Рішення № 43379392, 23.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/7/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015 Справа № 908/1267/15-г

За позовом: Приватного підприємства "Торговий дім "Гермес опт" (69606, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3, оф. 211, ідентифікаційний код 37222175)

до відповідача: Кам`янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 101 (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, ідентифікаційний код 08563560)

про стягнення 1 561, 07 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Коновалов В.М., довіреність № б/н від 20.03.2015р.

від відповідача: Кучеренко А.В., довіреність № 11/12-278 від 23.01.2015р.

ПП "Торговий дім "Гермес опт" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Кам`янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 101 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 40/46 від 29.02.2012р. у розмірі 1 561, 07 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 27.02.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 16, 526, 692, 625 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст. 1, 2 ГК України.

Ухвалою від 03.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1267/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.03.2015р. о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 23.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 27.03.2015р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 23.03.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 40/46 від 29.02.2012р. у розмірі 1 561, 07 грн., з яких: 1 140, 00 грн. основного боргу, 312, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 101, 85 грн. - 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки № 40/46 від 29.02.2012р. він поставив відповідачу товар на суму 1 140, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною РН -0000217 від 29.02.2012р.

Проте відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за договором та оплату отриманого товару не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу складає 1 140, 00 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні визнала позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП "Торговий дім "Гермес опт" (Продавець) та Кам'янською виправною колонією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 101 (Покупець) укладений договір поставки № 40/46 від 29.02.2012р. за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця чай чорний байховий, в кількості 50 кг по ціні 19, 00 грн. за 1 кг (з урахуванням ПДВ), а також лавровий лист, в кількості 5 кг по ціні 38, 00 грн. за 1 кг (з урахуванням ПДВ) - надалі Товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити Продавцю його вартість, згідно рахунків та накладних на умовах наведених у наданому Договорі (п.1.1 Договору).

Згідно пункту 4.1 Договору, ціна товару складає 950, 00 грн., ПДВ 190, 00 грн.

Загальна вартість за договором 1 140, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку обумовленому діючим законодавством.

Згідно пункту 6.1 Договору, розрахунки здійснюються наступним чином: Покупець протягом сімох календарних днів після отримання товару, перераховує на рахунок Продавця 100 відсотків вартості отриманого товару.

Позивач на виконання умов Договору передав відповідачу товар на загальну суму 1 140, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000217 від 29.02.2012р. та довіреністю № 32 від 29.02.2012р. на отримання цінностей.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання за договором поставки № 40/46 від 29.02.2012р. не виконав та жодної оплати не здійснив.

Дана заборгованість також визнана представником відповідача в судовому засіданні та підтверджена актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.03.2015р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 40/46 від 29.02.2012р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 1 140, 00 грн. отриманий відповідачем 29.02.2012р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000217 від 29.02.2012р. на суму 1 140, 00 грн. та довіреністю № 32 від 29.02.2012р. на отримання цінностей.

У справі, що розглядається, розрахунки здійснюються наступним чином: Покупець протягом сімох календарних днів після отримання товару, перераховує на рахунок Продавця 100 відсотків вартості отриманого товару (п. 6.1 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 40/46 від 29.02.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений судом факт не виконання Кам`янською виправною колонією Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 101 грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 1 140, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 101, 85 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 312, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки № 40/46 від 29.02.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем у розрахунку ціни позову (а.с.4), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 1 140, 00 грн. за період з 08.03.2012р. по 01.03.2015р. (1089 днів прострочки) 3 % річних складає 101, 96 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення річних від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму 3 % річних в розмірі 101, 85 грн., тобто в межах позовних вимог.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем у розрахунку ціни позову (а.с.4-5), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 1 140, 00 грн. за період з березня 2012р. по лютий 2015р. (індекс інфляції 135, 41832102) сума втрат від інфляції склала 403, 77 грн.

Оскільки клопотання в порядку передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України в частині стягнення інфляційних втрат від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 312, 22 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кам`янської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 101 (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, ідентифікаційний код 08563560) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Гермес опт" (69606, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3, оф. 211, ідентифікаційний код 37222175) 1 140 (одну тисячу сто сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 312 (триста дванадцять) грн. 22 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 101 (сто одну) грн. 85 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 27.03.2015р.

Суддя В.М. Соловйов