Рішення № 43368930, 25.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №623/3048/13. Головуючий 1 інст.: - Бєссонова Т.Д.

Провадження № 22-ц/790/2215/15. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: право власності.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі: - Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про припинення права власності на частку у спільній власності на квартиру,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_7 звернувся в суд із вказаним позовом, який уточнив у липні 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 17 липня 2004 року по 15 квітня 2009 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6

28 жовтня 2004 роки вони на подружні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, яку оформили на його ім'я.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 червня 2009 року за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/ 2 частку вказаної квартири.

29 серпня 2009 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 Від сумісного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_9.

Через неможливість спільного користування квартирою він звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про поділ квартири в натурі.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2890/5951 від 30 травня 2014 року розділити квартиру АДРЕСА_1 між співвласниками не надається можливим, оскільки квартира розташована на п'ятому поверсі п'яти поверхового житлового будинку, а об'ємно - планувальні рішення квартири і будинку не дозволяють виділити сторонам ізольовані приміщення із самостійними виходами, що можуть використовуватися як окремі квартири. Ринкова вартість квартири співвласників становить 217 527 грн.

ОСОБА_6 спірною квартирою не користується, так як на початку 2008 року вибула на постійне місце проживання в м. Санкт-Петербург Російської Федерації, де мешкає по теперішній час.

Крім того, відповідачка є спадкоємицею 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, однак заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала.

Посилаючись на те, що частки співвласників квартири не можуть бути виділені в натурі, спільне користування квартирою неможливе через неприязні стосунки між ним та відповідачкою, припинення права власності на частку квартири не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, ОСОБА_7 просив суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; присудити на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за належну їй 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в розмірі 108 763 грн. 50 коп. з депозитного рахунку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області; визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_6, в особі свого представника, позов не визнала.

При цьому посилалася на те, що вона не вибувала на постійне місце проживання до м. Санкт-Петербург Російської Федерації, а перебуває там з сином тимчасово на заробітках.

Вона та її син ОСОБА_11 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та іншого постійного житла не мають.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2014 року запропоновано експертом два варіанти порядку користування квартирою, що свідчить про можливість спільного володіння і користування спірною квартирою співвласниками.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2015 року позов задоволено.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Покладено обов'язок сплатити ОСОБА_6 з депозитного рахунку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області грошову компенсацію вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 у сумі 108 763 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 4505 грн. 94 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що частки співвласників квартири не можуть бути виділені в натурі, оскільки квартира є неподільною; спільне користування квартирою є неможливим через неприязні стосунки між співвласниками квартири після розірвання шлюбу та укладення позивачем іншого шлюбу; припинення права власності на частку квартири не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, оскільки вона з 2008 року вибула на постійне проживання до м. Санкт-Петербург Російської Федерації; відповідачка є спадкоємицею 3-х кімнатної квартири після смерті матері.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 321 ЦК України.

За положеннями ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 17 липня 2004 року по 15 квітня 2009 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 5).

28 жовтня 2004 роки вони на подружні кошти придбали у власність квартиру АДРЕСА_1, яку оформили на ім'я ОСОБА_7 (а. с.4).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 червня 2009 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_12 про визнання права власності на частку квартири та визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку квартиру АДРЕСА_1 ( а. с.6).

29 серпня 2009 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 Від сумісного проживання у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_9 (а. с. 169,170).

У серпні 2013 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про поділ в натурі квартири АДРЕСА_1.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2890/5951 від 30 травня 2014 року ХНДІСЄ ім. М.С. Бокаріуса розділити трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 між її співвласниками не надається можливим, оскільки квартира розташована на 5-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку. Об'ємно - планувальні рішення квартири і будинку не дозволяють виділити сторонам ізольовані приміщення із самостійними виходами, що можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. Ринкова вартість квартири складає 217 527 грн.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №2890/5951 від 30 травня 2014 року ХНДІСЄ ім. М.С. Бокаріуса запропоновано два варіанти порядку користування квартирою АДРЕСА_1 з відступом від часток співвласників. При запропонованих варіантах порядку користування вказаною квартирою переобладнання виконувати не має потреби (а. с. 89-104).

Із пояснень ОСОБА_6 наданих судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що між нею та позивачем не існує конфліктної ситуації з приводу користування спірною квартирою, оскільки у кожного з них відкрито окремі лицеві рахунки за якими вони сплачують квартирну плату та інші комунальні послуги. Вона, її син ОСОБА_11 постійно зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, однак тимчасово в квартирі не мешкають, оскільки перебувають на заробітках в м. Санкт-Петербург Російської Федерації. Вказана квартира є єдиним її житлом. Після смерті матері вона не успадкувала 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2, так як не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Належну матері частину квартиру померла заповіла своєму сину, а її брату ОСОБА_13, який на теперішній час мешкає в цій квартирі.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із копії акта КЖРЕП-1 м. Ізюм Харківської області від 23 вересня 2014 року та довідки Копитолівської сільської ради Ізюмського району Харківської області №925 від 13 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 за місцем реєстрації не мешкає, а проживає без реєстрації з вересня 2009 року по теперішній час в АДРЕСА_3 (а. с. 46, 172, 177).

Матеріали справи не містять належних доказів того, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 існує конфліктна ситуація з приводу користування квартирою АДРЕСА_1, яка дає суду підстави вважати, що спільне володіння та користування спірною квартирою неможливе.

Не надані такі докази представником позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_15, і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку, що спільне користування квартирою є неможливим через неприязні стосунки між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 після розірвання їх шлюбу.

Із копії паспорта ОСОБА_11 та довідки Ізюмського РС ГУ ДМС України в Харківській області №39/1798 від 23 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_11 є громадянкою України та постійно зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 45, 136).

Доказів того, що ОСОБА_14 вибула у 2008 році на постійне місце проживання в м. Санкт-Петербург Російської Федерації, матеріали справи не містять.

Не надані такі докази представником позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_15, і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Залучена до матеріалів справи довідка Державної прикордонної служби України №064-65/0/15-15 від 5 січня 2015 року щодо перетину державного кордону України ОСОБА_6 в період з 1 січня 2012 року по 23 грудня 2014 року, сама по собі не свідчить, що ОСОБА_11 вибула у 2008 році з України на постійне місце проживання в м. Санкт-Петербург Російської Федерації (а. с. 206).

З огляду на викладене суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ОСОБА_11 вибула у 2008 році на постійне місце проживання в м. Санкт-Петербург Російської Федерації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 червня 1999 року ЖРЕП-1 м. Ізюм Харківської області, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_17 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 (а. с. 241).

8 квітня 2011 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори за р. №1-311, згідно з яким заповіла належну їй на праві власності частину квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_16.( а. с. 242).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла (а. с. 135).

Згідно довідки Ізюмської державної нотаріальної контори №1975/01-16 від 30 липня 2014 року спадкова справа після смерті ОСОБА_10, яка померла у 2014 році не заводилася, ніхто із спадкоємців з заявою про прийняття або відмову від спадщини в нотаріальну контору не звертався (а. с. 137).

З огляду на це, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що відповідачка є спадкоємицею 3-х кімнатної квартири після смерті матері.

Виходячи з того, що ОСОБА_7 не довів в суді того, що між ним та відповідачкою існують конфліктні ситуації щодо користування спірною квартирою та спільне володіння і користування квартирою є неможливе, ОСОБА_6 іншого житла, крім спірного, не має, і припинення права власності на її частку в спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у спільній власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2015 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у спільній власності на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: