Постанова № 43379213, 11.03.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року справа № П/811/4524/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонек"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2014 року №0000312204 та №000322204, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонек" (далі-позивач, ТОВ "Сонек") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.12.2014 року №0000312204 та №000322204.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкового повідомлення-рішення та рішення на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сонек" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 30.05.2005 року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (т.1, а.с.11).

Види діяльності за КВЕД: діяльність у сфері геології та геологорозвідування; розвідувальне буріння; оптова торгівля рудами заліза й кольорових металів; оптова торгівля чорними й кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; інші види оптової торгівлі; інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва (т.1,а.с.11).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №103 від 21.11.2014 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сонек" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів і витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Термо Плюс" за червень, серпень 2014року, результати якої оформлено актом №15/11-23-22-04/33520384 від 28.11.2014р. (т.1, а.с.15-32).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.18 декларації з ПДВ) на загальну суму 193492,00 грн., в тому числі: за серпень 2014 року - 146369,00 грн., вересень 2014р. - 47123,00 грн.

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації з ПДВ) на загальну суму 3510,00 грн., в тому числі за вересень 2014року - 3510,00 грн., внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 122787,00 грн., в тому числі за серпень 2014р. - 75664,00грн., вересень 2014 року - 47123,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000312204 від 12.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 184181,00 грн., в том числі за основним платежем - 122787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -61394,00 грн. (т.1,а.с.12);

- податкове повідомлення - рішення № 0000322204 від 12.12.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3510,00 грн.(т.1,а.с.13).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ПП "Термо Плюс", на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що 08.10.2013 року між ЗАТ "РУР Груп С.А."(Замовник за договором) та ТОВ "Сонек" (підрядник за договором) укладено договір підряду №1. Предметом укладеного договору є виконання робіт з реконструкції автозаправної станції з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, відповідно до затвердженої проектної документації та в обумовлений договором термін.

З метою виконання укладеного договору, ЗАТ "РУР Груп С.А." було замовлено та погоджено проект реконструкції автозаправної станції по вул. Героїв Сталінграду,16 в м. Олександрії Кіровоградської області (т.1, а.с.91-104).

Матеріалами справи встановлено, що робочий проект було погоджено в Службі автомобільних доріг у Кіровоградській області та в Управлінні ДАІ УМВС України в Кіровоградській області (т.1, а.с.82-86), отримано позитивний звіт Філії ДП "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи" у Кіровоградській області №809 від 23.07.2012 року (т.1, а.с.105-112)

Судом також враховано, що 24.09.2013 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115132670271 (т.1, а.с.128-129), відповідно до змісту якого встановлено, що Генеральним підрядником є ТОВ "Сонек" (код ЄДРПОУ - 33520384), ліцензія АЕ 261759.

В зв'язку, з тим, що у ТОВ "Сонек" відсутні права на проведення робіт, пов'язаних з влаштуванням асфальтобетонного покриття, позивачем 10.05.2014 року укладено договір підряду №10-06/1 з ПП "Термо-Плюс". Предметом укладеного договору є виконання ремонтних робіт по влаштуванню поребрика, плитки тротуарної та кафелю на автозаправній станції з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів за адресою - Україна, м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграду,16 (т.1, а.с.143-148).

За наслідками виконання умов договору ПП "Термо-Плюс" виписало позивачеві податкову накладну №13 від 13.06.2014 року на загальну суму 746200,00 грн., в тому числі ПДВ - 124366,67 грн. (т.1, а.с.169), податкову накладну №14 від 17.06.2014 р. на загальну суму 40000,00 грн., в тому числі ПДВ - 6666,66 грн. (т.1, а.с.170),податкову накладну №26 від 26.06.2014 року на суму 80000,00 грн., в тому числі ПДВ - 13333,34 грн. (т.1, а.с.171), податкову накладну №49 від 26.06.2014р. на суму 12013,01 грн., в тому числі ПДВ - 2002,17 грн. (т.1, а.с.172), податкову накладну №22 від 07.08.2014р. на суму 303800,00 грн., в тому числі ПДВ 50633,33 грн. (т.1, а.с.173).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акт здачі - прийняття робіт, довідка приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних робіт, свідчать про фактичне виконання сторонами умов укладеного договору (т.1, а.с.149,152-161).

При цьому, податкові, якими оформлювався факт прийняття позивачем послуг містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву виконаних робіт, одиницю виміру послуг, кількість (об'єм, обсяг), місце та дату складання, та підписи уповноважених осіб.

Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.150-151, т.2, а.с.102-108).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Судом також враховано наступні обставини.

05.08.2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серії ІУ №165142170149, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (т.1,а.с.164).

Крім того, суд звертає увагу, що в подальшому, даний об'єкт реконструкції було зареєстровано у встановленому порядку та ЗАТ "РУР Груп С.А." отримано свідоцтво на нерухоме майно (т.1,а.с.165-167).

Судом також взято до уваги, що відповідно до ліцензії серії АЕ №261759, виданої 07.06.2013 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ТОВ "Сонек" має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт, згідно з додатком) (т.1,а.с.168).

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача щодо необхідності залучення до виконання робіт в якості субпідрядника ПП "Термо Плюс" для реконструкції АЗС (м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграда, 16) для виконання робіт, пов'язаних з влаштуванням асфальтобетонного покриття, оскільки ліцензія ТОВ "Сонек" не передбачає проведення вказаних видів робіт.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з положеннями ст.198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та ПП "Термо Плюс", останнє мало статус юридичної особи, було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства України та включено до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП "Термо Плюс" за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сонек" судові витрати у розмірі 375,40 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонек" - задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.12.2014 року №0000312204 та №000322204

3.Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сонек" (код ЄДРПОУ -33520384) судові витрати у розмірі 375,40 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук