Рішення № 43382807, 17.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/26791/14

За позовом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України

до Національного технічного університету України «КПІ»

про стягнення 51 586,52 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Комиляй Ю.В. - довіреність б/н від 27.05.2014 року;

від відповідача: Куценко О.О. - довіреність №20 від 28.10.2014 року;

Обставини справи :

Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Національного технічного університету України «КПІ» про стягнення 51 586,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо виконання дослідно-конструкторських робіт «П'єзо», згідно умов Договору №95 про закупівлю за державні кошти від 18.09.2012 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 29 986,52 грн. - пені з урахуванням індексу інфляції, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості товару, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості товару.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.01.2015 року.

20.01.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 20.01.2015 року оголошено перерву до 28.01.2015 року.

В судовому засіданні 28.01.2015 року представник позивача подав заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 28.01.2015 року оголошено перерву до 10.02.2015 року.

04.02.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав уточнення до позовної заяви, згідно яких просив суд стягнути з відповідача на свою користь 26 800,00 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт, 9 664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних за неправомірне користування коштами.

В судовому засіданні 10.02.2015 року оголошено перерву до 18.02.2015 року.

17.02.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на уточнення до позовної заяву позивача.

В судовому засіданні 18.02.2015 року оголошено перерву до 17.03.2015 року.

В судовому засіданні 17.03.2015 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 17.03.2015 року представник відповідача не визнав позовні вимоги та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2012 року між Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (далі по тексту - замовник, позивач) та Національним технічним університетом України «КПІ» (далі по тексту - виконавець, відповідач) укладено Договір №95 про закупівлю за державні кошти (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов'язується за завданням Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати дослідно-конструкторську роботу «П'єзо» (далі - ДКР). Замовник зобов'язується прийняти виконану ДКР та платити її.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна цього Договору становить 200 000,00 грн., утому числі за етапами:

- перший етап ДКР - 120 000,00 грн.

- другий етап ДКР 80 000,00 грн.;

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1. Договору, оплата першого етапу ДКР здійснюється шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця попередньої оплати в розмірі 100% від ціни першого етапу ДКР. Попередню оплату в розмірі 120 000,00 грн. замовник перераховує виконавцю протягом 10 банківських днів після набрання чинності Договору.

Згідно з пунктами 4.2. та 4.2.1. Договору, оплата другого етапу ДКР здійснюється шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця попередньої оплати в розмірі 100% від ціни другого етапу ДКР. Попередню оплату в розмірі 80 000,00 грн. замовник перераховує виконавцю протягом 10 банківських днів не раніше ніж за три місяці до дати завершення другого етапу.

На виконання пунктів 4.1. та 4.1.1. Договору позивачем перераховано відповідачу 120 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3834 від 25.09.2012 року (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Виконання та приймання ДКР здійснюється відповідно до календарного плану виконання ДКР (додаток №1 до Договору) та ТТЗ (п. 5.1. Договору).

Згідно з календарним планом виконання дослідно-конструкторської роботи «П'єзо» (додаток №1 до Договору):

- термін виконання першого етапу - до 30.11.2012 року;

- термін виконання другого етапу - до 30.10.2013 року;

Відповідно до п. 5.2. Договору, не пізніше ніж за 25 днів до дати закінчення кожного етапу ДКР виконавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити замовнику дату готовності до здавання.

Згідно з п. 5.4. Договору, за результатами приймання першого етапу ДКР складається акт приймання першого етапу ДКР, на другому етапі ДКР складається акт приймальних випробувань. Ці акти складаються та підписуються комісіями, які призначає замовник. До складу комісії включаються представники виконавця за його поданням.

На підставі позитивних результатів приймання виконавець складає, підписує і надсилає замовнику першого етапу ДКР - акт здавання-приймання першого етапу ДКР, на другому етапі ДКР - акт здавання-приймання ДКР. Замовник протягом 5 днів з дня одержання акту здавання-приймання зобов'язаний підписати його і надіслати виконавцю.

Додатковою угодою №1/169 від 30.11.2012 року до Договору внесені зміни до терміну виконання 1 етапу, а саме: до 24.12.2012 року.

Факт приймання першого етапу ДКР підтверджується підписаним між сторонами 24.12.2012 року Актом здавання-приймання першого етапу ДКР «П'єзо» (копія Акту міститься в матеріалах справи).

25.10.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою продовжено термін виконання другого етапу ДКР до 30.12.2013 року.

31.10.2013 року на виконання пунктів 4.2. та 4.2.1. Договору позивачем перераховано відповідачу 80 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1186 та №1187 (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

25.10.2013 року між сторонами підписано Акт про припинення приймальних випробувань зразка, створеного в рамках ДКР «П'єзо» (копія акту міститься в матеріалах справи), згідно якого приймальні випробування призупиняються до усунення Виконавцем ДКР зауважень, викладених в цьому Акті.

Листами в кількості 3 шт. (від 03.10.2014, від 15.01.2014, від 24.04.2014, копії листів містяться в матеріалах справи) позивач звертався до відповідача з вимогою про виконання другого етапу ДКР, який має бути виконаний до 30.12.2013 року.

Відповідно до п. 8.3. Договору, за порушення умов договору щодо якості Виконавець сплачує штраф у розмірі 20% їх вартості та усуває їх у 5 - денний строк з дати повідомлення замовником виконавця про виявлені недоліки.

Згідно з п. 8.4. Договору, за порушення строків виконання зобов'язання Виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У разі здійснення попередньої оплати Виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції (п. 8.5. Договору).

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасності та якості виконання робіт по другому етапу ДКР, відповідно до умов Договору, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 26 800,00 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості товару, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості товару, 9 664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних за неправомірне користування коштами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а саме перерахував відповідачу 200 000,00 грн., а відповідач в порушення термінів виконання ДКР, передбачених умовами Договору, не виконав другий етап ДКР

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач в порушення умов Договору не виконав другий етап ДКР, а тому позивач, керуючись пунктами 8.3. та 8.4. Договору, просить суд стягнути з відповідача 26 800,00 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 26 800,00 грн. - пені, 5 600,00 грн. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 16 000,00 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтями 536 та 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 9 664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних за неправомірне користування коштами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що розмір процентів за користування належними позивачу грошовими коштами не встановлено договором, суд вважає, що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч.1 ст.1048 ЦК України, згідно якої у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Адже, статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9 664,00 грн. - інфляційних втрат, 2 400,00 грн. - 3% річних за неправомірне користування коштами, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного технічного університету України «КПІ» (03056, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 37, код ЄДРПОУ 02070921) на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (03113, м. Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ВАСИЛЕНКА, будинок 3, код ЄДРПОУ 20001993) 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - пені, 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 7% вартості робіт, 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 20% вартості робіт, 9 664 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. - 3% річних за неправомірне користування коштами, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.03.2015 року.