Ухвала суду № 43380137, 25.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1958/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Турецької І.О.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та після збільшення позовних вимог просив визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28 травня 2014 р. № 1839/10/14-29-10-05-10 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2014 р. № 0002551703, а також скасувати вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2014 року № 0004951703.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 року було закрито провадження у частині позову про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28 травня 2014 р. № 1839/10/14-29-10-05-10 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2014 р. № 0002551703

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися , а представником позивача була подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження , а тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що в період з 28.01.2014 р. по 03.02.2014 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо перевірки правових відносин з платниками податків ТОВ "Юні Трейд Компані" за березень 2011 р., ТОВ "Віко-Миколаїв" за січень-лютий 2011 р.

За результатами перевірки було складено акт № 94/14-03-17-03-08/НОМЕР_1 від 8 лютого 2014 р. , яким було встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 ст. 44 п. 44.1., ст. 198 п. 198.3., 198.6. Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту ПДВ на 29256,66 грн.

В акті зроблено висновок про безтоварність господарських операцій та вчинення операцій без мети реального настання правових наслідків між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Юні Трейд Компані", та ТОВ "Віко-Миколаїв" .

На підставі акту перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 11 березня 2014 р. № 0002551703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 29256,66 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн.;

- від 4 квітня 2014 р. № 000495170, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 20923,33 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн.

Але , актом зустрічної звірки від 27.04.2012 року № 468/12/08/НОМЕР_1 з ТОВ "Юні Трейд Компані" було документально підтверджено господарські операції.

15.04.2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було складено акт №479/23-325/37104898 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віко-Миколаїв".

19.08.2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Юні Трейд Компані",з питань правомірності формування податкового кредиту за березень-травень 2011 р., яким встановлено відсутність реальності поставок товарів ,робіт (послуг)від ПП «Селтік ЮГ» за вказаний період із посиланням на акти ДПІ у м.Херсоні від 17.06.2011 р. за № 159/15-2/36945220 та від 13.07.2011 р. за №191/15-2/36945220.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28 травня 2014 р. № 1839/10/14-29-10-05-10 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2014 р. № 0002551703, вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано у частині визначення податкового зобов'язання із ПДВ у сумі 8333,33 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Судом першої інстанції було встановлено, що між ФОП ОСОБА_4та ТОВ "Юні Трейд Компані" в період з 22.03.2011 року по 17.05.2011 року було укладено усні договори купівлі-продажу будівельних матеріалів , між ФОП ОСОБА_4та ТОВ "Віко-Миколаїв" в період з 11.11.2010 року по 16.02.2011 року було укладено усні договори купівлі-продажу будівельних матеріалів.

На момент видачі податкових накладних контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

Анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ "Юні Трейд Компані" у вересні 2011 р. і ТОВ "Віко-Миколаїв" у травні 2011 р., відбулось вже після господарських операцій ФОП ОСОБА_4 із цими постачальниками (січень-березень 2011 р.).

Факти отримання товару ,його подальшого використання підтверджується податковими та видатковими накладними за відповідний період , книгою обліку доходів та витрат,рахунками, банківськими виписками,операції відображено у бухгалтерському обліку. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Подальше використання у господарській діяльності підтверджено трудовим договором з ОСОБА_6 від 04.04.2011 р., договором на виконання покрівельних робіт № 4 від 28.03.11 р. , актом виконаних робіт від 30.04.11 р. з ФО-П ОСОБА_7, квитанціями до прибуткових ордерів ФО-П ОСОБА_7 ,договором на виконання будівельних робіт № 25 від 10.01.11 р., актом виконаних робіт від 30.04.11 р. з ФО-П ОСОБА_8 , рахунками, квитанціями до прибуткових ордерів ФО-П ОСОБА_8,книгою обліку доходів і витрат

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний суд,із врахуванням вимог п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 , пп.14.1.181.ст.14 , ст.138,139, 198,200,201 ПК України, ст.202,203,215,216,228,638 Цивільного Кодексу України . правової позиції ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 в порядку ст.244-2 КАС України , практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що повідомлення-рішення від 11 березня 2014 р. № 0002551703, та від 04 квітня 2014 року № 0004951703 є протиправними, та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагента позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом-продавцем із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні , а фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Турецька І.О.