Ухвала суду № 43360515, 20.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 лютого 2015 року Справа № 910/9494/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Мачульського Г.М., Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Грейц К.В., Добролюбової Т.В.,

розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Оранта"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2014у справі№ 910/9494/14за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"доВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Оранта"простягнення 47697,86 грн,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ НАК "Оранта" про стягнення страхового відшкодування у сумі 47697,86 грн, сплачено страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 02.10.2012 № ЗУ.ДМт06-01.10260.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 у справі №910/9494/14 судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Відкрите акціонерне товариства Національна акціонерна компанія "Оранта" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України цієї постанови Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати її, а також постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заяву, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 514 Цивільного кодексу України, у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення. При цьому заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 10.12.2014 у справі №910/11108/14.

Перевіривши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів дійшла висновку, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхованого відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові від 07.10.2014 у справі № 910/9494/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій якими задоволено позов про стягнення страхового відшкодування. При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріального відшкодування, а не подання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року не є підставою для відмови позивачу у такій виплаті.

Разом з тим у постанові від 10.12.2014 у справі № 910/11108/14, на яку посилається заявник, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за подібних предмета і підстав позову, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку, та відмовив у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування. При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що до страховика, який після настання події виплатив страхове відшкодування страхувальнику переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, набувши право вимоги страхувальник зобов'язаний подати заяву про страхове відшкодування в продовж одного року як це передбачено статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів", а оскільки у цей строк вимог до відповідача позивач не заявляв, це є підставою для відмови позивачу у здійсненні такої виплати.

З огляду на викладене судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті ж самі норми матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116 - 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Допустити справу № 910/9494/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя СуддіГ.Мачульський С.Бакуліна Н.Волковицька К.Грейц Т.Добролюбова