Рішення № 43380101, 25.03.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015р. Справа №917/236/15

За позовом приватного підприємства "Бізон- Тех 2012"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гаївщина"

про стягнення 81251 грн. 42 коп.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники :

від позивача: Тивоненко Д.Р.

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 81251грн. 42коп., з яких 31980грн. 43коп. основного боргу, 33356грн.79коп. індексації ціни товару, 9594грн. 13коп. штрафу та 6320грн. 07коп. пені.

Відповідач відзиву на позов не надав, в засідання суду не з'явився. Копії ухвал суду від 12.02.2015р. та від 25.02.2015р. надісланих на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка відповідає його адресі, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.46-48) отримані відповідачем, що підтверджується відповідими поштовими повідомленнями (а.с.74-75).

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду відповідно до статті 85 ГПК України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 31980грн. 43коп. основного боргу, 33356грн. 79коп. індексації ціни товару, 9594грн. 1 коп. штрафу та 6320грн. 07коп. пені.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 19.12.2012р. між приватним підприємством "Бізон- Тех 2012" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гаївщина" (відповідачем) був укладений договір поставки товару №ПЛ-Н-113, за умовами якого позивач (постачальник) передав у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 31980грн. 43коп.

Дослідивши надані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного:

Виходячи з наданої позивачем копії договору №ПЛ-Н-113 від 19.12.2012р. (далі - договір) (а.с.13-17) постачальник (позивач) зобов'язався у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього поставляти та передавати у власність покупця (відповідача) товар - насіння для сівби, а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Згідно п. 5.1. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Ця умова також діє якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація.

Згідно наданих позивачем копій видаткових накладних, підписаних сторонами та засвідчених печатками обох сторін, позивач поставив відповідачу товар на суму 130119грн. 70коп. (а.с.19-20).

Відповідачем оплачено товар в сумі 98139грн. 27коп. (а.с.22). Таким чином борг відповідача складає 31980грн. 43коп. На підтвердження боргу позивачем також надано копію акту звірки (а.с.23), засвідченого підписами і печатками обох сторін.

Відповідач доводи позивача та надані ним докази не спростував.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 31980грн. 43коп. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5.6. договору сторони узгодили, що ціна товару, що вказана в специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації.

Згідно з п. 5.1., п.п. 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному Договором.

В п. 3 специфікацій сторони узгодили, що суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

Згідно п. 5.6. договору проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів СІЛА за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікацій.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки www.udinform.com в огляді фінансового дня.

Згідно з п. 5.6.6. договору, зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Відповідно до п. 5.6.4 договору при зверненні постачальником до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви.

Згідно розрахунку позивача сума індексації ціни неоплаченого відповідачем товару становить 33356грн. 79коп. (а.с.10).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсудбудь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 ЦК України, встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, користуючись можливістю та правами наданими вказаними нормами, сторони за взаємною згодою в п. 5.6. договору і в його підпунктах 5.6.1 - 5.6.6., передбачили, що ціна товару підлягає збільшенню шляхом індексації платежів за товар у разі збільшення курсу продажу долару США до гривні на міжбанківському валютному ринку, і обов'язок покупця (який є відповідачем у цій справі тa боржником у зобов'язанні) сплачувати позивачу проіндексовані платежі за товар, тобто і суму основного боргу, і суму індексації ціни товару.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно проведено індексацію ціни неоплаченого відповідачем товару у сумі 33356грн. 79коп.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не навів та не надав.

Позовні вимоги в частині стягнення 33356грн. 79коп. індексації ціни товару є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1.3. договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Таким чином, прострочення відповідачем платежів за договором є підставою для застосування як пені, так і штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6320грн. 07коп. за період з 31.10.2013р. по 16.01.2015р.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами у договорі встановлений інший, не заборонений законом, порядок застосування та нарахування штрафних санкцій, який дозволяє виходити за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно п. 8.2. договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 ГК України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно із ст. 259 ЦК України збільшують до трьох років.

Оскільки, зобов'язання за договором на даний час не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені.

Таким чином, вимога про стягнення пені в сумі 6320грн. 07коп. обгрунтована, не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

За порушення відповідачем строків оплати, згідно п. 8.1.3 договору позивачем також заявлено до стягнення штраф у розмірі 9594грн. 13коп.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду України з даного питання викладену, зокрема, у постанові від 09.04.2012 р. по справі № 12/039.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.

Таким чином, судом враховується, що мала місце прострочка з оплати за товар понад 20 днів, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 9594грн. 13коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач позов не заперечує, доводи позивача і надані ним докази не спростував.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гаївщина» (село Гаївщина, Лохвицький район, Полтавська область, 37244, ідентифікаційний код 34235930, п/р №2600305450482 в ПРУ КБ "ПриватБанк", код банку (МФО) 331401) на користь приватного підприємства «Бізон- Тех 2012» ( вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 38325315, п/р №26003419856 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Запоріжжя, код банку (МФО) 380805) 31980грн. 43коп. основного боргу, 33356грн. 79коп. індексації ціни товару, 9594грн. 13коп. штрафу, 6320грн. 07коп. пені, 1827грн. 00коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено 30.03.2015р.