Ухвала суду № 43376070, 30.03.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/268/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С. А.

Категорія 119 (98) Доповідач в колегії апеляційного суду Новіцький Е. Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Новіцького Е.Й., суддів - Кабанової В.В., Широкоряда Р.В.,

при секретарі - Яременко З.А.,

за участю прокурора - Хачатряна А.А.,

захисника - адвоката - Пороло М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали кримінального провадження № 12014120070000413 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пантаївка м. Олександрії Кіровоградської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою , не одруженого, не працючого, проживаючого АДРЕСА_2, не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь бюджету Олександрійської райдержадміністрації 1133 грн. 36 коп. в рахунок відшкодування витрат Олександрійської центральної районної лікарні на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5

Вирішено питання речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вбивство, вчинене через необережність.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

01 березня 2014 року біля 23 год. в квартирі АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4, не бажаючи настання смерті ОСОБА_5, діючи умисно та протиправно, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заподіяння фізичного болю ОСОБА_5, умисно наніс йому долонею лівої руки один цілеспрямований удар в праву частину обличчя та один цілеспрямований удар долонею правої руки в область лівої частини обличчя ОСОБА_5, який в момент удару сидів на дивані. Втративши рівновагу, ОСОБА_5 впав на правий бік, вдарившись зовнішнім краєм правої брови об дерев'яне бильце дивану.

В результаті застосованого ОСОБА_4 фізичного впливу до потерпілого ОСОБА_5, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №92 від 12.04.2014 року, останньому була спричинена черепно-мозкова травма: синці у зовнішньому краю правої брови, субдурального та субарахноїдального крововиливів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Після завдання тілесних ушкоджень, 02 березня 2014 року ОСОБА_5 було доставлено до Олександрійської районної лікарні, де він помер 11 березня 2014 року. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 являється здавлення головного мозку в комплексі з його набряком, як наслідок внутрішньочерепної травми.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, а саме пом'якшити його та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що районним судом при призначенні покарання не було враховано наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, його сімейний стан, факт проживання разом з бабусею та дідом пенсійного віку, які потребують догляду та допомоги. Вважає, що призначене судом покарання не відповідає за своєю суворістю обставинам, при яких було вчинено кримінальне правопорушення та його особі.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката Пороло М.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшивши призначене судом першої інстанції покарання, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Будучи допитаним в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав та суду пояснив, о 01.03.2014 року він разом з знайомими зайшов в квартиру АДРЕСА_1 , в якій знаходився господар квартири за прізвиськом «ОСОБА_7», ОСОБА_6 і ОСОБА_5 Зайшовши в квартиру, вони поцікавилися у присутніх, хто вчинив крадіжку у ОСОБА_8. Присутні ОСОБА_6 та господар будинку заперечили причетність до крадіжки, а ОСОБА_5 , який сидів на дивані, нічого не відповів, так як був п'яний. Тоді він наніс ОСОБА_5 долонею лівої руки один удар в праву частину обличчя та один удар долонею правої руки в область лівої частини обличчя. Втративши рівновагу, ОСОБА_5 впав на правий бік, вдарившись головою об дерев'яне бильце дивану. Бив він ОСОБА_5 сам, ніхто інший удари не наносив. Що сталося з ОСОБА_5 він не бачив, так як пішов додому.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, крім повного визнання ним своєї вини, підтверджується сукупністю достовірних, належних та узгоджуваних між собою доказів, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та відповідають фактичним обставинам справи.

Зважаючи на те, що учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини провадження, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не надає оцінки доказам по кримінальному провадженню та вважає, що його вина доказана повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання, які закріплені в ст. ст. 50, 65 КК України, належним чином врахувавши тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Так, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, вчинених з необережності.

Характеризуючи особу винного, суд врахував позитивну характеристику за місцем проживання, те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не працює.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого судом обґрунтовано визнано щире каяття. Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено.

Водночас, судом враховано, що після вчинення злочину обвинувачений не поцікавився станом здоров' я ОСОБА_5, не надавав допомогу потерпілій в лікуванні та похованні ОСОБА_5 , байдуже ставлячись до наслідків своїх дій.

Врахувавши обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, ставлення його до вчиненого, а також приймаючи до уваги обставину, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, районний суд дійшов правильного висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, в кримінально-виконавчих установах відкритого типу в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно того, що суд першої інстанції при призначенні покарання не враховано обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також даних про його особу, є безпідставними.

Як вбачається з оскаржуваного вироку районного суду, вказані обставини при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання належно враховано, що безпосередньо зазначено в рішенні, у зв'язку з чим суд призначив мінімальне покарання в межах санкції статті обвинувачення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_4 судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке за своїм видом і розміром є необхідним, достатнім, справедливим для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а також відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України.

За вказаних обставин, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України, а тому апеляційну скаргу обвинуваченого залишає без задоволення, а вирок районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення,

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Е.Й. Новіцький