Вирок № 43364881, 31.03.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

за участю: секретаря - Пухлової О.О.

прокурора - Надтока О.О.

захисника - адвоката Копйової О.Л.

обвинуваченого - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/2520/15к (пр. № 1-кп/201/137/2015), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040650000512, стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає у АДРЕСА_1, громадянина України, освіта повна вища, не одруженого, раніше судимого: 09 грудня 2010 року вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року обмеження волі; 07 квітня 2011 року вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі, звільненого 16 жовтня 2011 року по відбуттю строку покарання; 12 березня 2014 року вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75,76 КК України з трирічним іспитовим строком, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 01 лютого 2015 року близько 03.00 години, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, підійшов до належного потерпілому ОСОБА_3 автомобіля "Опель Астра", реєстраційний номер НОМЕР_1, в салоні якого побачив прикріплений на лобовому склі ОРЕ-навігатор марки "Lexand" з кріпленням та дротом живлення, вартістю 992,00 грн. Визначивши останній як предмет свого злочинного посягання, обвинувачений ОСОБА_2, реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, діючи повторно, шляхом пошкодження замку, відчинив двері вищевказаного автомобіля та проник у салон останнього, звідки таємно викрав вказаний ОРЕ-навігатор, поклавши його до себе у кишеню. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи в салоні автомобіля, обвинувачений таємно викрав розташовану у бардачку сумку потерпілого, вартістю 80,00 грн., в якій знаходились гаманець чорного кольору з банківськими та дисконтними картками, паспорт громадянина республіки Туніс № НОМЕР_2, НОМЕР_3, посвідкою на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, видане Республікою Польща, а також розташований на задньому сидінні пакет з консервами туніського походження у кількості трьох шт., загальною вартістю 126,00 грн., та соус-приправами (гострого кетчупу) "HARISSA DU CAP BON", загальною вартістю 78,00 грн. Заволодівши чужим майном, обвинувачений з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1276,00 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив суду, що 01 лютого 2015 року близько 04.00 години ранку, пересуваючись по вул. Севастопольській в м. Дніпропетровську, біля сміттєвих баків, він побачив пакет та розкидані документи, які він підібрав та направився до місця проживання свого товариша ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_3. Перебуваючи у ОСОБА_6, він показав останньому свою знахідку у вигляді пакету з продуктами харчування та документами, на що ОСОБА_6 запропонував йому знайти володільця вказаних документів. Погодившись на пропозицію ОСОБА_6, останній через мережу "інтернет" знайшов потерпілого ОСОБА_3, з яким вони домовилися зустрітися в районі ТЦ "Дафі" на Підстанції близько 18.00 години. Зустрівшись з потерпілим, вони передали останньому документи та розійшлися, однак через деякий час, йому зателефонувала мати ОСОБА_6 та попросила під'їхати, оскільки її сину погрожують. Прибувши на пр. Гагаріна в м. Дніпропетровську, його зустріли потерпілий та свідок ОСОБА_7, які звинувачуючи його у крадіжці, почали бити, після чого, поклали до багажнику автомобіля та відвезли до Жовтневого райвідділу м. Дніпропетровська, де йому також висунули звинувачення у таємному викраденні майна потерпілого.

Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні показання учасників кримінального провадження, а також надані останніми докази, суд робить висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 01 лютого 2015 року, він перебував за місцем проживання свого товариша, де під вікном будинку він залишив свій автомобіль. Близько 03.00 години того ж дня, відчинивши вікно з метою покурити, яке розташовувалося на першому поверсі, вони разом з товаришем побачили обвинуваченого ОСОБА_2, який вилазив з салону його автомобіля, у зв'язку із чим, він одразу вибіг на вулицю до автомобіля, однак обвинувачений з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викравши із салону автомобіля належні йому навігатор, сумку з гаманцем, банківськими картками та його особистими документами, а також пакети з туніськими консервами. Після цього, він звернувся з відповідною заявою до Жовтневого райвідділу м. Дніпропетровська, що також повністю підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 01 лютого 2015 року (т.1, а.с. 6), в якому потерпілий дійсно зазначив, що 01 лютого 2015 року близько 03.00 години, невідома йому особа, шляхом пошкодження замка його автомобіля "Опель", проникла до салону останнього, звідки викрала належне йому майно у вигляді навігатора, особисті документи та продукти харчування.

