Рішення № 43380895, 23.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015Справа №910/1816/15-гЗа позовом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»

до Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський»

про стягнення 273193,92 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Циганин Я.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Шадевська Ж.Е. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані вимоги Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (далі - Позивач) до Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (далі - Відповідач) про стягнення 273492,54 грн. заборгованості та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України санкцій за Договором № 28 від 27.12.2010 у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків повернути отриману від Позивача позику.

Заявою від 03.03.2015 Позивачем було зменшено позовні вимоги та Позивач просить суд про стягнення 273193,92 грн. заборгованості та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України санкцій за Договором № 28 від 27.12.2010. Дана заява прийнята судом тому відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої вирішуватиметься спір.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на необґрунтованість здійснених Позивачем нарахувань, оскільки строк дії Договору на його думку почався 28.02.2011, що є неправомірним застосування п. 2.3 Договору до усіх правовідносин у редакції Додаткової угоді № 4 від 14.12.2012. Також Відповідач посилається на недостатність фінансування своєї діяльності, просить суд застосувати позовну давність до частини вимог даного позову, та крім того сам Договір вважає недійсним через те, що ним, попри назву передбачено оплатну позику.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 між Позивачем, як Позикодавцем, та Відповідачем, як Позичальником, було укладено договір безпроцентної позики № 28 (далі - Договір), за умовами якого Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов'язується прийняти позику, використати її за цільовим призначенням, відповідно до мети позики та повернути вказану позику Позикодавцеві у визначений Договором строк.

Розмір позики - 74490000 грн., плата за отримання і користування позикою становить 34690,20 грн. на рік та сплачується рівними частинами щомісяця до 5 числа кожного наступного місяця. Розмір позики і плата можуть бути змінені за згодою сторін.

Позика надається Позичальнику строком на 363 дні з моменту укладання Договору, з можливістю його пролонгації.

У межах Договору сторонами було укладено наступні додаткові угоди:

- № 1 від 25.01.2011 про збільшення розміру позиви до 191850000 грн., та плати за користування до 76085,30 грн. на рік;

- № 2 від 06.04.2011 про зменшення плати за користування позикою до 71649,40 грн. на рік;

- № 3 від 23.12.2011 про продовження строку повернення позики до 20.12.2012;

- № 4 від 14.12.2012 про зміни до п. 2.3 Договору з викладенням його в редакції, що плата за отримання і користування позикою становить 71649,40 грн. на рік та сплачується рівними частинами щомісяця до 5 числа кожного наступного місяця пропорційно до розміру фактично наданої позики, і що розмір плати за отримання та користування позикою може бути змінений за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод до Договору;

- № 5 від 20.12.2012 про продовження строку повернення позики до 17.12.2013;

- № 6 від 17.12.2013 про продовження строку повернення позики до 15.12.2014.

Із залучених до матеріалів справи копій платіжних доручень вбачається перерахування Позивачем Відповідачу згідно Договору позики разом в сумі 191850000 грн.,

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач усупереч умовам Договору та статтям 525, 526, 692 ЦК України та 193 ГК України взяті на себе зобов'язання по сплаті коштів за користування позикою в передбачені Договором строк виконував неповністю та несвоєчасно, у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем, яка станом на 15.12.2014 (по грудень 2014 року включно) становить 224014,74 грн. Доказів сплати цієї суми заборгованості матеріали справи не містять.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наведений Позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунок 39078,59 грн. інфляційних та 10100,59 грн. 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору. Доказів сплати цих сум Відповідачем в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Заперечення Відповідача щодо строку дії Договору з 28.02.2011 судом відхиляються, оскільки перший позиковий транш було надано згідно платіжного доручення від 24.01.2011, а п. 7.1 Договору не пов'язує строк дії Договору з наданням усієї суми позики, отже враховуючи, що з 24.01.2011 і в подальшому позикові кошти надавалися Відповідачу, він повинен був платити за їх користування щомісяця до 5 числа кожного наступного місяця.

Також, усупереч твердженням Відповідача, ч. 3 ст. 631 ЦК України надає сторонам право встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, що сторони і зробили змінивши редакцію п. 2.3 Договору згідно Додаткової угоді № 4 від 14.12.2012.

Посилання Відповідача на відсутність повного фінансування, як на підставу законного не перерахування заявленої суми заборгованості Позивачу, судом відхиляються, оскільки згідно з положеннями чинного цивільного законодавства це не є відкладальною умовою у виконанні спірного зобов'язання. Також, це не дає підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України).

Окрім того, судом відхиляється викладене у відзиві клопотання Відповідача про застосування позовної давності до частини вимог даного позову, оскільки згідно наданого Позивачем нового розрахунку позовних вимог (доданий до заяви про зменшення позовних вимог), позовну даність за новим розрахунком позовних вимог Позивачем вже пропущено не було.

Також суд визнає необґрунтованими посилання Відповідача на підставу недійсності Договору, що договір названо договором безпроцентної позики, а за умовами Договору передбачається плата за користування позикою, та суд зазначає, що відповідно до ст. 627 ЦК України виходити необхідно з суті договору, з його умов, відтак за приписами ст.ст. 1046, 1048 ЦК України та виходячи з умов Договору вбачається, що він по своїй суті є договором оплатної позики, відтак зазначення у його шапці невірної назви «безпроцентної позики» не тягне за собою недійсності договору за ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки Відповідачем не доведено невідповідність умов Договору (а не його назви) вимогам закону.

Окрім того, виходячи з розпорядчих документів щодо забезпечення проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року, на підставі яких кожна зі сторін уклала Договір, передбачалася хоч і невелика, але наявна оплата наданих позик. І також Договір отримав подальше схвалення конклюдентними діями сторін, як то з боку Позивача - надання позик та отримання часткових оплат за них, та з боку Відповідача - прийняття позик та здійснення за них часткових оплат.

Отже, Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та натомість своїх заперечень перед судом не обґрунтував, тоді як Позивачем доведено обгрунтованість його позовних вимог про стягнення 224014,74 грн. заборгованості, 39078,59 грн. інфляційних та 10100,59 грн. 3% річних.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача у межах задоволених судом позовних вимог. У іншій частині, в зв'язку зі зменшенням Позивачем позовних вимог, сума судового підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; ідентифікаційний код 14297707) на користь Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (м. Київ, вул. Хотівська, 4, літера А; ідентифікаційний код 37264503) 224014 (двісті двадцять чотири тисячі чотирнадцять) грн. 74 коп. заборгованості, 39078 (тридцять дев'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 59 коп. інфляційних, 10100 (десять тисяч сто) грн. 59 коп. 3% річних, а також 5463 (п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 88 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Державному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів» (м. Київ, вул. Хотівська, 4, літера А; ідентифікаційний код 37264503) з Державного бюджету України 5 (п'ять) грн. 97 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.2015

Суддя Сташків Р.Б.