Рішення № 43382973, 30.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 р. Справа№ 914/598/15

За позовом: Турківської міської ради, м. Турка, Львівська область

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Турка, Львівська область

про звільнення незаконно зайнятого приміщення, стягнення заборгованості по договору оренди та стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 9047,81 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Германович А.М. - представник за довіреністю від 27.03.215р. №417;

Від відповідача: ОСОБА_1 - паспортні дані: серія НОМЕР_2, виданий Турківським РВ УМВС України у Львівській області 12.12.1997р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Турківської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звільнення незаконно зайнятого приміщення, стягнення заборгованості по договору оренди та стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 9 047,81 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.03.2015р.

В судовому засідання 16.03.2015р. оголошено перерву до 30.03.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору оренди нерухомого майна, що належить до власності Турківської міської ради 5/1 від 01.09.2011р. продовжує користуватись об'єктом оренди незважаючи на закінчення строку дії Договору, та не виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати та законних вимог орендодавця про звільнення незаконно зайнятого приміщення.

У судовому засіданні 30.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог. Зазначає, що заборгованість по орендній платі в сумі 9 047,81 грн. оплачено, що підтверджується поданою квитанцією, про сплату зазначеної заборгованості в повному обсязі.

У судовому засіданні 30.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено таке.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до власності Турківської міської ради 5/1 від 01 вересня 2011 року.

Предметом договору оренди є нежитлове приміщення, що знаходиться на балансі Турківської міської ради загальною площею 48,4 кв.м, розміщене за адресою АДРЕСА_2, 1-поверх з індексами приміщень №№2-2.3-1, відповідно технічного паспорта МБТІ.

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати складає 713, 42 грн., а відповідно до п.8.1. договір укладено на строк, що діє від 01 вересня 2011 року до 31 серпня 2012 року.

Додатковим договором №41 до договору оренди нерухомого майна, що належить до власності Турківської міської ради 5/1 від 01 вересня 2011 року згаданий договір оренди викладено у новій редакції.

Зокрема, у п.8.1 договору сторона погодили, що договір укладено 02 грудня 2012 року до 02 грудня 2014 року включно.

Актом приймання - передачі нежитлового приміщення від 02.12.2013 року нежитлові приміщення передані орендарю.

01 грудня 2014 року вих. №1410 орендодавець направив орендарю вимогу про звільнення приміщення та сплату заборгованості по договору оренди (докази направлення 01.12.2014 р. в матеріалах справи).

Заборгованість зі сплати орендної плати згідно поданого розрахунку складає на момент подання позовної заяви 9 047,81грн., що не заперечується відповідачем. На момент розгляду справи, відповідачем подано платіжну квитанцію про оплату зазначеної заборгованості у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Предметом позову є стягнення заборгованості та звільнення нежитлового приміщення

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Заборгованість зі сплати орендної плати згідно поданого розрахунку складає на момент подання позовної заяви 9 047,81 грн., що не заперечується відповідачем. На момент розгляду справи, відповідачем подано платіжну квитанцію від 27 березня 2015 року про оплату зазначеної заборгованості у повному обсязі. Цей факт підтвердив у судовому засіданні позивач.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки на момент прийняття рішення суд відсутній предмет спору у зв'язку з виконанням у цій частині обов'язку відповідачем.

Оскільки спір в частині стягнення заборгованості з орендної плати виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір зі сплати майнової вимоги у розмірі 1 827,00грн. за платіжним дорученням №269 від 29 грудня 2014 року покласти на відповідача.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначив Вищий господарський суд України в підпункті 4.1. пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Додатковим договором №41 до договору оренди нерухомого майна, що належить до власності Турківської міської ради 5/1 від 01 вересня 2011 року, яким згаданий договір оренди викладено у новій редакції, у п.8.1 договору зазначено, що сторони погодили, що договір укладено 02 грудня 2012 року до 02 грудня 2014 року включно.

Відповідно до п.8.6. договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах.

З врахуванням положень ст.,ст. 252 ЦК України, 253, 254 ЦК України, п. 8.6. договору оренди, аналізу у цьому аспекті п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у тексті договору виконання зобов'язання визначено «до 02 грудня 2014 року включно», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 02 грудня 2014 року.

Таким чином, оскільки позивач направив відповідачу - орендарю вимогу про звільнення приміщення та сплату заборгованості за договором оренди 01 грудня 2014 року вих. №1410 (докази направлення 01.12.2014 р. в матеріалах справи), а саме до закінчення строку його дії, то, враховуючи системний аналіз зазначених вище норм законодавства, договір оренди між сторонами вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

У зв'язку з цим, підстав для задоволення вимоги позивача про звільнення нежитлового приміщення не має, оскільки відповідач (орендар) перебуває у ньому на підставі договору оренди, який є чинний, у встановленому порядку не розірваний та Акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 02.12.2013 року.

Отже, у задоволенні вимоги про звільнення нежитлового приміщення з індексами №2-2, 3-1 заг. площею 48,4 м.кв, розміщених на 1-му поверсі будинку за адресою АДРЕСА_2 слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, у цій частині залишаються за позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження в частині стягнення 9 047,81 грн. заборгованості за договором оренди.

2. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (82500, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) на користь Турківської міської ради (82500, Львівська область, Турківський район, м. Турка, пл. Ринок, 26; ідентифікаційний код юридичної особи 04056026) 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2015року.

Суддя Коссак С.М.