Ухвала суду № 43379422, 24.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р.Справа № 816/3850/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 816/3850/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області третя особа Публічне акціонерте товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.10.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 №0012751702, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у розмірі 6 072,47 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2014 року відмовив у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що Податковим кодексом України не передбачений обов'язок платника податків, який отримує доходи від податкового агента, щодо нарахування податкового зобов'язання.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 18.10.2012 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/2648/82/91449 від 03.10.2007 року, за умовами якого сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення цього договору складає 32 386,45 грн., у тому числі: по сплаті суми кредиту - 16108,74 грн., відсотків нарахованих за користування кредитом - 908,00 грн. та розрахункової пені по кредиту - 15 369,71 грн. Відповідно до пункту 1.2. Договору, у зв'язку з виконанням позичальником умов кредитора, сторони домовились, що з дати укладення цього Договору боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються, а кредитний договір вважається розірваним. При цьому пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що з підписанням цього Договору позичальник вважається належним чином повідомленим про анулювання йому суми боргових зобов'язань та про те, що інформація про суму боргу позичальника, анульованого банком до закінчення строків позовної давності відповідно до вимог податкового законодавства буде включена банком до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб. Позичальник зі змістом підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України ознайомлений (а.с. 21-22).

Як стверджує позивач, вона 11.02.2013 року подала до Миргородської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік, в якій задекларувала дохід у сумі 0,00 грн.

Наказом в.о. начальника Миргородської ОДПІ від 21.07.2014 року №223 відповідно до вимог пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була призначена позапланова невиїзна документальна перевірка щодо своєчасності подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з окремих видів отриманих доходів громадянкою ОСОБА_1.

У зв'язку з цим головним державним ревізором-інспектором 06.08.2014 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено відповідним актом Миргородської ОДПІ №1079/16-20-17-02-14/НОМЕР_1/118 від 13.08.2014 року (а.с. 13-18).

Висновками вказаного акту встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 вимог пп. "а" 176.1 п. 176.1 ст. 176, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме - в декларації за 2012 рік відображено недостовірні дані, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі - 4 857,97 грн.

На підставі висновків акту від 13.08.2014 №1079/16-20-17-02-14/НОМЕР_1/118 Миргородською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 №0012751702, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 6 072,47 грн., у тому числі 4 857,97 грн. - за основним платежем та 1214,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в ході податкової перевірки прийшов до обґрунтованих висновків з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 та абз. 2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у відповідності з яким, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Отже, сума боргу платника, анульованого за самостійним рішенням кредитора до закінчення строку позовної давності, є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, та, як вірно зазначив суд першої інстанції, тільки в разі невиконання кредитором вимог підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України стосовно повідомлення боржника про суму анульованого боргу та включення її до податкового розрахунку №1ДФ, у такого кредитора виникає обов'язок в повному обсязі виконати функції податкового агента, встановлені пунктом 176.2 статті 176 Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з листом АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 11.12.2013 року №04-2-0/4491 банком було нараховано ОСОБА_1 дохід за 4 квартал 2012 року у вигляді анулювання (прощення) заборгованості у розмірі 32 386,45 грн. Зазначене прощення здійснювалося з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1ДФ, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено) (а.с. 36).

Разом з тим, пунктом 1.5. Договору про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/2648/82/91449 від 03.10.2007 року передбачено, що з підписанням цього Договору позичальник вважається належним чином повідомленим про анулювання йому суми боргових зобов'язань та про те, що інформація про суму боргу позичальника, анульованого банком до закінчення строків позовної давності відповідно до вимог податкового законодавства буде включена банком до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб. Позичальник зі змістом підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України ознайомлений (а.с. 21-22).

Платник податку - боржник, у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач зобов'язаний був виконати вимоги пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, оскільки був належним чином повідомлений про анулювання йому суми боргових зобов'язань та про те, що інформація про суму боргу позичальника, анульованого банком, буде включена банком до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає протиправного характеру податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16.09.2014 №0012751702 , а тому приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 816/3850/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.