Ухвала суду № 43382291, 10.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/66111/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бившевої Л.І.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - ДПІ) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагротех» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0003282202 та № 0003272202 від 8.07.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ підлягають скасуванню, оскільки прийняті у порушення вимог чинного законодавства України.

17 вересня 2013 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що Товариством були порушені вимоги п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податку забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

27 листопада 2013 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року скасована, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0003282202 та № 0003272202 від 8.07.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду та залишення без змін постанови Вінницького окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 30.05.2013 року до 18.06.2013 року ДПІ здійснила документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2011 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 26.06.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство порушило вимоги пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.,п. 138.2, 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - занизило податок на прибуток, у розмірі 481 876,00 грн.; а також п.,п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість, у розмірі 368 479,00 грн.

8 липня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003282202 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 574 371,00 грн., № 0003272202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 460 599,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами .

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд першої інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до передчасного висновку, що надані Товариством товарно-транспортні, податкові та видаткові накладні не відповідають вимогами первинності відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку, оскільки згідно з висновком почеркознавчого дослідження №788 від 16.10.2013 року підписи на оригіналах податкових, видаткових та інших наданих виконані директором ТОВ «Кормотрейд», ТОВ «ТД «Кормотрейд» Дубіковським В.А.

Висновок експертного дослідження №594/595/13-21 від 12.04.2013 року, на який посилався суд першої інстанції, здійснювався за копіями, а не оригіналами, документів бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що зазначене дослідження проводилось щодо зображення підписів на електрофотокопіях документів і не може бути достатньою та вагомою підставою для висновку про порушення контрагентами Товариства вимог податкового законодавства, не може бути належним доказом у справі.

Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду України у постанові від 5.03.2012 року у даному випадку є помилковими, оскільки у зазначеній справі судом розглядався спір, у якому особа, підпис якої містився на документах, заперечувала сам факт підписання нею будь-яких документів.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що Товариством як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бившева Л.І.

Юрченко В.П.