Вищевказані обставини також повністю підтвердив свідок ОСОБА_7, який пояснив, що дійсно 01 лютого 2015 року близько 03.00 години, вони разом із потерпілим ОСОБА_3 прибули до місця проживання товариша останнього, розташованого по АДРЕСА_2, де під вікном квартири, розташованої на першому поверсі, потерпілий залишив свій автомобіль. Перебуваючи у квартирі, його покликав потерпілий, який стояв біля вікна та повідомив, що хтось заліз до салону його автомобіля. Коли він підійшов до вікна, то теж побачив, що в салоні автомобіля знаходиться чоловік, у зв'язку із чим, він залишився спостерігати, а потерпілий побіг до автомобілю, однак в цей час, чоловік виліз з автомобілю та побіг у невідомому напрямку. Також свідок підтвердив суду, що оскільки автомобіль знаходився біля ліхтаря та на невеликій відстані від вікна квартири, в якій вони перебували того дня, він зміг добре роздивитися обличчя викрадача, якого в подальшому впізнав в ході досудового розслідування.

Згідно протоколу огляду від 02 лютого2015 року (т.1, а.с. 25-26), в приміщенні кабінету № 207 Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 7, громадянин ОСОБА_6 добровільно видав співробітникам міліції у присутності двох понятих речі, а саме: навігатор марки "Lexand", підставку для нього, сумку синього кольору, в якій знаходились посвідка на тимчасове проживання в Україні та паспорт громадянина Туніса, гаманець чорного кольору, пакет білого кольору з надписом "Varus", всередині якого знаходились банка синього кольору з надписом "El Monaz", дві банки з надписом "THON SIDI DAOUD", пакет рожевий з 6-ма тюбиками жовтого кольору з надписом "HARISSA DU CAP BON", при цьому, ОСОБА_6 пояснив, що вказані предмети йому передав обвинувачений ОСОБА_2, який пояснив, що викрав останні з автомобіля "Опель Астра".

Крім того, допитані у судовому засіданні в якості свідків слідчий Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 та понята ОСОБА_9 повністю підтвердили суду достовірність та правдивість фактичних даних, зафіксованих у вищезазначеному протоколі огляду, пояснивши, що безпосередньо у їх присутності свідок ОСОБА_6 добровільно видав всі вище перелічені речі та документи, а також зазначив, що вони були незаконно здобуті його товаришем ОСОБА_2 шляхом їх таємного викрадення з автомобілю.

В ході пред'явлення вищезазначених предметів потерпілому ОСОБА_3 для впізнання, що було зафіксовано відповідними протоколами від 02 лютого 2015 року (т.1, а.с. 27-34), останній добровільно та впевнено впізнав серед пред'явлених йому предметів, викрадені у нього 01 лютого 2015 року з автомобіля, розташованого біля будинку АДРЕСА_2, особисті предмети у вигляді навігатору марки "Lexand", сумку синього кольору, консерви та тюбики з пастою жовтого кольору, при цьому, вказані слідчі дії були проведені у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, з дотриманням вимог ст.ст. 104, 223, 229, КПК України, у присутності двох понятих та потерпілого, у якого попередньо були з'ясовані обставини зовнішнього вигляду та ознак речей, за якими він зможе їх впізнати, з пред'явленням потерпілому не менше трьох речей одного виду, та подальшим оформленням результатів вказаної слідчої дії у процесуальному документі, складеному у відповідності до вимог ст. 231 КПК України, у зв'язку із чим, у суду відсутні будь-які підстави сумніватися у достовірності та допустимості зазначених письмових доказів. Зазначені речі були визнані органом досудового розслідування речовими доказами (т.1, а.с. 102) та разом із особистими документами потерпілого передані останньому на зберігання до розгляду кримінального провадження (т.1, а.с. 35,103).

