Рішення № 43381004, 31.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 р. Справа № 914/794/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс» ЛТД, м. Львів,

про: стягнення 2 244 грн. 94 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 374 грн. 87 пені, 45 грн. 21 коп. трьох відсотків річних, 278 грн. 37 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Свідрик Г.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксуванні судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс» ЛТД про стягнення 2 244 грн. 94 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 374 грн. 87 пені, 45 грн. 21 коп. трьох відсотків річних, 278 грн. 37 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 31.03.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача в судове засідання 31.03.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Відповідно до положень абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 00131587, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №898459 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорс» ЛТД є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 22349499, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Лазаренка, буд. 48 А, кв. 191, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРЮО та ФОП від 31.03.2015 року №20360154 (докази в матеріалах справи).

Як вбачається із пункту 1.1. Статуту ПАТ «Львівобленерго», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «Львівобленерго» від 20.03.2014 року №11, зареєстрованого 28.03.2014 року, Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменоване з відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Львівобленерго», заснованої відповідно до наказу міністерства енергетики та електрифікації України від 17.08.1995 року №156 шляхом перетворення Виробничого енергетичного об'єднання «Львівобленерго» у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Львівобленерго», згідно з Указом Президента України від 04.04.1995 року №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» (належним чином завірена копія Статуту ПАТ «Львівобленерго» долучена до матеріалів справи).

25.07.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс» ЛТД (надалі - відповідач, споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №65162 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 до договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який укладено відповідно до статті 714 ЦК України.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Розділом 2 договору встановлено зобов'язання сторін, розділом 4 - їх відповідальність.

Так, пунктом 2.1. договору встановлено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно пунктів 2.3.3. та 2.3.4. договору споживач зобов'язувався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів лічильників», а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Так, відповідно до пункту 4.2.1. договору споживач за внесення платежів, передбачених договором, із порушенням термінів, визначених відповідним додатком, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Згідно пункту 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-правових документів щодо встановлення та експлуатації приладів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електричну енергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку до договору «Порядок розрахунків».

Відповідно до пункту 1 додатку №2 до договору «Порядок розрахунків» розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Згідно пункту 2 вказаного додатку до договору розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Відповідно до пункту 7 додатку №2 до договору рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати п'ять операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно пункту 8 вказаного додатку до договору у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно пункту 9.4. договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2006 року. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, в період з квітня 2014 року по травень 2014 року включно поставив відповідачу активну електричну енергію на суму 3 231 грн. 57 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями Рахунків за активну енергію за квітень 2014 року від 20.04.2014 року №303404/244034-1, за травень 2014 року від 20.05.2014 року №303405/267215-1.

Відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої активної електричної енергії за вказаний період належним чином не виконав, станом на квітень здійснив переплату за електроенергію в розмірі 1 грн. 23 коп. (в судовому засіданні підтверджено представником позивача та відображено в розрахунку боргу), а також 30.05.2015 року сплатив 987 грн. 40 коп. (докази в матеріалах справи), внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати активної електричної енергії в розмірі 2 244 грн. 94 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленої за договором електричної енергії становить 2 244 грн. 94 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 374 грн. 87 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 4.2.1. договору та 8 додатку №2 договору від 25.07.2006 року №65162 (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-ІІІ, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7 додатку №2 до договору рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати п'ять операційних днів з дня отримання рахунку.

Приписами частини п'ятої статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Рахунок за активну енергію №303405/267215-1 за травень 2014 року отримано відповідачем 26.05.2014 року, а, згідно пункту 7 додатку №2 до договору, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати п'ять операційних днів з дня отримання рахунку, останнім днем оплати вищезазначеного рахунку була субота - 31.05.2014 року.

Оскільки наступним днем після 31.05.2014 року була неділя, то заборгованість з оплати поставленої активної електричної енергії за травень 2014 року виникла з 03.06.2015 року.

Відтак пеню, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, слід розраховувати з 03.06.2015 року.

В судовому засіданні 31.03.2015 року перераховано розмір пені за період з 03.06.2014 року по 03.12.2014, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача і вона становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2244.9403.06.2014 - 16.07.2014449.5000 %0.052 %*51.422244.9417.07.2014 - 12.11.201411912.5000 %0.068 %*182.982244.9413.11.2014 - 03.12.20142114.0000 %0.077 %*36.17

Так, загальна сума пені складає 270 грн. 57 коп. (51,42 + 182,98 + 36,17)

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 374 грн. 87 коп. пені підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 270 грн. 57 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 45 грн. 21 коп. трьох відсотків річних та 278 грн. 37 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні 31.03.2015 року перераховано розмір трьох відсотків річних за період з 03.06.2014 року по 31.01.2015 року та інфляційних втрат за період з 03.06.2014 року по 31.12.2014 року, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

три відсотки річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів2244.9403.06.2014 - 31.01.20152433 %44.84

інфляційні втрати:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?03.06.2014 - 31.12.20142244.941.130292.802537.74

Так, загальна сума трьох відсотків річних складає 44 грн. 84 коп., інфляційних втрат - 292 грн. 80 коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 45 грн. 21 коп. трьох відсотків річних та 278 грн. 37 коп. інфляційних втрат, підлягають до задоволення у повному частково шляхом стягнення 44 грн. 84 коп. трьох відсотків річних та 278 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 762 грн. 03 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості спожитої електричної енергії.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс» ЛТД (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Лазаренка, буд. 48 А, кв. 191; код ЄДРЮО та ФОП 22349499) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРЮО та ФОП 00131587) 2 244 грн. 94 коп. заборгованості за активну електричну енергію, 270 грн. 57 коп. пені, 44 грн. 84 коп. трьох відсотків річних, 278 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1 762 грн. 03 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

31.03.2015 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 01.04.2015 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.