Ухвала суду № 43363952, 31.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 березня 2015 року Справа № 906/1312/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Акулової Н.В., Козир Т.П.перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Будівництво та будівельна комплектація"на рішення та постанову Господарського суду Житомирської області від 25.11.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2015у справі№ 906/1312/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Будівництво та будівельна комплектація"доОбласного медичного центру вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна фінансова інспекція в Житомирській областіпро стягнення 245619,45 грн. ВСТАНОВИВ:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Будівництво та будівельна комплектація" до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 906/1312/14 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

В пункті 62 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3 зазначено, що за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції конкретних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також не вказано на суть застосування яких норм матеріального права впливають обставини, які наводить та намагається довести скаржник.

У касаційній скарзі скаржник лише викладає зміст судових рішень та обставини справи, норми Цивільного та Господарського кодексів України. При цьому, скаржник, не дотримуючись вищевказаних вимог процесуального законодавства, не зазначив суті порушень норм матеріального та процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги по цій справі і зводяться до намагань повторного перегляду справи в повному обсязі та вирішення питань про додаткову перевірку доказів, перевагу одних доказів над іншими та їх достовірність і стосуються питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній.

Допущені скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Будівництво та будівельна комплектація" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 906/1312/14 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир