Рішення № 43362777, 26.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6720/14 Головуючий у І інстанції Кошель Л.М.Провадження № 22-ц/780/93/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 26 26.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Кашперської Т.Ц.,

при секретарі: Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В., служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05.12.2007 р. між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31-07-И\05, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 111 100 грн для придбання квартири за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 11,8 % річних на строк до 03.12.2027 р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 05.12.2007 р. було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором солідарно з позичальником ОСОБА_1

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 05.12.2007 р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстровим № 3697, за яким в іпотеку банку була передана квартира в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, що належить позичальнику на праві приватної власності .

Оскільки з грудня 2008 року ОСОБА_1 перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2011 р. у справі № 2-171\2011 із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в сумі 178 200 ,45 грн.

На даний час рішення суду про стягнення заборгованості боржниками не виконане. Станом на 31.03.2014 р. сума заборгованості за кредитним договором складає 463 232,47 грн., з яких: 100 205,66 грн. сума строкової заборгованості за кредитом; 8 825,08 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 092,70 сума строкової заборгованості за відсотками; 62 841,88 грн. сума простроченої заборгованості за відсотками; 12 454,31 грн. сума простроченої заборгованості за комісіями; 277 812,84 грн. пеня, нарахована на суму простроченого тіла кредиту, відсоткам, комісії.

У відповідності до умов іпотечного договору від 05.12.2007 р. та Закону України " Про іпотеку" позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності , на користь ПАТ « Банк « Фінанси та кредит» для задоволення його вимог за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в розмірі 463 232,47 грн. шляхом визнання за банком права власності на це майно за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Також позивач просив суд виселити з квартири АДРЕСА_1 осіб, які там проживають : відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, 2002 року народження.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтуванні своїх вимог звертає увагу на порушення судом, при розгляді справи, норм чинного законодавства, вважає, що судом були безпідставно відкинуті докази надані позивачем при цьому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи відповідно до ст. 303 ЦПК України й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.12.2007 р. між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31-07-И\05, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 111 100 грн. для придбання однокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 11,8 % річних на строк до 03.12.2027 р.( а.с.13-16).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 31-07-И\05 між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 05.12.2007 р. було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором .

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 31-07-И\05 між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 05.12.2007 р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстровим № 3697, за яким в іпотеку банку була передана квартира в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, що належить позичальнику ОСОБА_1 на праві приватної власності ( а.с.17-20).

На підставі рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Банк « Фінанси та Кредит» , протокол № 4 від 02.09.2009 р., найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство « Банк « Фінанси та кредит», статут банку приведено у відповідність до цих змін ( а.с.42-56).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2011 р. у справі № 2-171\2011 із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в сумі 178 200 ,45 грн.( а.с.21-22).

Згідно довідки відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, де на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-171\11, виданий Білоцерківським міськрайонним судом на виконання вищевказаного судового рішення, державним виконавцем вчинялися дії, спрямовані на його виконання, але до теперішнього часу рішення суду від 11.01.2011 р. не виконано в зв'язку з відсутністю у боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна, на яке можливо звернути стягнення ( а.с.110-111).

Станом на 31.03.2014 р. загальна сума заборгованості за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. , враховуючи і ту, що була стягнута за рішенням суду від 11.01.2011 р., складає 463 232,47 грн, з яких : 100 205,66 грн сума строкової заборгованості за кредитом; 8 825,08 грн сума простроченої заборгованості за кредитом ; 1 092,70 сума строкової заборгованості за відсотками ; 62 841,88 грн сума простроченої заборгованості за відсотками; 12 454,31 грн сума простроченої заборгованості за комісіями ; 277 812,84 грн пеня, нарахована на суму простроченого тіла кредиту, відсоткам, комісії.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Оскільки з грудня 2008 року ОСОБА_1 перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2011 р. із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 178 200 ,45 грн.

На даний час рішення суду про стягнення заборгованості боржниками не виконане, а тому станом на 31.03.2014 р. сума заборгованості за кредитним договором складає 463 232,47 грн.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України « Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України « Про іпотеку».

Статтею 37 Закону України « Про іпотеку» передбачено , що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи зазначені норми Закону та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що через неналежне виконання відповідачами свого основного зобов'язання за кредитним договором, позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про виселення з квартири, яка є предметом іпотеки, відповідачів є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Ухвалюючи рішення про відмову у виселенні відповідачів з квартири, на яку звернуто стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність в справі доказів отримання письмової вимоги іпотекодержателя про добровільне звільнення квартири, наявність чого є обов'язковою умовою для звернення до суду з вимогою про примусове виселення в разі відмови особи у добровільному виселенні з приміщення, на яке звернуто стягнення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає необхідним відмовити в позові в частині виселення відповідачів.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення апеляційної скарги з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 31-07-И/05 від 05.12.2007 року в сумі 463 232 грн. з них: сума строкової заборгованості за кредитом - 102 005 грн. 66 коп., сума простроченої заборгованості за кредитом - 8 825 грн. 08 коп., сума строкової заборгованості за відсотками - 1 092 грн. 70 коп., сума простроченої заборгованості за відсотками - 62 841 грн. 88 коп., сума простроченої заборгованості за комісіями - 12 454 грн. 31 коп., пеня нарахована на суму простроченого тіла кредиту, відсоткам, комісії - 277 812 грн., 84 коп.- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 32,4 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м, в м. Біла Церква, Київської області по АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2070, 6 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді :