строк вирішення спору продовжується на 15 днів, до „24" квітня 2015 року (включно).

Згідно із п.п.1,3 ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у зв'язку із нез'явленням в засідання представників сторін, інших учасників процесу, необхідністю подання додаткових доказів.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги необхідність подання додаткових доказів, суд вважає за необхідне з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин відкласти розгляд справи на іншу дату.

Керуючись п.п.1,3 ч.1 ст.77, ст.ст.69, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

Письмове клопотання відповідача-2 про продовження строку розгляду спору задовольнити.

Строк розгляду спору продовжити на 15 днів, до „24" квітня 2015 року (включно).

Розгляд справи №924/202/15 відкласти 12:00 "20" квітня 2015 р.

Відповідачу-1 (ТОВ „Будінвест 777") подати докази реєстрації права власності на спірне майно (гідроспоруди).

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, к.316.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Васильківська, 37, м. Київ-22, 03022) - проста кореспонд.;

3- відповідачу-1: ТОВ „Будінвест 777" (вул. Примакова,1 м. Хмельницький, 29000) проста кореспонд.;

4 - третій особі (ТБ „Подільська" - вул. Театральна, 10, м. Хмельницький, 29000) - проста коресп.