Відповідно до протоколів пред'явлення для впізнання від 03 лютого 2015 року (т. 1, а.с. 36-39, 40-43), потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_7 впевнено та безпомилково вказали на обвинуваченого ОСОБА_2, який 01 лютого 2014 року викрав з автомобіля потерпілого належне останньому майно, зазначивши при цьому, сукупність ознак, за якими вони впізнали обвинуваченого, зокрема, вік, зріст, будову статури, риси обличчя, у зв'язку із чим, враховуючи дані, зафіксовані у цих протоколах пред'явлення особи для впізнання, суд не знаходить підстав сумніватися у їх допустимості та достовірності, оскільки останні було здобуто у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, з дотриманням вимог ст.ст. 223, 228, 231 КПК України, у присутності понятих, потерпілого та свідка, у яких попередньо були з'ясовані обставини зовнішності та прикмети, за якими вони можуть впізнати особу, яка пред'являється для впізнання, з пред'явленням потерпілому та свідку для впізнання не менше трьох осіб однієї статі, які не мали різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі, та подальшим оформленням результатів вказаної слідчої дії у відповідному процесуальному документі, складеному у відповідності до вимог ст. 231 КПК України. Крім того, допитана у судовому засіданні ОСОБА_9, яка приймала участь в якості понятої під час впізнання обвинуваченого потерпілим ОСОБА_3, підтвердила суду, що останній одразу впевнено вказав на обвинуваченого, як на особу, яка викрала його майно, що також свідчить про достовірність проведеної слідчої дії.

Розмір завданої потерпілому шкоди був встановлений висновками судово-товарознавчих експертиз № 633-15, № 634-15, № 635-15, 632-15 від 11 лютого 2015 року (т.1, а.с. 76-78, 83-86, 91-94, 99-101), проведених в рамках даного кримінального провадження, відповідно до яких, вартість викраденого майна у вигляді: 6-ти тюбиків соус-приправи (гострого кетчупу) жовтого кольору з надписом "HARISSA DU CAP BON" складає 78,00 грн.; сумки синього кольору складає 80,00 грн.; навігатору марки "Lexand" з кріпленням на вікно та дротом живлення (автомобільного) складає 992,00 грн.;трьох банок консервів складає 126,00 грн., а всього на загальну суму 1276,00 грн.

У судовому засіданні також був допитаний свідок ОСОБА_6, з показань якого судом встановлено, що 01 лютого 2015 року близько 05.00 години до нього за місцем проживання прийшов обвинувачений ОСОБА_2 та залишив у приміщенні квартири пакет білого кольору, в якому знаходилися сумка, документи на ім'я потерпілого та консерви, з приводу яких обвинувачений пояснив йому, що знайшов останні на вулиці. Після чого, він вирішив повернути за винагородження зазначені документи, та в інтернеті знайшов потерпілого, якому запропонував зустрітися біля ТЦ "Дафі". Зустрівшись із потерпілим, він передав йому документи, на що останній попросив уточнити місцезнаходження решти важливих для нього документів, у зв'язку із чим, за даним питанням він зателефонував обвинуваченому, який повідомив, що порвав та викинув частину документів у свідка вдома. Прибувши разом із потерпілим додому, він дійсно побачив у сміттєвому баку розірвані документи та порожню банку консерви. Також свідок заперечував про залишення обвинуваченим за місцем його проживання навігатору.

