Ухвала суду № 43382173, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/3024/15

К/800/3550/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І.

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

При секретарі: Зубенко Д.В.

За участю представника ТОВ «Х-Адванс» - Сохана Володимира Євгеновича, представника Гаражного кооперативу «Соколи» та ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Гаражного кооперативу «Соколи» та ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від НОМЕР_2 грудня 2014 року у адміністративній справі за позовом ТОВ «Х-Адванс» до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, треті особи Гаражний кооператив «Соколи», ОСОБА_2, про визнання недійсними рішень та зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и л а:

ТОВ "Х-Адванс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, треті особи Гаражний кооператив «Соколи», ОСОБА_2, про визнання недійсними рішень та зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від НОМЕР_2.12.2014 року, позовні вимоги задоволено: визнано недійсним та скасовано рішення №2766445 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Лозової Христини Олексіївни про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, гаражний кооператив «Соколи», гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна; зобов'язано Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, гаражний кооператив «Соколи», гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Гаражний кооператив «Соколи» та ОСОБА_2 звернулися до суду з касаційними скаргами.

У касаційних скаргах Гаражний кооператив «Соколи» та ОСОБА_2, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Х-Адванс» є власником земельної ділянки площею 6,2207 га на підставі державного акта серії НОМЕР_3.

На вказаній земельній ділянці розташований гараж, на який було проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2, з чим позивач не погоджується.

Як видно із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційної довідки за № 10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, 30.05.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Лозовою Х.О. проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_2.

Вказаний гараж є новозбудованим, реєстрацію права власності на нього здійснено вперше.

Реєстрацію права власності на вказане майно було проведено на підставі наданих реєстратору документів, а саме: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3914 від 30.05.2013 року, реєстраційний № 1364523; технічного паспорта б/н, виданого 17.04.2013 року ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», на гараж № НОМЕР_2 ряд № 4, ділянка 2; довідки за № 51/01-04 від 12.04.2013 року, виданої ГК «Соколи» про право власності на цей гараж, рік побудови - 2006 рік; витягу із протоколу № 7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоці-йованих членів ГК «Соколи», згідно із яким ОСОБА_2 є членом кооперативу, дата вступу до кооперативу - 31.03.2013 року, відомості про об'єкт нерухомого майна - гараж; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_2; копії паспорта представника ОСОБА_3; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 12.04.2013 року; квитанції про сплату державного мита за № ПН 12892 від 22.05.2013 року.

Крім того, відповідно до наданих пояснень, до зазначених документів було додано копію договору оренди землі від 16.03.2006 року.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів 31.05.2013 року відповідач прийняв рішення № 2766445 про державну реєстрацію права приватної власності на гараж загальною площею 55 кв.м, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, ГК «Соколи», гараж НОМЕР_2 за ОСОБА_2, на підставі чого того ж дня видано Свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № НОМЕР_5.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» №703 від 22.06.2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічне право оскаржити до суду дії державного реєстратора визначено частиною другою ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною третьою ст. 17 цього Закону передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Судами під час розгляду справи встановлено відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Що стосується наданого договору оренди землі від 16.03.2006 року, то на час вчинення реєстрації права власності на гараж він втратив чинність.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вище згаданих нормативно-правових актів.

Так, п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, прямо була визначена загальна вимога, згідно якої реєстрації підлягали права власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно із ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною другої цієї статті передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи посилання третьої особи - ОСОБА_2 на те, що будівництво гаражу НОМЕР_2 відбулось ще в 2006 році, слід зауважити, що обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, а державну реєстрацію прав на гараж було проведено за відсутності документів про прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області не є належним відповідачем в даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційні служби створені на місцях при відповідних територіальних управліннях юстиції законодавчо визначені як самостійні суб'єкти владних повноважень (органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку), які входять в загальну систему органів державної реєстрації прав. Згідно того ж таки п.1 ст. 6 Закону, окрім органів державної реєстрації прав та Міністерства юстиції України до відповідної системи входить ще третій самостійний суб'єкт владних повноважень - Державна реєстраційна служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Більше того, про чітке розмежування владних повноважень та відповідальності за їх реалізацію кожним з вище наведених трьох органів свідчать і положення ст.ст.7 - 8 того ж Закону, які чітко розмежовують їх компетенцію в відповідній сфері публічно-правових відносин.

Стосовно державного реєстратора, то згідно абз. 2 ст. 9 того ж Закону, останній є лише державним службовцем, чий статус окрім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено і Законом України «Про державну службу». Проте в жодному з вище вказаних нормативних актів не йдеться про те, що орган владних повноважень не несе відповідальності за дії (рішення) чи бездіяльність своїх посадових осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що судами правильно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Гаражного кооперативу «Соколи» та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: