Рішення № 43380095, 25.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015 р. Справа№ 914/339/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Радехів Львівської області

до відповідача Приватного підприємства "Ротен", с. Малечковичі Львівської області

про стягнення 78 938,22 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до відповідача Приватного підприємства "Ротен" про стягнення 78 938,22 грн., з яких 68 034,99 грн. - основний борг, 4 836,45 грн. - пеня, 529,46 грн. - 3% річних та 5 537,32 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 10 903,23 грн., з яких 4 836,45 грн. - пеня, 529,46 грн. - 3% річних та 5 537,32 грн. - інфляційні втрати. Крім того у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1 827,00 грн. сплаченого судового збору та 3 700,00 грн. понесених витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 05.02.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.02.2015р. Ухвалою суду від 25.02.2015р. розгляд справи відкладено на 10.03.2015р. Ухвалою суду від 10.03.2015р. розгляд справи відкладено на 25.03.2015р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав заяву (1019/15 від 10.03.2015р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій ФОП ОСОБА_1 повідомляє суд, що сума основного боргу сплачена, а тому позивач просить стягнути з відповідача 4 836,45 грн. - пені, 529,46 грн. - 3% річних та 5 537,32 грн. - інфляційних втрат. Крім того у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1 827,00 грн. сплаченого судового збору та 3 700,00 грн. понесених витрат на правову допомогу адвоката.

Крім того, позивачем подано клопотання (вх.№12336/15 від 24.03.2015р.) про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №739 від 24.02.2015р. на суму 68 034,99 грн., як доказу сплати відповідачем основної суми боргу.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Станом

на 25.03.2015р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 10.03.2015р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 81132, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Малечковичі, вул. Вечірня, буд. 1, а також на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Городоцька, буд.68А.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.07.2013р. суду невідомо.

Станом на 25.03.2015р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Даний спір розглядається судом відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

29.09.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Приватним підприємством "Ротен" (замовник) укладено договір №1 на перевезення сільськогосподарських культур автотранспортом, відповідно до умов якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язок по перевезенню с/г культур замовника у відповідності до умов цього договору на період збирання врожаю.

Відповідно до п.2.2. договору замовник замовляє, приймає та оплачує послуги, надані

перевізником згідно актів виконаних робіт.

Згідно із п.4.1. договору вартість виконаних робіт визначається у актах здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник оплачує фактично виконані роботи по перевезенню протягом 3 (трьох) банківських днів після надання в бухгалтерію замовника усіх документів.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 75 593,99 грн. Однак відповідач здійснив лише часткову оплату в розмірі 7 559,00 грн.

Отже як зазначено у позовній заяві основний борг відповідача станом на дату подання позову становив 68 034,99 грн.

Однак, 10.03.2015р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що сума основного боргу в розмірі 68 034,99 грн. була погашена, в підтвердження чого долучено платіжне доручення №739 від 24.02.2015р. на суму 68 034,99 грн.

Відповідно до п.5.2.1. договору у разі прострочення оплати згідно договору, замовник сплачує на користь перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином на підставі п.5.2.1. договору відповідачу було нараховано пеню в розмірі 4 836,45 грн.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу нараховано 529,46 грн. - 3% річних та 5 537,32 грн. - інфляційних втрат.

Отже загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 10 903,23 грн., з яких 4 836,45 грн. - пеня, 529,46 грн. - 3% річних та 5 537,32 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену

плату.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2014р. між сторонами укладено договір №1 на перевезення сільськогосподарських культур автотранспортом, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язок по перевезенню с/г культур відповідача у відповідності до умов цього договору на період збирання врожаю.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань в повному обсязі та належним чином підтверджується актом прийняття виконаних робіт від 16.10.2014р. на суму 58 219,99 грн. та актом прийняття виконаних робіт від 28.11.2014р. на суму 17 374,00 грн. Таким чином позивачем здійснено перевезення на загальну суму 75 593,99 грн.

Як стверджує позивач, відповідач 30.12.2014р. здійснив часткову оплату в розмірі 7 559,00 грн. Крім того, як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 24.02.2015р. сплачено 68 034,99 грн. Таким чином відповідачем сплачено суму основного боргу, однак з порушенням строків оплати, які передбачені договором №1 на перевезення сільськогосподарських культур автотранспортом від 29.09.2014р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.2.1. договору у разі прострочення оплати згідно договору, замовник сплачує на користь перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу

Таким чином, перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4 836,45 грн. пені підлягає задоволенню.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час

прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 529,46 грн. - 3% річних підлягає задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено 5 537,32 грн. - інфляційних втрат.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30) (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Таким чином, здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 5 532,42 грн. - інфляційних втрат.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №65 від 28.01.2015р. на суму 1 827,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 826,18 грн. судового збору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 700,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої

довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

В матеріалах справи міститься договір укладений між позивачем та адвокатом Косендюком Я.А., акт приймання-передачі послуг (правової допомоги), підписаний на підставі вказаного договору, а також квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 3 700,00 грн.

Однак, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно із ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи складність справи, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2725,60 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ротен" (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Городоцька, буд.68А, код ЄДРПОУ 36874438) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 4 836,45 грн. - пені, 529,46 грн. - 3% річних, 5 532,42 грн. - інфляційних втрат, 1 826,18 грн. - судового збору та 2725,60 грн. - витрат на послуги адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 30.03.2015р.

Суддя Петрашко М.М.