Рішення № 43366564, 24.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11913/13 Справа № 194/1964/13 Головуючий у 1 й інстанції - Корягіна В.О. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів, моральної шкоди, посилаючись на ті обставини, що 12 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено два договори банківського вкладу: № SAMDN28000722101390 та № SAMDN28000722101203 на строк до 12 червня 2012 року з нарахуванням 6,75% річних на суму вкладів.

Станом на день звернення до суду сума депозиту за договором № SAMDN28000722101390 становить 34837,00 Євро, за договором № SAMDN28000722101203 - 31956,00 Євро.

Позивачка у травні 2014 року звернулась на адресу відповідача з письмовою вимогою щодо видачі суми вкладів, загальний розмір яких становить 66793,00 Євро, що еквівалентно 1075367,00 грн., проте така вимога не була задоволена, грошові кошти не були виплачені позивачці, що стало причиною звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить суд стягнути на користь ОСОБА_2 з відповідача за договором депозитного вкладу № SAMDN28000722101390 від 12 грудня 2011 року 560875,00 грн. з нарахованими згідно умов договору відсотками, за договором депозитного вкладу № SAMDN28000722101203 від 12 грудня 2011 року 514491,00 грн. з нарахованими згідно умов договору відсотками, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник представник ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що договори банківського вкладу, зобов'язання за якими є предметом даного спору, укладалися в Автономній Республіці Крим, яка була окупована Російською Федерацією, тому до припинення окупації ПАТ КБ «Приватбанк» не може відповідати за даним позовом.

Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Судом встановолено та підтверджується матеріалами справи, що 12 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було укладено два договори банківського вкладу «Копилка, 6 місяців» № SAMDN28000722101203 та №SAMDN28000722101390 на строк по 12 червня 2012 року кожний, з нарахуванням 6,75% річних на суму вкладів (а.с.153,154).

За умовами Договорів, банк видав вкладнику електронні ощадні книжки, що дозволяють отримати у банкоматах ПАТ КБ «ПриватБанк» інформацію про суму вкладу та відсотків до виплати та для внесення суми вкладу відкрив рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

ОСОБА_2 27 травня 2014 року звернулася на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про повернення грошових коштів за договорами банківського вкладу № SAMDN28000722101390 та № SAMDN28000722101203 та сплати нарахованих відсотків, яка відповідачем не була задоволена з посиланням на визнання території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь тимчасово окупованою територією України відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (а.с. 5,6; 7).

Згідно довідки № 39576804 від 02 травня 2014 року, яка роздрукована з мережі Інтернет (без печатки та підпису уповноваженої особи) станом на 02 травня 2014 року ОСОБА_2 має в ПАТ КБ «Приватбанк» декілька рахунків, на яких містяться грошові кошти у валюті Євро та гривні (а.с. 13).

У той же час, зазначена довідка не містить інформації про наявність укладених між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» договорів банківського вкладу: № SAMDN28000722101390 та № SAMDN28000722101203 від 12 грудня 2011 року, а також відкритих згідно умов договорів рахунків.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Колегією суддів відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України вживалися заходи щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та здійсненню сторонами їхніх прав.

З наданих представником позивачки та оглянутих у судовому засіданні оригіналів договорів та квитанцій, копії яких містяться у матеріалах справи, убачається, що на відкриті банком позивачці за умовами спірних договорів рахунки ОСОБА_2 дійсно перераховувалися певні грошові суми, проте, зазначені обставини можуть свідчити тільки про існування договірних відносин між позивачкою та відповідачем (а.с.157-160).

Доказів, що підтверджують наявність на час звернення до суду грошових сум на рахунках позивачки, відкритих на підставі спірних договорів, сторонами ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність позовних вимог як підставою для відмови у задоволенні позову, відхиляючи доводи апеляційної скарги, які зводяться фактично до викладення обставин справи, зазначених у позовній заяві.

У той же час, колегія суддів не погоджується з правовим обґрунтуванням відмови у задоволенні позову судом першої інстанції, як то посилання на факт окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим 15 квітня 2014 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території».

Як убачається з копії паспорта, наявної у матеріалах справи, ОСОБА_2 є громадянкою України, її місце проживання зареєстроване у м.Севастополь, при цьому реєстрація її місця проживання на тимчасово окупованій території жодним чином не може впливати як на обсяг її прав як громадянки України, так і на визначені Конституцією України гарантії захисту прав громадян України, громадян інших держав та осіб без громадянства.

Тому, рішення суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, шляхом виключення з мотивувальної частини посилання, що до припинення окупації Автономною Республікою Крим Російською Федерацією ПАТ КБ «Приватбанк» не може відповідати за даним позовом.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, виключивши з мотивувальної частини посилання, що до припинення окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» не може відповідати за даним позовом.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді