Вирок № 43374435, 10.03.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

10.03.2015

Справа № 1-кп/489/168/15 р.

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

міста МИКОЛАЄВА

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого по справі судді - Олефір М.В.,

при секретарі судового засідання - Луциної А.М., Животової А.В.,

з участю прокурора - Кривди Т.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

законних представників обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

потерпілого - ОСОБА_7,

представника ССД - Довгої А.В.,

представника кримінальної міліції у справах дітей - Поди Д.В.,

викладача - ОСОБА_10, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за № 1-кп/489/168/2015 р. по обвинуваченню:

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дорошівка Вознесенкського району Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, учня вечірньої школи, раніше судимого:

02 жовтня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч.3, 69, 75, 104 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням на 1 рік;

29 серпня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, в кримінальному правопорушенні передбаченому ст. 289 ч.2 КК України; 28 жовтня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 289 ч. 2 ст.70 ч. 4 та ст. 71 КК України до 5 років та одного місяця позбавлення волі, в кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 289 ч. 2 КК України,

ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, українця, неодруженого, учня 9 - А класу МЗОШ № 20, раніше судимого:

1. 29 серпня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75, 76, 104 КК України з іспитовим строком на 2 роки, в кримінальному правопорушенні передбаченому ст. 289 ч.2 КК України;

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2014 року, близько 00 год. 30 хв., знаходячись біля буд. АДРЕСА_3, ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який також діяв повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом - мотоциклом марки «Viper EX150А» державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 5548, 46 грн., що належить ОСОБА_7

Після цього з місця скоєння злочину ОСОБА_2 на викраденому мотоциклі зник, а ОСОБА_1 розпорядився викраденим на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав, суду пояснив, що 14 листопада 2014 року ОСОБА_2 запросив прийти до нього в гості, він пішов до останнього разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_11. Через деякий час вони вирішили поїхати кататись на автомобілі ОСОБА_11, по дорозі хтось із хлопців, в світлі фар, помітив мопед. В подальшому вказаний мопед вони викрали та приїхали на ньому додому до ОСОБА_2. В цей час до нього зателефонувала матір та сказала, щоб він йшов додому. На викраденому мопеді він поїхав до себе додому та залишив його біля свого домоволодіння. Мати запитала в нього кому належить мопед, пояснивши, що мопед йому не належить, вона викликала працівників міліції та видала їм транспортний засіб.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав, суду пояснив, що 14 листопада 2014 року до нього в гості прийшли хлопці - ОСОБА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, так як його матір була на роботі. Через деякий час вони вирішили покататись на автомобілі ОСОБА_11, коли їхали, то по АДРЕСА_3 побачили мопед, який він в подальшому викрав. Його ніхто не примушував забирати вказаний транспортний засіб та ніякого впливу на нього не чинив. Він приїхав на вказаному мопеді до себе додому, а потім його забрав ОСОБА_1. На даний час мопед повернутий власнику.

Поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при судовому розгляді даного кримінального провадження, суд оцінює критично, як природну захисну реакцію на пред'явлене обвинувачення з метою уникнення покарання за вчинений злочин, маючи намір заплутати суд та перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні. Крім того, вони в подальшому визнали свою причетність до вказаного злочину

Вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2, крім їх власного визнання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України, підтверджується показами потерпілого ОСОБА_7, який суду показав, що він 14 листопада 2014 року біля будинку, під вікнами, залишив свій мопед. Він був на сигналізації. Вранці він виявив зникнення транспортного засобу. Через кілька днів працівники міліції повернули йому мопед, але він мав певні пошкодження. В результаті цього йому було завдано збитки на суму 3546 грн..

Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який суду пояснив, що в листопаді 2014 року він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 був у гостях у ОСОБА_2, де ліг спати. Через деякий час його розбудили хлопці, а саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та запропонували покататись на автомобілі ОСОБА_11. Він погодився, в автомобілі були він, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_11 з ними в автомобілі не було. Він ліг спати в автомобілі. Коли прокинувся, то побачив мопед, який стояв біля будинку ОСОБА_2, як пояснили йому хлопці, що вказаний мопед вони угнали з-під будинку по АДРЕСА_3. Він не бачив як викрадали мопед, так як спав в автомобілі.

Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що в листопаді 2014 року, на запрошення ОСОБА_2, він разом з хлопцями пішов до нього в гості. Ввечері він повечеряв та ліг спати в кімнаті ОСОБА_2, коли прокинувся, та вийшов на вулицю то біля будинку побачив мопед, який не належав ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1. На запитання з приводу того кому належить трнапсортний засіб, хлопці відповіли, що його це не стосується.

Та письмовими доказами, а саме:

- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення /або таке, що готується/ від 14 листопада 2014 року відповідно до якого ОСОБА_7 звернувся до райвідділу міліції з повідомленням про те, що в період часу з 18 год. 00 хв. 13 листопада 2014 року по 08 год. 00 хв. 14 листопада 2014 року по АДРЕСА_3 невстановлені особи незаконно заволоділи його мопедом «Вайпер»;

- Протоколом огляду від 14 листопада 2014 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого в присутності понятих оглянуто ділянку місцевості біля буд. АДРЕСА_3 звідки було викрадено мопед «Вайпер»;

- Заявою ОСОБА_4, яка в добровільному порядку видала працівникам міліції транспортний засіб «Вайпер» державний номерний знак НОМЕР_2, який знаходився біля її будинку;

- Протоколом огляду місця події від 15 листопада 2015 року, відповідно до якого в присутності понятих оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_1, де біля входу на вказану територію знаходився мопед марки «Viper EX150А» чорного кольору; зі слів ОСОБА_4 вказаний мопед викрав її син - ОСОБА_1 разом зі своїми знайомими;

- Розпискою потерпілого ОСОБА_7 від 15 листопада 2015 року, відповідно до якої він отримав від працівників міліції викрадений у нього мопед «Вайпер» державний номерний знак НОМЕР_2;

- Висновком експерта за № 38 від 09 грудня 2014 року, відповідно до якого вартість мопеда ««Viper EX150А» 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 на 14 листопада 2014 року, тобто на дату незаконного заволодіння, складає 5548, 46 грн..

А тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковано вірно по ст. 289 ч.2 КК України, так як вони вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, а тому за даною статтею вони і повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

Доводи захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виправдання їх, суд не може взяти до уваги, оскільки захист нічим не мотивував свої доводи та не надав жодних усних чи письмових доказів суду для виправдання їх підзахисних.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що ним скоєно кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, він характеризується негативно, раніше судимий.

Відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи за № 594 від 11 грудня 2014 року - ОСОБА_1 хронічними психічними захворюваннями не страждав в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не страждає ним і в теперішній час, а виявляє ознаки соціалізованого розладу поведінки у акцентованої особистості. В застосуванні до нього мір медичного характеру не потребує.

Обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлені, а тому суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавленням волі, з застосуванням ст. 71 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує, що ним скоєно кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, він характеризується посередньо, раніше судимий, але на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин в період випробування, відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи за № 593 від 11 грудня 2014 року - ОСОБА_2 хронічними психічними захворюваннями не страждав в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не страждає ним і в теперішній час, а виявляє ознаки соціалізованого розладу поведінки у акцентованої особистості з делінквентною поведінкою. В застосуванні до нього мір медичного характеру не потребує.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 є його розкаяння у вчиненому; обставини, що обтяжують покарання судом не встановлені, а тому суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавленням волі, з застосуванням ст. 71 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 3546 грн. не може бути задоволений з тих підстав, що в суді встановлено, що вказані пошкодження на транспортному засобі виникли в період першого його викрадення, а саме 4 серпня 2014 року, за що ОСОБА_1, був засуджений 28 жовтня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у виді 5 років та 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України ОСОБА_1 частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2014 року та остаточно призначити йому покарання у виді 5 /п'яти/ років та 3 /трьох/ місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в закону силу залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання - з 05 грудня 2014 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України ОСОБА_2 частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2014 року та остаточно призначити йому покарання у виді 5 /п'яти/ років та 1 /одного/ місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу фактичного затримання - з 05 грудня 2014 року.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь держави, для зарахування надходжень до державного бюджету по КБК 24060300, банк одержувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО банку - 826013, рахунок - 31118115700005 УК у м. Миколаєві/ Ленінський район 24060300, ЄДРПОУ одержувача - 37992781 - 294 /двісті дев'яносто чотири/ грн. 84 коп. за проведення експертизи.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення, засудженими - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Головуючий по справі суддя: М.В.ОЛЕФІР