Рішення № 43362788, 25.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13844/14-ц Головуючий у І інстанції Кошель Л.М.Провадження № 22-ц/780/1291/15 Доповідач у 2 інстанції МережкоКатегорія 26 25.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Коцюрби О.П.,

При секретарі: Химинець Н.М.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 14 вересня 2011 року між нею та відповідачем укладено договір позики грошових коштів, згідно якого відповідач взяла у позивача в борг суму 55 062 грн строком до 30 вересня 2011 року, без нарахування відсотків.

Умовами договору було передбачено стягнення неустойки в розмірі 2% від суми боргу.

У вказаний строк відповідач кошти не повернула, тому позивач просила стягнути на її користь суму боргу - 55 062 грн, неустойку в сумі - 1 101,24 грн, суму інфляції (індекс інфляції за період прострочення складає 113,58%), отже втрати від інфляції складають - 55 062 х 113,58 % 55 052 = 7 477,42, та 3% річних (ст. 625 ЦК України) в сумі 4 923,90 грн, а всього - 68 564,56 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права ухвалити нове рішення. В апеляційній скарзі зазначала, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, що суд не взяв до уваги її пояснення та доводи, матеріали Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 Доводи апеляційної скарги співпадають із доводами позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як видно із матеріалів справи, 14 вересня 2011 року між ОСОБА_2 (у договорі ОСОБА_2) та ОСОБА_1 (у договорі ОСОБА_1) укладено нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів. Згідно умов договору, відповідач взяла у позивача в борг суму 55 062 грн, що еквівалентно 6 900 доларів США, строком до 30 вересня 2011 року, без нарахування відсотків (а.с. 9).

Умовами п.5 договору було передбачено стягнення неустойки в розмірі 2% від суми боргу в разі несвоєчасного повернення боргу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п"ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов"язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи сторони, відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, уклали договір позики у письмовій формі із встановленням розміру неустойки за неповернення коштів. На підтвердження договору позики представлений нотаріально посвідчений договір. Відповідно до п. 2 цього договору грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору.

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходив із того, що відповідач не виконала умови договору, і будь - яких сум, в рахунок погашення боргу, ОСОБА_2 не сплатила.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи, які суд вважав встановленими.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до постанови начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15 травня 2012 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 щодо невиконання боргових зобов'язань ОСОБА_3 відмовлено. Постановою зі слів заявника (ОСОБА_2.) встановлено, що ОСОБА_1 взяла в борг грошові кошти. Декілька місяців сплачувала борг та відсотки, а в подальшому умови договору не виконала, та суму боргу до 20 квітня 2012 року не повернула, сплативши лише грошові кошти в сумі 1 730 доларів США.( а.с. 135).

Крім того, як видно із пояснень, наданих 20 квітня 2012 року ОСОБА_2 під час перевірки її заяви до органів міліції, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у 2010 році взяли у неї в борг 6 000 доларів США. Протягом перших п'яти місяців сплачували борг та відсотки, а потім боржники зникли. ОСОБА_2 займалася пошуками боржників, і віднайшовши боржників, 14 вересня 2011 року вони вклали нотаріальний договір, за яким ОСОБА_3 повинна була повернути гроші до 30 вересня 2011 року, після чого гроші так і не повернули ( а.с. 136-137).

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як слідує із постанови від 15 травня 2012 року, ОСОБА_2 визнала той факт, що ОСОБА_3 повернула їй частину боргу в сумі 1 730 доларів США, а тому ця обставина не підлягає доказуванню.

Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що між сторонами існують інші боргові зобов'язання, спростовуються поясненнями, даними під час перевірки її заяви, з яких видно, що саме на виконання попередніх зобов'язань був укладений нотаріальний договір позики, тому висновок суду що це різні боргові зобов'язання є помилковим, а відтак і висновок про задоволення позову в повному обсязі є помилковим.

Офіційний курс НБУ курсу валют станом на 24 грудня 2014 року становить 100 доларів США - 1577,0241 грн.

Відповідно до договору, сума позики складає 55 062 грн, і враховуючи що 1 730 доларів США, що еквівалентно 27 282,44 грн, до стягнення підлягає сума 27 780,44 (55 062 грн - 27 282,44 грн = 27 780,44 грн).

Відповідно до п.5 договору, розмір неустойки становить 2% від неповерненої суми грошових коштів, таким чином, сума неустойки складає - 27 780,44 х 2 % = 555,60 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правого договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно із приписами ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання перед позивачем, тому вимоги щодо стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стягненню із ОСОБА_1 підлягають - три проценти річних від простроченої суми - за період із 01 жовтня 2011 року по 23 вересня 2014 року (1088 днів прострочення) - 27 780,44 х3% :365 х 1088 = 2 484,25 грн,

індекс інфляції із 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року (100,0% х 100,1% х 100,2%),

індекс інфляції із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року (100,2% х 100,2% х 100,3% х 100,0 х 99,7% х 99,7% х 99,8% х 99,7% х 100,1 % х 100,0% х 99,9% х 100,2%),

індекс інфляції із 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року (100,2% х 99,9% х 100,0% х 100,% х 100,1 % х 100,0% х 99,9% х 99,3%% х 100,0 % х 100,% х 100,2% х 100,5% ),

індекс інфляції із 01 січня 2014 року по 31 серпня 2014 року (100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0 % х 100,4% х 100,8%). Загальний індекс інфляції за цей період становить 113,58 %, а відтак до стягнення підлягає сума 3 127,52 грн (27 780,44 грн х 113,58% - 27 780,44 грн = 3 127,52 грн).

Загальна сума боргу, що підлягає до стягнення із відповідача складає - 27 780,44 грн + 555,60 грн + 2 484,25 грн + 3 127,52 грн = 33 947,81 грн.

Враховуючи наведене, вимоги в іншій частині позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За положеннями вказаної статті, з ОСОБА_1 в дохід держави необхідно стягнути 339,47 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) борг за договором позики в сумі 27 780,44 грн, суму з урахуванням індексу інфляції - 3 127,52 грн, суму неустойки за договором 2% - 555,60 грн, 3% річних - 2484,25 грн, а всього 33 947,81 грн ( тридцять три тисячі дев'ятсот сорок сім грн. 81 коп).

Стягнути з ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в сумі 339,47 грн (триста тридцять дев'ять грн. 47 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: