Постанова № 43383193, 30.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа № 922/4977/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Алєксєєва С.С. за довіреністю №27 від 01.01.2015 р.

відповідача - Лисак Т.Г. за довіреністю №ББУ/СА288/ББ/14 від 10.12.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Свердловськ, Луганська область

(вх. №850Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.15 р. у справі № 922/4977/14

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Свердловськ, Луганська область

про стягнення 14 920,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.15 р. по справі № 922/4977/14 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" 14920,00 грн. штрафу, 1827 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.01.15 р. по справі № 922/4977/14 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що доводи позивача щодо неправильного визначення відповідачем у залізничній накладній маси вантажу, не підтверджується матеріалами справи, оскільки вважає, що різниця в масі між накладною та комерційним актом, яку виявлено перевізником на станції призначення, є результатом природної втрати/висихання/просипання антрациту, зданого до перевезення у вологому стані та похибки при зважуванні на вагах, строк експлуатації яких приближується до граничного встановленого виробником. Також, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано обставини тяжкого фінансового стану ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", які, на думку заявника, є підставою для зменшення штрафних санкцій відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України. Крім того, відповідач стверджує, що позов було підписано особою, що не наділена повноваженнями представляти юридичну особу - Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", в суді.

В судовому засіданні 04.03.2015 оголошено перерву до 30.03.2015.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає, що рішення господарського суду відповідає встановленим ним фактичним обставинам справи та є таким, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, у травні 2014 року зі станції Довжанська Донецької залізниці ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", м.Свердловськ (відповідач) здійснив відправлення вагону № 56857352 згідно накладної № 53090148 на станцію Ігрень Придніпровської залізниці.

При прибутті на станцію Ігрень Придніпровської залізниці на підставі ст. 52 Статуту, за заявкою одержувача № 255 залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми № 162 від 03.05.2014 р.

На підставі ст. 118 Статуту позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної перевізної плати за неправильно зазначену масу вантажу за даними в накладній № 53090148, який складає 14920,00 грн.

Беручи до уваги вказані обставини, вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме: ст. 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 24, 118 Статуту залізниць України, положення Правил приймання вантажів до перевезення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.05.2014 по прибутті на станцію Ігрень Придніпровської залізниці, за заявкою одержувача № 255 залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми № 162 від 03.05.2014 р. (а.с. 13).

Контрольне переважування спірного вагону проводилось на 150-тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було виявлено на станції відправлення, та перевіркою виявлено, що в накладній № 53090148 у вагоні № 56857352 вказана маса вантажу складає 70000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 68500 кг, що на 1500 кг менше, ніж вказано у накладній.

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Так, згідно складеного комерційного акту РА № 003986/ від 03.05.2014 контрольне переважування спірного вагону проводилось на 150 тонних тензометричних вагах ПД ТЕС, повірених 16.08.2013. Перевіркою було виявлено, що в накладній № 53090148 у вагоні № 56857352 вага брутто - 92000 кг, тара - 23500 кг, вага нетто - 68500 кг, тобто згідно залізничної накладної менше на 1500 кг. (а.с. 12).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 за N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, встановлено, що вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

Згідно п 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до п.9 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. № 334) у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законодавством відповідальність.

Судом встановлено, що комерційний акт РА № 003986 від 03.05.2014 є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів, засвідчений представником одержувача та підтверджує факт надходження вагону з вантажем на станцію призначення з іншими даними, ніж ті, які були вказані в накладній за № 53090148.

До того ж, наданий до матеріалів справи акт загальної форми, який також підписаний з боку одержувача, містить ідентичні дані, що зазначені в комерційному акті, стосовно виявленої розбіжності маси вантажу.

Вказані обставини відповідачем будь-якими доказами не спростовані.

Посилання відповідача на те, що різниця між накладною та комерційним актом, яку виявлено перевізником на станції призначення, є результатом природної втрати/висихання/просипання антрациту, зданого до перевезення у вологому стані та похибки при зважуванні на вагах, строк експлуатації яких приближується до граничного встановленого виробником, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту Залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. При цьому, у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Вищого господарського суду України № 17/300 від 03.04.2008, № 17/301 від 03.04.2008, № 17/25 від 18.11.2008, № 17/27 від 18.11.2008.

До того ж, відповідно до статті 118 Статуту, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці, у зв'язку з цим збитків.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст.122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Таким чином, комерційний акт РА № 003986/234 від 03.05.2014 року не оскаржений у відповідності із п. 16 Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів), тому є належним доказом у справі та є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

З матеріалів справи вбачається, у накладній № 53090148, у вагоні № 56857352 вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 70000 кг, спосіб визначення маси - на 150т. вагонних вагах. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Судом встановлено, що правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника Кукуяшна О.А. 01.05.2014 р.

З урахуванням наведених правових норм, а також беручи до уваги, що наданий до матеріалів справи акт загальної форми № 162 від 03.05.2014 та комерційний акт РА № 003986/234 від 03.05.2014 року (а.с. 12, 13) засвідчують факт невідповідності маси вантажу, що за зазначена у накладній, фактичній масі вантажу в вагоні, у позивача є всі правові підстави для стягнення з відповідача штрафу, що відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 1%.

Статтями 24, 122 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній. За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

На підставі комерційного акту позивачем за неправильно зазначену у накладній масу вантажу нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, який склав 14920,00 грн., що відповідає нормам ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України. За таких обставин, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, з наступних підстав.

Так, відповідно до п.1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість обставин.

Як свідчать матеріали справи відповідач просив зменшити розмір штрафу в десять раз, посилаючись на важкий фінансовий стан, не здійснення підприємницької діяльності, нестачу оборотних коштів тощо. Проте, вказані обставини ніяким чином не впливають на обов'язок вантажовідправника з внесення правильних відомостей про вантаж, зазначений у видатковій накладній, а також не позбавляють його відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. В свою чергу, нарахований позивачем штраф у розмірі 14920,00 грн. ґрунтується на нормах ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України.

До того ж, відповідач не надав доказів підтверджуючих зазначені обставини, а саме відсутні фінансові звіти, докази нездійснення підприємницької діяльності, докази відсутності коштів тощо.

Посилання відповідача на те, що позов був підписано особою, яка не наділена належними повноваженнями на представництво інтересів юридичної особи в суді, колегія суддів вважає безпідставними та такими що спростовуються дійсними обставинами справи.

Так, наказом № 610/Н, підписаним головою комісії з реорганізації Державного підприємства "Придніпровська південна залізниця" Тищенко Ю.Г., чітко визначено, що довіреності видані начальником залізниці до створення комісії з реорганізації строк дії яких не закінчився, за винятком довіреностей, зазначених у переліку в додатку № 1 до наказу, вважаються чинними. Оскільки довіреність № 24 на і'мя Кучерука А.В. (особа, яка підписала позовну заяву) в додатку № 1 відсутня, тому вказана довіреність є дійсною, а Кучерук А.В. є повноваженою особою на представництво інтересів Державного підприємства "Придніпровська південна залізниця" в суді.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В свою чергу відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність підстав для нарахування позивачем штрафу та стягнення його з відповідача.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень.

Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2015 у справі № 922/4977/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Свердловськ, Луганська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2015 у справі № 922/4977/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 01 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.