Рішення № 43380917, 18.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №910/4225/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова аграрна компанія"

Про стягнення 637 200,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Горбач Н.І. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова аграрна компанія" про стягнення 637 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 порушено провадження у справі № 910/4225/15-г, розгляд справи призначено на 18.03.2015

17.03.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що визнає позов у повному обсязі.

18.03.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

В судове засідання 18.03.2015 представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 18.03.2015 представник відповідача не з'явився.

В судовому засіданні 18.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та враховуючи що відповідач визнав позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВЛЕНО:

22.05.2013 між позивачем, як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір поставки насіння № ПН-22/05/13-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в сумі, строки та на умовах визначених договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис поставки товару, рік врожаю, а також інші умови, визначаються сторонами в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 Договору товар поставляється на умовах 100 % передоплати шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

23.05.2013 між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 до договору поставки насіння № ПН 22/05/13-01 від 22.05.2013, відповідно до умов якої вартість поставленого товару становить 637 210,00 грн. Терміном поставки товару сторонами було визначено до 31.12.2013.

Як зазначає позивач та не спростовувалось відповідачем, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 637 200,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням № 404 від 23.05.2013 р. на суму 306200,00грн.

- платіжним дорученням № 402 від 23.05.2013 р. на суму 255000 грн.

- платіжним дорученням № 417 від 27.05.2013 р. на суму 67000 грн.

- платіжним дорученням № 420 від 28.05.2013 р. на суму 4000 грн.

- платіжним дорученням № 421 від 28.05.2013 р. на суму 5000 грн.

24.01.2015 позивачем н адресу відповідача було направлено претензію, проте відповіді не надходило.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На виконання умов договору позивачем здійснено передоплату в розмірі 637 200 грн.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо виконання умов договору. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 637 200,00грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 37469662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром (0417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, ідентифікаційний код 36415181) заборгованість у розмірі 637 200 (шістсот тридцять сім тисяч двісті ) грн., судовий збір в розмірі 12 744 (дванадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2015

Суддя Л.В. Прокопенко