Однак, у сукупності з вищевикладеними доказами, суд не може прийняти показання зазначеного свідка, як достовірні, оскільки під час судового засідання потерпілий повністю заперечив показання свідка про їх зустріч, пояснивши, що вперше побачив свідка у райвідділі, при цьому, як свідчить вищезазначений протокол огляду, під час якого свідок ОСОБА_6 добровільно видав викрадене майно, серед останнього знаходився саме навігатор викрадений у потерпілого з автомобіля, а також зазначив джерело його походження, а саме від обвинуваченого ОСОБА_2, який розповів йому обставини його викрадення, що також підтвердили допитані у судовому засіданні в якості свідків слідчий Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 та понята ОСОБА_9, які були присутні під час добровільної видачі ОСОБА_6 зазначених предметів та пояснення причин їх появлення у останнього, а отже, враховуючи дружні стосунки обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6, суд відносить дані показання останнього до сприяння уникненню обвинуваченого кримінальної відповідальності за вчинене останнім кримінального правопорушення.

Таким чином, дослідивши всі обставини інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, оцінюючи надані суду докази та пояснення учасників кримінального провадження з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку, що вони у своїй сукупності повною мірою підтверджують винність обвинуваченого і не викликають будь-яких сумнівів у правильності фактичних даних про обставини вчиненого обвинуваченим суспільно-небезпечного діяння. У зв'язку із чим, до показань обвинуваченого, який у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та стверджував, що 01 лютого 2014 року майна потерпілого з автомобіля останнього він не викрадав, суд відноситься критично та розцінює їх як спосіб захисту обвинуваченого в рамках наданих йому кримінальним процесуальним законом прав, спрямованого на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому роблячи такий висновок, суд виходить з об'єктивних та послідовних показань потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7, які підтвердили обставини викрадення обвинуваченим ОСОБА_2 із салону автомобіля потерпілого належне останньому майно, при цьому, вказані показання повністю узгоджуються, як із процесуальними документами виявлення зазначеного майна, яке добровільно було видано свідком ОСОБА_6, за місцем проживання якого, обвинувачений залишив викрадене майно майже у повному обсязі, так і даними, що були зафіксовані у відповідних протоколах, пов'язаних із впевненим та безпомилковим впізнанням потерпілим та свідком обвинуваченого, а також виявлених речей, що у своїй сукупності підтверджує правильність зроблених судом правових висновків щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Аналізуючи та оцінюючи вищезазначені показання потерпілого та свідка ОСОБА_7, у суду відсутні будь-які підстави сумніватися у достовірності та правдивості викладених останніми фактичних обставин щодо вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи те, що вони попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та надавали показання суду під присягою, до вчинення кримінального правопорушення не були знайомі із обвинуваченим ОСОБА_2, при цьому потерпілий звертаючись до правоохоронних органів із відповідною заявою не міг на той час розраховувати на притягнення до кримінальної відповідальності саме ОСОБА_2, з яким не мав жодних стосунків, що свідчить про незаінтересованість потерпілого та свідка, а також об'єктивність показань останніх, які до речі повністю узгоджується з вище переліченими дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, сукупність яких в достатній мірі вказує на причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до вчиненого стосовно потерпілого кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. При цьому, до обтяжуючої покарання обвинуваченого обставини, суд відносить рецидив злочинів.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинами та наслідкам, даним про особу обвинуваченого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, при цьому, вчинив інкриміноване йому діяння в період іспитового строку, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, крім того, таке покарання повністю буде відповідати встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_2, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 13 березня 2014 року був засуджений вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75,76 КК України з трирічним іспитовим строком, при цьому в період останнього вчинив нове кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_2 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, застосувавши в даному випадку принцип часткового приєднання покарання за попереднім вироком.

Питання щодо речових доказів, суд вважає за необхідне визначити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року покарання у виді двох років позбавлення волі, остаточно визначивши покарання у виді шести років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 03 лютого 2015 року, залишивши до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.

Речові докази - консервні банки, тюбики із соусом, сумку та навігатор - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_3.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов