Постанова № 43380790, 23.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 березня 2015 р. №2а- 4274/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Корнієнка В.Е.,

представника відповідача - Шульги В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ"

до Харківської митниці Міндоходів

про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватна промислово-торговельна фірма "ЮСІ", з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.03.2011 року №25 та від 11.03.2011 року № 26.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року позов Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" до Харківської митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 року апеляційну скаргу Харківської обласної митниці залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі №2а-4274/11/2070 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 року касаційну скаргу Харківської обласної митниці задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-4274/11/2070 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції зроблений висновок про неповне надання правової оцінки доводам відповідача щодо невідповідності відомостей у наданих позивачем при митному оформленні документах даним, встановленим на підставі аналізу договорів, специфікацій, рахунків, товарно-транспортних накладних, банківський рахунків, а також інформації, отриманої митним органом від підприємств-перевізників щодо фактичної суми витрат позивача на експедиційні послуги та на експортні формальності.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки відповідача, про заниження позивачем митної вартості товарів за митними деклараціями не підтверджені доказами, є необґрунтованими та помилковими.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що в ході перевірки позивача митним органом були встановлені порушення вимог законодавства України з питань митної справи в частині повноти визначення митної вартості товарів, щодо яких було здійснено митне оформлення, в результаті заниження сум витрат, понесених до митного кордону України, шляхом не включення витрат на експедиційні послуги та витрат на експортні формальності. За результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки відповідачем були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 11.03.2011 року №№ 25,26.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, беручи до уваги висновки суду касаційної інстанції, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 30.12.2010 року по 10.02.2011 року відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача на підставі вимог ст. 41,60,69 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами перевірок на підприємствах системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».

За результатами якої складено акт від 14.02.2011 року №008/11/807000000/0021178268 про проведення планової документальної виїзної перевірки приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ», в якому встановлено порушення ППТФ «ЮСІ» вимог ст. 267 Митного кодексу України в частині повноти визначення митної вартості в результаті заниження сум витрат, понесених до перетину митного кордону України, шляхом не включення витрат на експедиційні послуги та витрат на експортні формальності (при умовах поставки EXW), що у свою чергу спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків в сумі 5848,95 грн.

Перевіркою встановлена невідповідність відомостей, що знаходяться в пакетах документів до вантажних митних декларацій №800000004/2009/431425 від 02.10.2009 року, №800000016/2010/420719 від 26.01.2010 року, №807070006/2010/424965 від 12.08.2010 року, №800000004/9/416779 від 02.03.2009 року, №800000004/9/416401 від 24.02.2009 року, №800000004/9/416491 від 25.02.2009 року, №800000004/9/417314 від 10.03.2009 року, №800000004/9/417188 від 06.03.2009 року, №800000004/8/454522 від 18.12.2008 року, даним, що містяться в договорах, угодах, специфікаціях, рахунках, товарно-транспортних накладних і банківських рахунках.

На підставі акту перевірки від 14.02.2011 року №008/11/807000000/0021178268 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №25 від 11.03.2011 року на суму 876,39 грн. (701,11 основний платіж (мито), 175,28 грн. штрафні санкції) та №26 від 11.03.2011 року на суму 6434,80 грн. (5147,84 грн. основний платіж (податок на додану вартість), 1286,96 грн. штрафні санкції).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з предмету спору за даною справою та тверджень, що містяться в акті перевірки відповідача від 14.02.2011 року №008/11/807000000/0021178268, такими матеріалами повинні бути договори, угоди, специфікації, рахунки, товаротранспортні накладні і банківські рахунки, які містять інформацію про заниження сум витрат щодо транспортування відповідних товарів, понесених до перетину митного кордону України.

Разом з письмовими запереченнями проти позову представником відповідача надані суду копії рахунка №174 від 02.10.2009 року, довідки про транспортні витрати від 25.09.2009 року, рахунка №2 від 26.01.2010 року, рахунка-фактури №СФ-0000304 від 17.12.2008 року, №Тр=0000057 від 18.02.2009 року, №Тр=0000058 від 19.02.2009 року, №Тр=0000072 від 02.03.2009 року, №Тр=0000073 від 06.03.2009 року, №Тр=0000081 від 09.03.2009 року. Зазначені документи містять відомості про витрати на перевезення товару позивача до митного кордону України та витрати на перевезення товару позивача по митній території України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955 передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно з ст. 13 Розділу 3 наказу Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 «Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» визначено, що за способами віднесення на собівартість перевезень витрати поділяються на прямі та непрямі. До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг). До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов'язані із виконанням транспортних робіт, послуг. До таких витрат належать загально-виробничі витрати, які включають витрати по управлінню та обслуговуванню виробничого процесу.

Відповідно до п. 8 ст. 29 цього ж наказу Міністерства транспорту України встановлено, що до елементу «Інші операційні витрати» належать витрати, які включаються у собівартість перевезень, а саме: витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг) - оплата послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до вартості перевезень (робіт, послуг).

Листом від 26.05.2008 року № 16/1-848-ЕП Державною митною службою України доведено до митних органів, що доцільним при визначенні бази оподаткування буде включення всієї суми винагороди експедитора до витрат на транспортування, оскільки практично неможливо документально підтвердити експедиційні послуги, надані безпосередньо за межами території України.

Відповідачем шляхом аналізу документів за вантажною митною декларацією №800000004/2009/431425 від 02.10.2009 року встановлено, що в рахунку перевізника ТОВ «Транско Україна» №174 від 02.10.2009 року вказані окремо транспортні витрати (2000 грн.) і транспортно-експедиційні витрати (2500 грн.) по території України, при тому, що експедиційні витрати за межами України не вказані взагалі.

Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за вказаною ВМД склали 9230,0 грн. При цьому фактично було сплачено 11730,0 грн. Таким чином, митну вартість товару внаслідок подання до митного оформлення недостовірних даних було занижено на суму 2500,0 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 650,0 грн. - 125,0 грн. ввізного мита (5%) та 525,0 грн. ПДВ (20%).

Аналогічна ситуація мала місце при розрахунку експедиційних витрат до митної вартості товарів за ВМД № 800000016/2010/420719 від 26.01.2010 р. (використані документи: рахунок №2 від 26.01.2010 р., податкова накладна №2 від 26.01.2010 р.). Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за вказаною ВМД склали 10160,0 грн. При цьому фактично було сплачено 11410,0 грн. Таким чином, митну вартість товару внаслідок подання до митного оформлення недостовірних даних було занижено на суму 1250,0 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 325,0 грн. - 62,50 грн. ввізного мита (5%) та 262,50 грн. ПДВ (20%).

Аналогічна ситуація мала місце при розрахунку експедиційних витрат до митної вартості товарів за ВМД №800000004/8/454522 від 18.12.2008 р. (використані документи: рахунок №СФ-0000304 від 30.03.2007 р., банківська виписка від 18.04.2007 р. №255). Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за вказаною ВМД склали 7218,0 грн. При цьому фактично було сплачено 8503,0 грн. Таким чином, митну вартість товару внаслідок подання до митного оформлення недостовірних даних було занижено на суму 1285,0 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 411,20 грн. - 128,50 грн. ввізного мита (5%) та 282,70 грн. ПДВ (20%).

Під час здійснення аналізу документів, наданих ППТФ «ЮСІ» до митного оформлення, та документів, наявних у митного органу, відповідачем встановлено випадки не виділення із загальної суми понесених підприємством транспортних витрат сум винагороди експедитору, або зазначено лише суми за надання експедиційних послуг по території України, у той час, як з рахунків-фактур вбачається оплата експедиційних послуг на всій протяжності маршруту.

У зв'язку з наявністю таких документів, перевіркою встановлена невідповідність відомостей, що знаходяться в пакетах документів до ВМД даним, отриманим від Підприємства згідно договорів, угод, специфікацій, рахунків, товарно-транспортних накладних і банківських рахунків, завірених печаткою підприємства, що свідчить про заниження митної вартості імпортованих товарів за рахунок заниження сум витрат понесених до перетину митного кордону України, шляхом не включення витрат на експедиційні послуги (винагорода експедитору), що у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків по ВМД №800000004/2009/431425 від 02.10.2009 р., ВМД №800000016/2010/420719 від 26.01.2010 р. (перевізник ТОВ «Транско Україна»), ВМД №800000004/8/454522 від 18.12.2008 р. (перевізник ЗАТ «Гьольнер Експедиція»).

За вантажними митними деклараціями №800000004/2009/416779 від 02.03.2009 р., №800000004/2009/416401 від 24.02.2009 р., №800000004/2009/416491 від 25.02.2009 р., №800000004/2009/417314 від 10.03.2009 р., №800000004/2009/417188 від 06.03.2009 р. транспортно-експедиційні послуги надавались ТОВ «Стеллар Транс», а перевезення здійснювалось ТОВ «МВ Стеллар». Згідно з довідками, наданими ТОВ «Стеллар Транс», його транспортно-експедиційні витрати за вищенаведеними вантажними митними деклараціями склали 97699,14 грн. Але відповідно до платіжних доручень, наданих перевізником, ТОВ «Стеллар Транс» тільки перевізникові ТОВ «МВ Стеллар» сплатив за перевезення зазначених партій товару 110000 грн. (використані документи: рахунок №Мв=00081 від 31.03.2009 р., податкова накладна №25 від 31.03.2009 р., банківські виписки від 07.05.2009 р. №163 та від 05.06.2009 р. №202). Це дає підстави вважати, що реальні витрати на транспортування складали не менше ніж 110000 грн. (за умови нульової винагороди за експедирування товару). Вищезазначене дало підстави для донарахування транспортних витрат у сумі 12300,86 грн. на вищезазначені ВМД, пропорційно розподіливши їх між ними по 2460,17 грн.

Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за ВМД від 24.02.2009 р. №800000004/9/416401 складали 13956,36 грн. У зв'язку з донарахуванням 2460,17 грн., митна вартість товару мала б складати 16416,53 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 492,03 грн. ПДВ (20%).

Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за ВМД від 25.02.2009 р. №800000004/9/416491 складали 13897,84 грн. У зв'язку з донарахуванням 2460,17 грн., митна вартість товару мала б складати 16358,01 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 492,03 грн. ПДВ (20%).

Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за ВМД від 02.03.2009 р. №800000004/9/416779 складали 14208,92 грн. У зв'язку з донарахуванням 2460,17 грн., митна вартість товару мала б складати 16669,09 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 492,03 грн. ПДВ (20%).

Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за ВМД від 06.03.2009 р. №800000004/9/417188 складали 14208,92 грн. У зв'язку з донарахуванням 2460,17 грн., митна вартість товару мала б складати 16669,09 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 492,03 грн. ПДВ (20%).

Транспортні витрати (пропорційно вазі товару) за ВМД від 10.03.2009 р. №800000004/9/417314 складали 13927,10 грн. У зв'язку з донарахуванням 2460,17 грн., митна вартість товару мала б складати 16387,27 грн. Відповідно, розрахована сума податкового зобов'язання складає 492,03 грн. ПДВ (20%).

Лист ТОВ «Стелар Транс» від 15.03.2011 р. №127, який містить пояснення стосовно того, що саме включає в себе сума 110 000,0 грн. - затрати за транспортно-експедиційні послуги для ППТФ «ЮСІ» через ТОВ «Стелар Транс», а також суму затрат за надання транспортно-експедиційних послуг іншим фірмам, або інші взаєморозрахунки, які не мають відношення до вантажів ППТФ «ЮСІ», в той же час не містить конкретної інформації про фірми-замовники чи іншої інформації про взаєморозрахунки між ТОВ «Стелар Транс» та МВ «Стелар». Фінансові взаємовідносини між компанією, що надає послуги (ТОВ «Стелар Транс») та перевізником (МВ «Стелар») щодо перерахування йому коштів на суму 110 000,0 грн. не підтверджують транспортних витрат ППТФ «ЮСІ» на суму 97 699,14 грн., які повинні враховуватись при визначенні митної вартості товарів.

Відомості відповідно до платіжних доручень №1833 від 17.03.2009 р., №2092 від 06.04.2009 р., №2093 від 09.04.2009 р., №2807 від 08.05.2009 р. були в наявності на момент проведення перевірки, але це розрахунки лише з експедитором, але сам перевізник отримав більші грошові кошти. Акти прийомки виконаних робіт між ТОВ «Стеллар Транс» та ТОВ «МВ Стеллар» були надані позивачем лише під час розгляду справи у суді першої інстанції, а на час проведення перевірки, оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку такі документи були відсутні. Слід зазначити, що листом №883 від 13.06.2011 р. ТОВ «МВ Стеллар» не надало документального підтвердження на підтримку своєї заяви.

Інформація, наведена в документах, які були надані позивачем в процесі судового розгляду справи Харківським окружним адміністративним судом (а. с. 124, 131, 145, 146, 147), зокрема акти прийомки виконаних робіт, не була доведена ППТФ «ЮСІ» до відома комісії під час проведення планової документальної виїзної перевірки та не надавалася разом зі скаргою № 24-юр від 15.03.2011 р. до Державної митної служби України.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За вантажною митною декларацією №807070006/2010/424965 від 12.08.2010 р. товар поставлявся на умовах EXW згідно вимог контракту №0106/05 від 01.06.2005 р. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС - редакція 2000 року) покупець (ППТФ «ЮСІ») повинен нести всі витрати в зв'язку з митним оформленням, завантаженням і перевезенням товару з площ продавця. Під час митного оформлення декларантом надавалась копія експортної ВМД країни відправлення (Швейцарії), в якій зазначена фактурна вартість товару (на умовах EXW) та статистична вартість (на умовах DAF кордон Швейцарії). Різниця між цими вартостями склала 750 євро. Це дало підстави вважати, що витрати, понесені покупцем на момент перетину кордону Швейцарії, складали суму: фактурна вартість плюс 750 євро. А перевізник ТОВ «Транско Україна» вказував, що транспортні витрати на перевезення цього товару до кордону України склали 7856,51 грн., тобто 765 євро. Таким чином, враховуючи вищенаведене та маршрут перевезення (через 5 країн Європи), перевізник повинен був витратити на перевезення товару з кордону Швейцарії до кордону України 15 євро, що не може відповідати дійсності. Тому був зроблений висновок, що перевізник до своїх витрат не включив витрати на експортні формальності в країні експорту, а надав лише суму транспортних витрат. На підставі даних експортної вантажної митної декларації експортні формальності були визначені на рівні 750 євро, що в перерахунку склало 7702,22 грн.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки митного органу, що зазначені в акті перевірки та на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення - рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, податкові повідомлення - рішення від 11.03.2011 року №25 та від 11.03.2011 року № 26 відповідають ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" до Харківської митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 березня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко