Ухвала суду № 43376090, 25.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1611/15 Головуючий 1-інстанції - Муленко Л.М.

Справа № 610/2357/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - спадкові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С., МІНЕНКОВОЇ Н.О.

за участю секретаря - Пруднікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Соколова Світлана Олексіївна про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Балаклійського районного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт його матері ОСОБА_6, складений та посвідчений приватним нотаріусом Соколовою С.О. на користь ОСОБА_4, посилаючись на те, що на час складання заповіту ОСОБА_6 знаходилась у стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Під час розгляду справи позов підтримав, пояснив, що останні роки життя матері між ними не було порозуміння. На обліку у лікаря психіатра матір не перебула, проте у неї були розлади психіки. З посиланням на свою медичну освіту та тривалу медичну практику, вважав, що психічно здорова людина не могла позбавити власного сина спадку і заповідати своє майно сторонній людині, тому складений матір"ю заповіт є недійсним.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 15 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обгрунтування скарги посилається на те, що судом було порушено його право на судовий захист, оскільки всупереч його клопотанню про відкладення справи розглядом для вирішення питання про призначення додаткової експертизи, справа розглянута за відсутності його представника

Вказує, що проведена судом експертиза з вини суду, який не забезпечив медичну документацію для її проведення, не надала повної відповіді на поставлені питання.

Його адвокат був відсутній в судовому засіданні з поважних причин, а без допомоги адвоката він не міг скласти клопотання та настояти на отриманні медичної документації та проведенні додаткової експертизи, а суд, скориставшись його становищем, поспішно закінчив розгляд справи та ухвалив рішення, яке є упередженим та незаконним.

При цьому суд не врахував, що на час складення заповіту його мамі виповнилось більше 70 років, в останні роки життя у неї розвивався віковий склероз і почастішали випадки несприйняття нею дійсних подій.

Факти наявності та тривалості даної хвороби підтверджені актом патологоанатомічного дослідження тіла матері.

Суд не врахував, що на час складання заповіту у матері спостерігався процес психічного розладу, що може підтвердити психологічна експертиза та записи в медичній карті, яку навмисно приховала відповідач.

ОСОБА_4 на апеляційну скаргу подала заперечення, в яких просить про її відхилення та залишення рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставнеість доводів скарги. Вказує, що ОСОБА_6 і на час складання заповіту і до останніх днів свого життя знаходилась в нормальному розумовому стані, мала добру пам"ять.

З батьком позивача ОСОБА_6 розлучилась, коли позивачу виповнилось тільки сім років, ростила його сама, аліментів не отримувала, працювала на декількох роботах водночас, а також обробляла чужі городи , матеріально утримувала його до закінчення інституту, купила машину.

У 2003 році син умовив її продати квартиру у місті Балаклія і переїхати до нього у місто Вовчанськ. Проте, у 2004 році вона повернулась у місто Балаклія, тимчасово проживала у своєї подруги, потім купила кімнату у комунальній квартирі і тільки у 2006 році , взявши в борг гроші, купила однокімнатну ізольовану квартиру, багато працювала для повернення боргу.

На поради ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стягнути з сина аліменти відповідала, що вона від нього нічого не бажає, проте не бажає і щоб він отримав те, що належить їй.

У березні 2007 року ОСОБА_6 складала заповіт на користь своєї племінниці, а 12.12.2011 року з власної волі склала заповіт на її користь.

Її ОСОБА_6 знала з дитинства, була в добрих стосунках з її батьками. Вона надавала ОСОБА_6 посильну допомогу по господарству, поздоровляла її зі святами, відвідувала у лікарні. За життя ОСОБА_6 просила поховати її рядом з матір"ю, показала де знаходиться все, що вона приготувала на випадок смерті і який саме пам"ятник хотіла мати на своїй могилі. Все, про що просила її ОСОБА_6 вона виконала.

За життя ОСОБА_6 також просила її, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у разі її смерті не повідомляти про це сину, племінниці і родині ОСОБА_15, не бажала, щоб вони були присутні на її похованні.

Проте свідки ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 в суді пояснили, що позивачу телефонували, повідомили про смерть матері, але він не приїхав і приїхав тільки 30.11.2013 року, зламав замок на вхідній двері в квартиру у зв"язку з чим сусіди викликали міліцію.

Також вказує, що позивач не заявлял клопотання про відкладення справи розглядом через неявку свого представника, а також не заявляв клопотання про призначення додаткової експертизи.

В засідання апеляційного суду позивач та 3-я особа - приватний нотаріус Соколова С.О. не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді; пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Статтями 10,60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 12 грудня 2011 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Соколовою С.О. , за яким заповідала все своє майно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

За роз"ясненнями, які містяться в п.п. 5,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що згідно з актом комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи № 945 від 15 жовтня 2014 року, складеного експертами ХОКПБ № 3, ОСОБА_6 на час складення заповіту ознак стійкого хронічного психічного розладу не виявляла, за своїм психічним станом у зазначений період часу усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними та дійшов висновку, що вказаний висновок кореспондується з іншими письмовими доказами, зібраними у справі, а також показаннями свідків.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин..

Приватний нотаріус Соколова С.О. пояснила, що вона 12.12.2011року посвідчила заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 До нотаріальної контори для посвідчення заповіту ОСОБА_6 прийшла самостійно, спілкуванням з нею було встановлено, що складання заповіту на користь вказаної особи відповідало волевиявленню заповідача і підстави для відмови у посвідчення заповіту були відсутні.

Судом допитані свідки ОСОБА_7,ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 : сусіди та друзі померлої, які пояснили, що ОСОБА_6 за життя була працьовитою людиною, ознак психічних розладів не виявляла, мала добру пам"ять . Свідки також пояснили, що останні 10 років син померлої - позивач у справі, з матір"ю не спілкувався, будь-якої допомоги їй не надавав, уваги не приділяв, не приїхав навіть на її поховання.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона працювала лікарем у військовій частині, де працювала також ОСОБА_6 Після розформування медпункту працювала лікарем поліклініки і наглядала ОСОБА_6, як пацієнтку, до її від"їзду у місто Вовчанськ до сина та після повернення у місто Балаклія. ОСОБА_6 зверталась за медичною допомогю з приводу хвороби ніг, попереку, а на психічні розлади ніколи не хворіла, була у належному розумовому стані, усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

За висновком комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи № 945 від 15 жовтня 2014 року, складеного експертами ХОКПБ № 3, ОСОБА_6 на час складення заповіту ознак стійкого хронічного психічного розладу не виявляла, за своїм психічним станом у зазначений період часу усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

При цьому експертною комісією у висновку зазначено, що ОСОБА_6 у поле зору психіатра не потрапляла, до психіатра за медичною допомогою не зверталась, страждала на соматичні захворювання, у тому числі цукровий діабет, з приводу яких зверталась до відповітних фахівців. Рекомендацій для звернення до психіатра не зазначалось, будь-яких дивовижностей в її поведінці, розладів свідомості, ознак недоумковости до надходження в Балаклійськуву ЦРБ 04.11.2013 року не описано.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують. Посилання на приховання відповідачкою медичної картки відносно померлої ОСОБА_6 є бездоказовим, оскільки позивач не посилається на джерело інформації яка б підтверджувала існування такої документаці та утримання її відповідачем.

Безпідставними є і доводи скарги ОСОБА_3 про порушення його права на судовий захист через розгляд справи без участі його представника.

Техичний запис судового засідання від від 15.12.2014 року та інші матеріали справи не містять заперечень ОСОБА_3 проти розгляду справи без участі його представника або клопотань про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки клопотанння про призначення додаткової експертизи.

Судова колегія доходить висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін і відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307,ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -