Рішення № 43376450, 26.02.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10610/14-ц

пр. № 2/759/275/15

26 лютого 2015 року Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у розмірі 767 830,13 грн.; також просив стягнути із відповідачів судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачі у судовому засіданні проти позову заперечували.

Вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову, виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 04.10.2007 року між ПАТ «Комерційного банку «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 95/КА/49/2007-980, згідно з яким відповідачу було надано кредитні кошти на суму 363 419,00 гривень із процентною ставкою у розмірі 19,50% річних, на строк до 04.10.2012 року. Крім того, у забезпечення повернення наданих коштів та виконання умов кредитної угоди між ПАТ «Комерційного банку «Надра» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 04.10.2007 року, згідно з яким ОСОБА_2 поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Умови кредитного договору позичальником належним чином не виконано, у зв'язку із чим, станом на квітень 2014 року, утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором у сумі 767 830,13 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а саме не повернення заборгованості, з яких 316 322,03 грн. заборгованості по кредиту та 353 117,75 грн. заборгованості по відсоткам підтверджуються наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Такий вид відповідальності, як сплата позичальником штрафів і пені за несвоєчасне виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором передбачений договором кредиту.

За змістом наведених норм суд, взявши до уваги розмір невиконаних грошових зобов'язань позичальника, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, може зменшити розмір штрафів, що підлягають до стягнення.

Водночас, позивач у виконання вимог статті 60 ЦПК України не надав суду належних доказів існування факту заподіяння йому відповідачем збитків, внаслідок несвоєчасного виконання ним кредитних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з позичальника до 30 000,00 грн. пені та 10 000,00 штрафу.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Згідно з умовами Договору поруки від 04.10.2007 року, ОСОБА_2 є поручителем за договором кредиту та зобов'язався відповідати, як солідарний боржник в разі невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань.

Разом із тим, пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Разом із тим, суд виходить із того, що, за таких обставин, порука визнається судом припиненою незалежно від того, чи заявлялась така вимога стороною спору, оскільки наведені правові наслідки пропуску визначеного законом шестимісячного строку настають безпосередньо в силу Закону - положення статті 559 ЦК України.

Водночас, із підпункту 1.1.4 договору «кредитування комерційного автотранспорту» № 95/КА/49/2007-980 від 04.10.2007 року вбачається, що кінцевим терміном повернення кредитної заборгованості є 4 жовтня 2012 року.

Викладене свідчить про те, що на час звернення із даним позовом до суду, у червні 2014 року, дія поруки ОСОБА_2, як спосіб забезпечення виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 за укладеним з банком кредитним договором № 95/КА/49/2007-980 від 04.10.2007 року, - була припинена, оскільки незалежно від часу пред'явлення банком позову, кредитні зобов'язання позичальником за даним кредитним договором є простроченими із 4 жовтня 2012 року.

Наведене зумовлює необхідність відмови у задоволенні позову банку до ОСОБА_2, як до поручителя ОСОБА_1 за виконання нею зобов'язань за кредитним договором № 95/КА/49/2007-980 від 04.10.2007 року, з огляду на припинення поруки на час звернення банку із даним позовом.

Відтак, даний позов підлягає частковому задоволенню із стягненням із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» заборгованості за кредитним договором № 1095/КА/49/2007-980 у розмірі 709 439,78 грн. та судового збору у розмірі 3 654,00 грн., а всього 713 093,78 ( сімсот тринадцять тисяч дев'яносто три ) грн.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 553, 554, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 81, 88, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» заборгованість за кредитним договором № 1095/КА/49/2007-980 у розмірі 709 439,78 грн. та судовий збір в сумі 3 654,00 грн., а всього 713 093,78 ( сімсот тринадцять тисяч дев'яносто три ) грн.

У позові публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: