Ухвала суду № 43382205, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2015р. м. Київ К/800/36970/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Луцак А.В.,

за участю: представника відповідача Української Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року

у справі № 2а-11756/12/2070

за позовом Державного підприємства заводу «Електроважмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Державне підприємство завод «Електроважмаш» (далі - ДП «Електроважмаш») звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000560040 від 10 вересня 2012 року (в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1 250 000 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 312 500 грн.), № 0000540040 від 10 вересня 2012 року (в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 351 грн.), № 0000530040 від 10 вересня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, враховуючи положення статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне допустити заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ).

У письмовому запереченні представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 серпня 2012 року складено акт № 341/40-1/00213121 про результати документальної планової перевірки Державного підприємства завод «Електроважмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 березня 2012 року.

На підставі висновків вищевказаного акта СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року № 0000560040, №0000540040, №0000530040.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3. ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем документи (податкові накладні, прибуткові ордери, видаткові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти прийняття-передачі основних засобів, вимоги, лімітно-забірні картки, записи в журналі обліку ввезеної продукції, записи в журналі вхідного контролю) підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами (ТОВ «ТДС Плюс», ТОВ «Компанія «Новохім», ТОВ «Зната», ТОВ «AZ-Харків», ТОВ «ТД «ІНТЕХ-Р», ТОВ «НВП «Хіменергомаш», ТОВ «Хром-Сталь», ТОВ «Світенергопром», ТОВ «Оргтехком», ТОВ «Променергосервіс»), що дає підприємству право на відображення цих операцій у податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток і ПДВ, зокрема формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення рішення № 0000540040 від 10 вересня 2012 року (в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 351 грн.), № 0000530040 від 10 вересня 2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000560040 від 10 вересня 2012 року в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1 250 000 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 312 500 грн. слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок про заниження зобов'язань з податку на прибуток по правовідносинам з ТОВ «Джеспла» і ТОВ «Базис» відповідач робить посилаючись на висновки акта документальної невиїзної перевірки від 23 листопада 2009 року № 3885/40-027/00213121, яким на думку відповідача встановлено нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Джеспла», ТОВ «Базис»).

ДП «Електроважмаш» оскаржило в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками акта від 23 листопада 2009 №3885/40-027/00213121 року та дії СДПІ по проведенню невиїзної документальної перевірки підприємства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 лютого 2014 року по справі К/800/13082/13 (2а-5207/12/2070) задоволено касаційну скаргу ДП «Електроважмаш», скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 липня 2012 року, якою позовні вимоги ДП «Електроважмаш» задоволено в повному обсязі та встановлено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами (ТОВ «Джеспла», ТОВ «Базис»), тому вказаний факт не потребує доказування згідно ст. 72 КАС України.

Враховуючи зазначені обставини та приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог у вищевказаній частині.

Посилання податкового органу в акті перевірки на положення ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки СДПІ згідно покладених на неї функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев