Постанова № 43380798, 01.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 квітня 2015 р. № 820/1360/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Вагат-Транс" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ПП "Вагат-Транс" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001402200 від 07.11.2014 р., №0001462200 від 01.12.2014 р. та №0001612200 від 26.12.2014 р., прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірок податковим органом та при оформленні їх результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірок базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Машир В.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Куроп'ятник Ю.В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню актів перевірок фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірок рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складених за результатами перевірок актах були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Вагат-Транс" з питання взаємовідносин з ПП "ВІАРТ" за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. та подальшої участі придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарської діяльності підприємства, за результатами якої 31.10.2014 р. був складений акт за № 345/20-26-22-09-37298527, в якому були встановлені порушення податкового законодавства, а саме:

- п. 185.1 ст.185, п. 187.1.ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого, на думку податкового органу, підприємством занижено суму податку на додану вартість за липень 2014 р. в розмірі 69344 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 07.11.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001402200, згідно якого йому були донараховано грошове зобов'язання в розмірі 104016,00 грн.

Також, фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Вагат-Транс" з питання взаємовідносин з ПП "ВІАРТ" за період червень-серпень 2014 р. та подальшої участі придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарської діяльності підприємства, за результатами якої 27.11.2014 р. був складений акт за № 375/20-26-22-09-37298527, в якому були встановлені порушення податкового законодавства, а саме:

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем занижено суму податку на додану вартість за липень 2014 р. в розмірі 69967 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 01.12.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001462200, згідно якого йому були донараховано грошове зобов'язання в розмірі 104050,00 грн.

Також, фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Вагат-Транс" з питання взаємовідносин з ПП "ВІАРТ" за період вересень 2014 р. та подальшої участі придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарської діяльності підприємства, за результатами якої 24.12.2014 р. був складений акт за № 395/20-26-22-09-37298527, в якому були встановлені порушення податкового законодавства, а саме:

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого, на думку податкового органу, підприємством занижено суму податку на додану вартість за вересень 2014 р. в розмірі 51808 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 26.12.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001612200, згідно якого йому були донараховано грошове зобов'язання в розмірі 107712,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження письмовими доказами справи та спростовуються наступним.

При судовому розгляді встановлено, що в перевіряємих періодах позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ВІАРТ", а саме: ТОВ "ВАГАТ -ТРАНС" отримувало від ПП "ВІАРТ" запчастини згідно з договором поставки №47/06/147-П від 01.06.2014 р., термін дії договору до 31.12.2014 р., на виконання якого ПП "ВІАРТ" поставлено товар, на що виписано видаткові та податкові накладні.

Як вбачається з доказів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаного порушення з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з ТОВ "ВІАРТ", що базується на акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки за червень, липень 2014 р. ТОВ "ВІАРТ" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків від 29.09.2014 р. №3013/7/26-54-22-03/33204854.

Також, судом встановлено, що ПП "ВАГАТ" було укладено договір з ТОВ "Укрпромтранс-Сервіс" від 01.01.2014 р. №18/14-п про поставку бувших у використанні комплектуючих та запасних частин до залізничних вагонів та укладено договір з ДП "Південна залізниця" відокремлений підрозділ "Вагонне депо Куп'янськ" № 62/2013 від 20.12.2013 р. про продаж товару

Так, на думку податкового органу, документи, що підтверджують факт транспортування та вантажні роботи, інформацію щодо проведених розрахунків між суб'єктами господарювання у позивача відсутні, у зв'язку з чим по постачальнику ПП "ВІАРТ" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, в т.ч. по поставці запасних частин та інструментів на адресу ТОВ "ВАГАТ-ТРАНС", не підтверджено факт їх отримання ТОВ "ВАГАТ-ТРАНС", то, відповідно й не підтверджується факт подальшої реалізації вищевказаного товару ТОВ "Укрпромтранс-Сервіс" за липень 2014 р. на суму 800,00 грн. та ДП "Південна залізниця" відокремлений підрозділ "Вагонне депо Куп'янськ" за липень 2014 р. на суму 1150,00 грн.

Дані обставини були покладені відповідачем в обгрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.201.10 ст. 201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала, за певним виключенням, які не мали посилання на норми закону, а тому її твердження стосовно не дотримання позивачем вимог ст. 201 Податкового кодексу України є бездоказовими. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Необгрунтованим на думку суду є твердження відповідної сторони щодо відсутності у позивача товаро-транспортних документів по тим угодам, де обов'язок по транспортуванню було покладено на відповідних контрагентів позивача, оскільки це не узгоджується з приписами чинного законодавства України.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на акт від 29.09.2014 р. №3013/7/26-54-22-03/33204854, стосовно ТОВ "ВІАРТ", який не може бути взятий судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо певний контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Окрім того, суд звертає увагу на безпідставність висновку відповідача щодо визнання виписаних ТОВ "ВІАРТ" податкових накладних на адресу позивача, як такими, що не мають юридичної сили первинного документа через відсутність у них обов'язкових реквізитів, як таких: не відповідність адреси ТОВ "ВІАРТ" ні реєстраційним, ні фактичним даним. Оскільки таким доказом може слугувати тільки запис в ЄДР щодо відсутності зазначеного платника податків за юридичною адресою, що в даному випадку було відсутнє.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 575,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001402200 від 07.11.2014 р., №0001462200 від 01.12.2014 р. та № 0001612200 від 26.12.2014 р., прийняті щодо приватного підприємства "Вагат-Транс".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь приватного підприємства "Вагат-Транс" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 27, кв. 11, код ЄДРПОУ: 37298527) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 575,00 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.