Ухвала суду № 43363960, 31.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 березня 2015 року Справа № 918/1442/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"на рішення та постановуГосподарського суду Рівненської області від 20.11.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі№ 918/1442/14 Господарського суду Рівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"до Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" простягнення 102058,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 918/1442/14 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.11.2014, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2015, у задоволенні позову про стягнення 3% річних у розмірі 10934,79 грн. відмовлено, провадження у справі в частині стягнення 91123,29 грн. припинено.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 та рішення Господарського суду Рівненської області від 20.11.2014 у справі № 918/1442/14 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, при поданні касаційної скарги скаржник повинен сплатити судовий збір, виходячи з вимог, наведених у касаційній скарзі.

Таким чином, за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 1020,58 грн.

Проте, як встановлено колегією суддів, до касаційної скарги скаржником у якості доказу сплати судового збору додане платіжне доручення № 104690 від 26.02.2015, яке містить неправильне обрахування суми судового збору, що є підставою для повернення касаційної скарги в порядку п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 918/1442/14 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир