Постанова № 43380725, 31.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/607/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В. , суддів Бояринцева М.А. Мазур А.С. вирішив адміністративну справу

за позовом Громадянина Іраку ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України провизнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

Обставини справи:

Громадянин Іраку ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України та просить суд: визнати неправомірним та скасувати рішення №680-14 від 19.12.2014 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Громадянином Іраку ОСОБА_1 (далі - позивач) було подано заяву 04.08.2014 року про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На підставі мотивів, викладених у висновку від 17.11.2014 року Державною міграційною службою України вирішено (від 19 грудня 2014 року № 680-14) відмовити у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Іраку ОСОБА_1 (далі - оскаржуване рішення).

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до пунктів 1, 4, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-VI від 08.07.2011 (далі - Закон):

o біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

o додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті;

o особа, яка потребує додаткового захисту, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Положеннями п.23 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду № 1 від 25.06.2009 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" встановлено наступне.

При розгляді зазначених справ судам слід ураховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем, а тому з'ясування суб'єктивних обставин є першочерговим завданням судів під час вирішення таких спорів.

Суб'єктивна оцінка залежить від особистості, і те, що для однієї особи є нормою, для іншої може бути нестерпним. Побоювання ґрунтується не тільки на тому, що особа постраждала особисто від дій, які змусили її покинути країну, тобто ці побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової або соціальної групи тощо).

Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Як вбачається зі змісту заяви позивача від 04.08.2014 року він змушений був залишити країну свого походження (Ірак) через військовий конфлікт на релігійному підґрунті, оскільки ОСОБА_1 є сунітом і його життя може бути в небезпеці.

З'ясовуючи суб'єктивну та об'єктивну сторони обґрунтованого побоювання позивача стати жертвою переслідувань судом ретельно вивчено матеріали особової/судової справи, використано відомості сервісу мережі Інтернет maps.google.com.ua та встановлено таке.

Позивача народився в Іраку місто Аль-Басра де він і проживав до виїзду в Україну.

Згідно розділу 4 протоколу співбесіди від 06 серпня 2014 року позивач пояснив, що йому підкидали папірці з погрозами. Вказані погрози були в 2006 році, вдруге в 2010 році, і втретє в 2013 році.

В період часу з 2006 року по 2008 проживав в Сирії. При цьому позивач зазначає, що він не звертався за статусом біженця до державних установ цієї країни. Проте в ООН він звертався на для того щоб жити в Сирії та отримати там статус біженця, а для того аби його відправили в іншу країну.

Поряд з цим позивач вперше приїхав в Україну в березні 2013 року. Метою такої поїздки було «в гості до брата». Причиною повернення після цього в Ірак було закінчення візи та необхідність оформлення нової для отримання посвідки на проживання після одруження. Перебуваючи в Іраку на протязі близько двох місяців позивач зазначив, що йому погрожували - прийшов лист.

Окрім того в протоколі співбесіди від 27 жовтня 2014 року позивач зазначає що всі листи з погрозами на його адресу наявні і вони знаходяться в Іраку. Поряд з цим позивач в Анкеті особи, яка звернулась з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зазначає, що в Іраку в місті Аль-Басра проживає його матір та сестра.

В той же час позивач повідомив при співбесіди що: угруповування ІГІЛ на території міста Аль-Басра не діє, бойові дії не ведуться, після повернення з України протягом двох місяців мешкав у себе вдома.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається судом з наданої представником позивача позиції УВКБ ООН відносно повернень до Іраку (жовтень 2014 року): 1) згідно пункту 1 «…Правительство Ирака полностью или частично утратило контроль над значительной частью территорий страны , в частности, в провинциях Анбар, Найнава, Салах ад-Дин, Киркук, Дияла»; 2) згідно пункту 11. «Перемещение лиц также продолжается в провинцию Багдад и в ее пределах, а также провинции расположенные южнее Багдада, главным образом, Наджаф, Кербела, Васит и Бабиль»; 3) згідно пункту 15 Центром нынешнего конфликта являються преимущественно центральные и северные провинции Анбар. Найнава, Салах ад-Дин, Дияла, Киркук и Бабиль. Багдад по-прежнему остается главной мишенью для частых нападений с большим количеством жертв. В Курдистане ситуация в области безопасности относится относительно стабильной при этом силы безопасности пребывают в состоянии наивысшей боевой готовности...».

Окрім того, судом за допомогою інтернет-ресурсу maps.google.com.ua встановлено, що місто Аль-басра (в якому народився і фактично проживав позивач) знаходиться на півдні країни Ірак, а відстань від найближчого району внутрішніх переселень (місто Наджаф) становить 431 кілометр, проїзд вказаної відстані автомобілем становить близько 5 годин.

Вказане в сукупності дає суду зробити такий висновок.

Дійсно в Іраку наявний певний внутрішній конфлікт. Вказаний конфлікт має свої певні межі, які обумовлені контролем певних територій угрупуванням ІГІЛ з одного боку, з іншого - урядових сил країни. При цьому на територіях, підконтрольних уряду, ситуація з безпеки залишається відносно стабільною.

Позивач проживає на території (місто Аль-Басра), яка підконтрольна урядовим силам і не є районом переважного внутрішнього переміщення. Позивач не особою внутрішньо-переміщеною. В місті його проживання бойові дії не ведуться, угруповання ІГІЛ не діє.

Погрози, які отримував позивач не можуть судом оцінені як обґрунтовані, оскільки наявність реального побоювання за власне життя зумовило б безпосереднє звернення позивача до органів відповідача для вирішення питання щодо отримання статусу біженця ще в березні 2013 року. Натомість позивач повертався в країну свого походження з метою переоформлення візи для отримання посвідки на постійне місце проживання. Окрім того, наявність листів-погроз і родичів в Іраку не заважало б отримати засобами поштового зв'язку такі документи для підтвердження своїх доводів. Об'єктивних та незалежних від волі позивача обставин, які зумовлюють неможливість надання ним відповідачу та суду таких доказів (листів-погроз) позивачем не зазначено, а судом не встановлено. Поряд з цим, позивач у протоколі співбесіди від 06 серпня 2014 року пояснив що не дивлячись на те, що він виїхав до Сирії внаслідок погроз він в ООН звертався не для того щоб жити в Сирії та отримати там статус біженця, а для того щоб його відправили в іншу країну.

Вказані пояснення та встановлені судом обставини очевидно свідчать про відсутність саме обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань та наявності таких обставин у місті його проживання Аль-Басра.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді М.А. Бояринцева

А.С. Мазур