Рішення № 43377885, 04.03.2015, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Справа № 2/679/5/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого -судді Савіцького Л.П.,

при секретарі -Сопронюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеокоференції в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

що ПАТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 22.02.2007 року між ним та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.03.01.01.3476, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 30 000 доларів США терміном до 18.02.2010 року, при цьому зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі 15,6%, а згідно додаткового договору 19,10 % річних за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 3476 від 22.02.2007 року та додаткову угоду № 1 до нього. Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, чим порушила права кредитора. Внаслідок цього станом на 15.04.2011 року заборгованість за кредитним договором становить - 40 864,01 доларів США. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачів солідарно вказану суму та судовий збір.

Разом з цим, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приват Банк», в якому просить визнати недійсним договір поруки № 3476 від 22.02.2007 року та додаткову угоду № 1 до нього з підстав відсутності його волевиявлення на їх вчинення, так як про наявність таких договорів йому стало відомо лише в 2013 році і останні він не підписував.

Представник позивача Москалюк С.А. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, вказуючи на наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості навіть за відсутності оригіналів зазначених вище договорів. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала та наполягала на застосуванні до них строку позовної давності.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Савчук О.М. позов банку не визнали, вказуючи на наявність підстав для визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсними, оскільки ОСОБА_2 останні не підписував, свого волевиявлення при їх укладенні не виявляв.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. У відповідності до наданої нею заяви справу просила розглядати у її відсутності за участю представника ОСОБА_5

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги банку визнав частково та просив відмовити у стягненні з ОСОБА_1 4645,78 доларів США, так як вказана сума є неустойкою (штраф та пеня), а тому до неї застосовується строк позовної давності в один рік. При цьому вважає, що вказаний строк повинен обраховуватись з дати здійснення його довірителькою останнього платежу - з 31.03.2009 року. Також зазначає, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, так як на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, договір поруки не укладався і вона про нього нічого не знає.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» підлягають частковому задоволенню, а вимоги ОСОБА_2 задоволенню в повному об'ємі, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, 22.02.2007 року відповідачка ОСОБА_1 отримала від ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк», кредит у розмірі 30 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 18.02.2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі визначеним умовами кредитного договору № 08.03.01.01.3476 та взяла на себе зобов'язання щомісячного повернення часток кредиту.

Вказане стверджує сама відповідачка в своїх письмових поясненнях, зазначаючи про укладення означеного кредитного договору та отримання кредиту в розмірі 30 000 доларів США (т. 1 а.с.33-34, 58). Підтверджується це і даними розрахунку заборгованості за кредитним договором, які вказують на часткове повернення ОСОБА_1 кредитних коштів (т. 2 а.с. 8-17).

Проте, ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення суми кредиту та відсотків не виконала, у зв'язку з чим, станом на 15.04.2011 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 864,01 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 20 000 доларів США, заборгованості по відсотках в розмірі 15 539,66 доларів США, комісії в розмірі 678,57 доларів США, пені в розмірі 2580,31 доларів США, штрафу в розмірі 125,54 доларів США (фіксована частина) та 1939,93 доларів США (процентна складова).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що передбачено ст. 610 ЦПК України. Крім того, у відповідності до вимог ст. 612 ЦПК України, боржник вважається таким, що прострочив платіж, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 належним чином свої кредитні зобов'язання не виконує, а тому ПАТ КБ «Приват Банк» в силу ст.1050 ЦК України має право вимагати повернення позики та сплати відсотків, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Враховуючи вимоги вище зазначених норм закону та умови Кредитного договору, згідно яких банк має право стягнути заборгованість за кредитом, відсотки та штрафні санкції, суд знаходить необхідним провести таке стягнення з ОСОБА_1

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника ОСОБА_5 з приводу відсутності підстав для стягнення неустойки в зв'язку з недотриманням позивачем строків позовної давності, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України в один рік, оскільки позовна давність по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за кредитом, винагороди банку та неустойки сторонами була збільшена до 5 років, що підтверджується п. 5.7 кредитного договору № 08.03.01.01.3476 та не суперечить вимогам ч.1 ст. 257 ЦК України.

У відповідності до вказаної норми, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даному випадку кінцевим терміном повернення кредиту визначено 18.02.2010 року, позивач звернувся до суду 28.04.2011 року, тобто у межах збільшеної позовної давності, що відповідає вимогам закону.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для солідарного стягнення суми заборгованості за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 з ОСОБА_2, як з поручителя, так як при укладенні оспорюваних останнім договору поруки № 3476 від 22.02.2007 року та додаткової угоди № 1 до нього не дотримані вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України - їх укладено за відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_2, як однієї із сторін договору та угоди.

В даному випадку оспорюються правочини для укладення яких обрана письмова форма, тому суд вважає, що воля на їх укладання виражається саме підписами сторін.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2, останній заперечує факт укладення ним договору поруки № 3476 від 22.02.2007 року та додаткової угоди № 1 до нього, їх підписання та вказує на відсутність його волевиявлення на вчинення означених договорів. При цьому матеріали справи не містять належним чином завірених копій зазначених правовстановлюючих документів. Не виявлені оригінали останніх і в ході службового розслідування місця знаходження кредитного досьє по кредитному договору № 08.03.01.3476 від 22.02.2007 року, що позбавило експертів можливості провести почеркознавчу експертизу на підставі ухвали суду від 08.07.2014 року.

Вказані обставини позбавляють суд можливості встановити наявність вільного волевиявлення учасника оспорюваних правочинів ОСОБА_2 при їх укладенні, що є підставою для визнання останніх недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Крім цього, оспорюваний договір поруки носить похідний характер від основного кредитного договору № 08.03.01.01.3476, укладеного між Банком та ОСОБА_1 22.02.2007 року, а відповідно до п. А.5. цього кредитного договору, укладення договору поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язань, умовами кредитного договору не передбачено.

Що стосується заяви представника ПАТ КБ «Приват Банк» про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2, то така не заслуговує на увагу суду, оскільки останньому про укладений договору поруки стало відомо лише в 2013 року і ці його доводи ніким не спростовані.

Обмірковуючи питання судових витрат, суд в порядку ст. 88 ЦПУ України вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» понесені ним судові витрати. Підстав для стягнення з ПАТ КБ «Приват Банк» судових витрат на користь ОСОБА_2 в сумі 243,60 грн. суд не вбачає, оскільки частина позовних вимог за клопотанням останнього ухвалою суду була залишена без розгляду.

Тому, керуючись ст. ст. 215 -218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360570 р/рахунок 29092829003111 МФО 305299) заборгованість по кредиту у розмірі 40 864,01 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360570 р/рахунок 64993919400001 МФО 305299) 1828,50 гривень судових витрат.

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 3476 від 22.02.2007 року та додаткову угоду № 1 від 29.12.2008 року до договору поруки № 3476 від 22.02.2007 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня отримання його повного тексту через Нетішинський міський суд.

Головуючий