Вирок № 43367367, 06.02.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/2/15-к

Провадження 1-КП/415/128/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

при секретарі - Добуграй В.К.,

за участю прокурора - Сичова В.М.,

потерпілого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська кримінальне провадження № 12014130240001768 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, українця, вдівця, пенсіонера, освіта вища, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта 29 липня 2014 року, приблизно о 13 годині 20 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу № 289/6 від 02.10.2014 року, мав несправність робочої гальмівної системи, яка могла бути виявлена водієм до ДТП, рухався по вулиці Чубаря, міста Лисичанська, Луганської області, яка є другорядною, на нерегульованому перехресті з вулицею Свердлова, міста Лисичанська, Луганської області. В процесі свого руху по вулиці Чубаря, ОСОБА_2, виконуючи маневр повороту праворуч, проявив неуважність і злочину недбалість, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобілем і безпечно керувати їм, порушив технічні вимоги п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно з якими «мусив перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та «на перехресні нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзної частини по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» та припустив зіткнення передньою частиною автомобіля із заднім колесом велосипеда «Outlender» під керуванням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 290/6 від 19.11.2014 року, з технічної точки зору, дії водія ОСОБА_2 знаходилися в причинному зв'язку із дорожньо-транспортною подією, в результаті якої, водій велосипеду «Outlender» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «великі синці і садна лівої гомілки, садна в області тазу, лівого колінного суглоба», які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 200 від 04.09.2014 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, суду пояснив, що підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті. Водійське посвідчення у нього є. За цей період часу до адміністративної відповідальності не притягувався. Перед потерпілим ОСОБА_1 вибачався. Просив суворо його не наказувати.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті. Вважає, що наказувати обвинуваченого треба не дуже строго. Матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою провину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає дослідження доказів у судовому засіданні недоцільним. Обвинувачений та потерпілий проти даного рішення суду не заперечували.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, тобто п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, що спричинило заподіяння потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимого, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає.

Враховуючи викладені вище обставини по справі, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який злочин вчинив вперше, свою провину визнав, а також враховуючи думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому не суворе покарання, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого мінімальне покарання у виді штрафу.

Вирішуючи питання про заявлений старшим прокурором прокуратури міста Лисичанська в інтересах Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 ЦПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Як вбачається з цивільного позову, старший прокурор прокуратури м. Лисичанська просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 4422 гривні 48 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлений цивільний позов визнав повністю, проти його задоволення не заперечував.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги старшого прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд вважає встановленою у судовому засіданні і доведеною повністю, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 у розмірі 4422 гривні 48 копійок підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілим не заявлений.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 368-370 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Цивільний позов старшого прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 48 копійок.

Речові докази по справі: - автомобіль «ІЖ-412», реєстраційний номер НОМЕР_2, що переданий на зберігання за зберігальною розписокю ОСОБА_3 - залишити ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 289/6 у сумі 589 гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 290/6 у сумі 589 гривень 68 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Лисичанський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення прокурору, потерпілому та обвинуваченому.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА