Постанова № 43380810, 30.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 березня 2015 р. № 820/1299/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом підприємства "Ал'яна" Харківської обласної Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Підприємство "Ал'яна" Харківської обласної Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.12.2014 року № 0003951510, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Рибалко Г.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, при цьому надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаної особи на підставі наявних в ній доказів, згідно приписів ст. 128 ч. 4 КАСУ.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена камеральна (електронна) перевірка даних, задекларованих у податковій звітності підприємства "Ал'яна" Харківської обласної Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" з ПДВ за вересень 2014 р., за результатами якої 19.11.2014 р. був складений акт за № 230/20-73-15-01-08/37188852, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу призвело до завищення підприємством залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (у рядку 21), у тому числі у рядку 21.2 на суму 120000 грн. (р.24 за звітний податковий період серпень 2014 р. складає 0 грн.), що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) (у рядку 22), (рядок 21-рядок 18) на суму 7667 грн. та відповідно на суму 7667 грн. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (у рядку 24), (рядок 22 - рядок 23) та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (у рядку 25), (рядок 18 - рядок 21) на суму 112333 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 17.12.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003951510 на загальну суму грошового зобов'язання 168 499,50 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, станом на кінець вересня 2013 підприємство мало залишку від'ємного значення якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного звітного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на суму - 624122 грн., дана сума ПДВ підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема податковими накладними, актом перевірки ДПІ з вересня 2010 по березень 2013, податковими деклараціями з ПДВ за квітень 2013 р. по вересень 2013 р.

Як свідчать докази у справі, у жовтні 2013 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, яким було виключено зі складу залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного звітного періоду (рядок 24) суму 624122 грн.

Отже, податковим органом в ході проведення камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2014 року не було досліджено питання щодо правильності та достовірності обчислення платником податків всіх обов'язкових елементів справляння ПДВ, а висновок про неправильність відображення у рядку 21 декларації з ПДВ за вересень 2014 року суми у розмірі 120000 грн. в силу приписів ст. 200 ПК України є недостатньою підставою для самостійного визначення контролюючим органом суми ПДВ до сплати в бюджет.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.12.2014 року № 0003951510, прийняте щодо підприємства "Ал'яна" Харківської обласної Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.