Рішення № 43380934, 30.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/3266/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»ДоМіністерства оборони УкраїниПростягнення 16 263,00 грн. заборгованості Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кириленко Н.В. - дов. № б/н від 02.01.2015 р.;

від відповідача: Гладкий С.М. - дов. № 220/839/д від 14.11.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 16 263,00 грн. заборгованості за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету) № 286/3/11/12 від 29.09.2011 р.

Ухвалою суду від 16.02.2015 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 13.03.2015 року.

Представник позивача через канцелярію суду 12.03.2015 р. подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, а у судовому засіданні 13.03.2015 надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.03.2015 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що документи, які підтверджують постачання товару направлено Міністерству оборони України після закінчення 2011 бюджетного року, що суперечить Бюджетному кодексу України.

У судовому засіданні 13.03.2015 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.03.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2015 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.03.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (постачальник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/11/12, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Міністерству оборони України товар, взуття, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 1.2 договору ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікаціями, так, специфікацією №1 сторони узгодили поставку черевик хромових з високими берцями (тип Б) литтєвого методу кріплення в кількості 50 пар загальною вартістю 16263,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться щомісячно протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розкладом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), з додаванням акту приймального контролю якості товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткової накладної постачальника та повідомлення форми №280.

Умовами п. 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу узгоджений товар на загальну суму 16263,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №T-ROM02590 від 21.12.2011, актом приймального контролю якості №1 від 21.12.2011 та повідомленням № 233 від 23.12.2011 форми №280, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Разом з тим, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, щодо оплати поставленого товару, оплату, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №Т-ROM02328 від 30.07.2013 р., належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 16 263,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 16 263,00 грн. заборгованості за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету) № 286/3/11/12 від 29.09.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться щомісячно протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов даного договору було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 16 263,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №T-ROM02590 від 21.12.2011, актом приймального контролю якості № 1 від 21.12.2011 та повідомленням № 233 від 23.12.2011 форми №280, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками. В свою чергу, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату поставленого товару, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №Т-ROM02328 від 30.07.2013 р., належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 16 263,00 грн.

Судом відхиляються заперечення відповідача проти позову з огляду на те, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати поставленого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р.

Також. згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи наведене, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності третіх осіб, в тому числі і органів державного казначейства.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 16 263,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 31862978) 16 263 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 00 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.04.2015 р.

Суддя Спичак О.М.