Постанова № 4337232, 12.06.2009, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-А-607/2009р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2009 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.

при секретарі: Троян В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії по перерахуванню щомісячної соціальної допомоги дітям війни, суд -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області, в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити їй надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, вона є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону с 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і повному об'ємі фінансування і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, котрі відповідно до законодавства здійснюють за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії повинна здійснюватися відповідачем. Розмір допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України складає 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, складає: з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 квітня 2006 року - 359 грн., з 01 жовтня 2006 року - 366 грн., з 01 січня 2007 року - 380 грн., з 01 квітня 2007 року - 406 грн., з 01 жовтня 2007 року - 411 грн., з 01 січня 2008 року - 470 грн., з 01 квітня 2008 року - 481 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.  

Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», порушують її конституційні права на гарантовані державою матеріальну підтримку дітям війни.

Відповідач керуючись нормами законів, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, невірно нарахував та встановив позивачу розмір сум, гарантованих державою. Своїми діями відповідач грубо порушив її права.

Представник відповідача надала суду заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якого вона просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни належать особи, які є громадянами України і яким на час закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Згідно ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV було встановлено, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна була запровадитися у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але протягом 2006 року вищевказаних змін до законодавства не було. Згідно ст. 71 п. 12 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 -V зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, немає законних підстав для призначення та виплати підвищення як дитині війни до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуватиметься підвищення незалежно від встановлення інвалідності та у розмірі, встановленому для учасників війни (10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Розмір підвищення дітям війни з 01.01.2008 року становить 47,00 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121,2001 та здійснює згідно п. 15 Положення свої повноваження безпосередньо через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до п. 3 Положення основним із завдань ПФУ є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, вказаним Положенням визначається вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п. 10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. На даний час пенсію позивачу нараховано правильно, оскільки в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Також представник відповідача зазначила, що позивач пропустила строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог та заперечення на позов, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, в тому числі пенсійне посвідчення НОМЕР_1  на ім'я ОСОБА_1 , довідку про виплати пенсії, які відбувались з боку відповідача на користь позивача (від 22 квітня 2009 року НОМЕР_2 ), встановив наступне: ОСОБА_1  народилася НОМЕР_1  та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням (а.с. 7).

Згідно статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

Щодо вимог позивача про підвищення пенсії у 2006 році, суд виходить з наступного.

Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV. Проте, Законом України від 22 березня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесені зміни та виключено п. 17 ст. 77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 діб після опублікування 22 березня, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 01 січня 2006 року. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але Кабінет міністрів України у 2006 році так і е визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни». Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2006-2007 роках як «дитині війні» не здійснювалося. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються вимог про виплату надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Щодо вимог позивача по виплатам за 2007 рік, суд виходить з наступного.

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV. Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з липня 2007 року. підстави для перерахунку за період з січня по 09 липня 2007 року - були відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058- IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489- V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489- V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:

•  за липень: [(406 грн. + 1%) * 30%] / 31 * 23 дня = 123,02 / 31 * 23 = 91,27 грн.;

•  за серпень - вересень: [(406 грн. +1%) * 30%] * 2 міс. = (410,06 * 30%) * 2 = 123,02 * 2 = 246,04 грн.;

•  за жовтень - грудень: [(411 грн. +1%) * 30%] * 3 = 415,11 грн. * 30% * 3 = 124,53 * 3 = 373,59 грн.

Всього за 2007 рік необхідно виплатити позивачу 710,90 грн.

Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року були відсутні, оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст. 6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Доводи представника відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибним та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судомне приймаються до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду, щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107- VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України № 2195- IV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі, а саме: у січні - березня 2008 року на 47,00 грн. щомісячно (10% від 470 грн. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107- VІ від 28 грудня 2007 року, щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195- IV в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- IV.

Ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деякий законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік, затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:

•  травень: (481 грн. * 30%) /31 * 10 = 144,3 /31 * 10 = 46,55 грн.;

•  червень: 481 грн. * 30% = 144,30 грн.;

•  липень - вересень: (482 грн. * 30%) * 3 міс. = 144,60 * 3 = 433,80 грн.;

•  жовтень - грудень: (498 грн. * 30%) * 3 міс. = 149,40 * 3 = 448,20 грн.

Всього за 2008 рік необхідно нарахувати та виплатити 1072,85 грн.

Таким чином суд вважає, що відповідач, починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн., бо ці положення суперечать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Твердження представника відповідача про те, що позивач пропустив строк для звернення до суду з даним позовом, суд не приймає до уваги. так як відповідно до ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» № 1931-ХХІ від 6 грудня 1991 року (з наступними змінами) сума пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, доводи представника відповідача про пропуск строку звернення позивача до суду з його вимогами про перерахунок та виплату недоотриманої пенсії не ґрунтується на законі, тому є безпідставними.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.

Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. відповідно до Закону у країни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення, щодо призначення, нарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.  

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 8. 22, 55, 95 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії по перерахуванню щомісячної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області ( АДРЕСА_1 ), щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровської області ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1  ( АДРЕСА_2 ) підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 710 (сімсот десять) грн. 90 коп., за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 1072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 85 коп. з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.

У задоволенні позовних вимог, щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік, за період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року, за період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - відмовити.

Стягнути з бюджету міста Павлограда Дніпропетровської області (р/р 31412537700032, банк: ГУДКУ у Дніпропетровській обл., м. Дніпропетровськ, МФО: 805012, код: 24237540, місцбюджет м. Павлограда 22090100) на користь ОСОБА_1  судові витрати по справі в розмірі - 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: В.М. Бондаренко