Постанова № 43356779, 26.03.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 803/381/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О. А.

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача Гламазди П.В.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Волиньавтомотосервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 26 лютого 2015 року №1,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Волиньавтомотосервіс» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 26 лютого 2015 року №1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.02.2015 року працівниками Головного управління ДФС у Волинській області пред'явлено наказ №239 від 24.02.2015 року на проведення фактичної перевірки ПП «Волиньавтомотосервіс». Однак, посадовими особами позивача було відмовлено у допуску інспекторів до проведення перевірки, у зв'язку з чим було складено акт недопуску до проведення перевірки №51/22-2/21742251 від 25.02.2015 та прийнято рішення №1 про застосування адміністративного арешту майна платників податків від 26.02.2015 року.

Вважає рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків протиправним, оскільки відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Таким чином, підставою для накладення арешту майна є відмова від допуску посадових осіб органу доходів і зборів за обов'язкової умови, а саме наявності законних підстав для здійснення відповідного допуску. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу, де передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У зв'язку з відсутністю законних підстав для проведення фактичної перевірки, посадові особи ПП «Волиньавтомотосервіс», діючи у відповідності до вимог чинного законодавства, правомірно відмовили у допуску посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки, у зв'язку з чим законних підстав для винесення оскаржуваного рішення № і від 26.02.2015 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків не було, що свідчить про його протиправність.

На підставі наведеного, просить визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 26.02.2015 про застосування адміністративного арешту майна платників податків.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях від 12.03.2015 №2018/10/03-18-10-07. Суду пояснила, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3 підпункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику , або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки

Підставами для проведення перевірки згідно статті 80 ПК України є: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками та у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3. Таким чином, підставою для видачі наказу №239 від 24.02.2015 року «Про проведення фактичної перевірки ПП «Волиньавтомотосервіс» був факт встановлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених пунктом 75.1.3, а також неодноразове подання звітності з використання РРО з нульовими показниками.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, приймаючи спірне рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП «Волиньавтомотосервіс» податковий орган діяв виключно на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що на підставі наказу №239 від 24.02.2015 про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку №№000189, 000190 від 24.02.2015 Головне управління ДФС у Волинській області в період з 24.02.2015 проводить фактичну перевірку ПП «Волиньавтомотосервіс» тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про оплату праці», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу Законів про працю України (а.с.11, 19).

З матеріалів справи слідує, що вказаний наказ та направлення 25.02.2015 були пред'явлені посадовим особам ПП «Волиньавтомотосервіс», однак, позивачем було відмовлено у допуску працівників Головного управління ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки з підстав незаконності наказу №239 від 24.02.2015.

У зв'язку з цим, головними державними ревізорами-інспекторами відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту був складений акт недопуску до проведення перевірки №51/22-2/21742251 від 25.02.2015 (а.с.9).

На підставі вказаного акту 26.02.2015 заступником начальника Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області Ткачуком А.М. було прийнято рішення №1 про застосування адміністративного арешту платника податків, згідно якого застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ПП «Волиньавтомотосервіс» (а.с.8).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

За правилами пункту 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Отже, для застосування адміністративного арешту слід ретельно дотримуватися всіх норм, встановлених законодавством щодо його застосування.

Зокрема, підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу контролюючого органу.

Проте, в даному випадку наказ №239 від 24.02.2015 та направлення №№000189, 000190 від 24.02.2015 Головним управлінням ДФС у Волинській області були видані на проведення фактичної перевірки ПП «Волиньавтомотосервіс».

Таким чином, податковим органом як суб'єктом владних повноважень не дотримані вимоги 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, а тому підстави для застосування арешту майна платника податків ПП «Волиньавтомотосервіс» відсутні.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для визнання протиправним та скасування рішення №1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 26.02.2015.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з платіжних доручень №№3055, 3056 від 02.03.2015, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 146,16 грн. (73,08 грн.+73,08 грн.), що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 26 лютого 2015 року №1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Волиньавтомотосервіс» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, будинок 3, ЄДРПОУ 21742251) витрати по сплаті судового збору в розмірі 146 (сто сорок шість) гривень 16 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 30 березня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А.Лозовський