Ухвала суду № 43382089, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ К/800/56284/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р.

у справі № 804/12681/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Буд будівельні технології»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБМ-Буд будівельні технології» (далі - позивач, ТОВ «ТБМ-Буд будівельні технології») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 р. № 0003002206.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТБМ-Буд будівельні технології» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Будконструкція-2012» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт № 2700/22-6/35396818 від 20.05.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 - 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 - 201.3, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за грудень 2012 року на загальну суму 564672,21 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 року за №0003002206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 564672,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 282336,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ТБМ-Буд будівельні технології» та ТОВ «Будконструкція-2012» було укладено договори підряду від 03.09.2012 р. за №СК 0912-1, від 01.12.2012р. за №СК 1212-29, від 03.12.2012р. за №СК 1212-31, від 03.09.2012р. за №СК 0912-2, від 03.12.2012р. за №СК 1212-30.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, локальними сметами, довідками про загальновиробничі витрати, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2012 р. тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Будконструкція-2012», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов