Ухвала суду № 43359949, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 808/7608/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Полімер"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по справі №808/7608/14 за поданням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Полімер" про стягнення коштів за податковим боргом,-

в с т а н о в и В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року задоволено подання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та стягнуто з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Полімер" податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 150 490,00 грн., з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 7 282,39 грн. та з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 3 119,48 грн.

Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб та земельного податку з юридичних осіб, та які не сплачено у встановлені законом строки.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне дослідження судом обставин та доказів у справі, просив скасувати постанову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на неповідомлення судом про дату та час розгляду справи, відповідач був позбавлений можливості бути присутнім на судовому засіданні, подати свої заперечення, пояснення та докази по справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок наступного.

ПП ВКФ "Полімер" до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік №9007270876 від 17.02.2014, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання з земельного податку у розмірі 37 433,79 грн., які сплачуються щомісячно, зокрема, за вересень 2014 року у розмірі 3 119,48 грн.

Крім того, 17.02.2014 відповідачем було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік №9007270298, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 48 441,52 грн., які сплачуються щомісячно, зокрема, за вересень 2014 року у розмірі 4 036,79 грн.

26.06.2014 відповідачем подано уточнюючу декларацію №9036477122, якою самостійно збільшено річну суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб до 87 388,74 грн., у тому числі за вересень 2014 року у розмірі 7 282,39 грн.

ПП ВКФ "Полімер" самостійно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість шляхом подання до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкової декларації від 16.10.2014 №9060343031 за вересень 2014 року на суму 150 490,00 грн. (рядок 25).

Отже, за розрахунками ДПІ, які підтвердженні відомостями облікових даних платника податку, станом на день подання позову до суду, за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 150 490,00 грн., з орендної плати з юридичних осіб - 7 282,39 грн., з земельного податку з юридичних осіб - 3 119,48 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник в результаті самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу.

Відповідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 150 490,00 грн., з орендної плати з юридичних осіб - 7 282,39 грн., з земельного податку з юридичних осіб - 3 119,48 грн. відповідачем не сплачена, то така сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу.

Згідно п 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим органом було сформовано та направлено податкову вимогу №2125-17 від 07.10.2013р., проте зазначена у податковій вимозі сума не була погашена відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, судом встановлено, що податковою службою дотримано вимоги законодавства в частині здійснення заходів, направлених на погашення податкового боргу та з огляду на наявність у підприємства непогашеного податкового боргу, з часу формування податкової вимоги, у ДПІ був відсутній обов'язок щодо направлення відповідачу податкової вимоги на суму податкового боргу, стягнення якого є предметом у спору у цій справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 150 490,00 грн., з орендної плати з юридичних осіб - 7 282,39 грн., з земельного податку з юридичних осіб - 3 119,48 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Полімер" залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по справі №808/7608/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 01.04.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська