Ухвала суду № 43356730, 31.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р.Справа № 587/2919/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 04.02.2015р. по справі № 587/2919/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області

про визнання протиправними дій, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Косівщинської сільської ради Сумського району, в якому просив визнати протиправними дії Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області щодо відмови у задоволенні його клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва, обслуговування жилого будинку у межах с. Косівщина.; скасувати рішення від 07.08.2014 р. Косівщинської сільської ради в частині відмови в задоволенні його клопотання; зобов'язати Косівщинську сільську раду Сумського району Сумської області винести на засідання сесії Косівщинської сільської ради та розглянути клопотання ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 04.02.2015р. по справі № 587/2919/14-а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення тридцять третьої сесії шостого скликання Косівщинської сільської ради від 07 серпня 2014 року «Про відмову в наданні у власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Косівщина громадянину ОСОБА_1». В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодився з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського районного суду Сумської області від 04.02.2015р. та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 31.03.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 вказаної статті ЗК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 10, 11 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, зазначеними нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

З матеріалів справи слідує, що позивач 28 квітня 2014 року звернувся до Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області з клопотанням про виділення йому безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,25 га в межах с. Косівщина для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення вказаної земельної ділянки (а.с.7-8).

До вказаного клопотання позивачем надані графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки в межах території, що виділена (с. Косівщина Сумського району Сумської області) (а.с.11).

Рішенням тридцять четвертої сесії шостого скликання Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області від 07 серпня 2014 року "Про відмову у наданні у власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Косівщина Сумської області гр. ОСОБА_1" в наданні у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відмовлено.

Вказане рішення вмотивоване тим, що на даний час в с. Косівщина Сумського району Сумської області відсутні землі запасу з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.11).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Зміст звернення позивача та приписи ст. 118 ЗК України, виключають для відповідача можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, оскільки розгляду заяви про надання у власність земельної ділянки передує розгляд заяви (клопотання) про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідачем прийняте не у спосіб, що визначений ЗК України, а, відтак, зазначене рішення є протиправним, що обумовлює його скасування та необхідність повторного розгляду звернення позивача.

В цій частині позовні вимоги задоволені судом першої інстанції, а постанова не оскаржена сторонами у справі.

Що стосується іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість.

Так, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у задоволені клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га., за своєю суттю, тотожна позовній вимозі про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що за змістом позовних вимог позивачем не оспорюється законність конкретних дій відповідача (їх відповідність процедурі) в процесі прийняття зазначеного рішення.

Колегія суддів зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача винести на засідання сесії та про зобов'язання останнього розглянути клопотання про надання безоплатно у власність вищезазначеної земельної ділянки у порядку та у строки, передбачені ст. 118 ЗК України, з наданням мотивованого рішення, пред'явлена позивачем на захист заздалегідь непорушених прав, оскільки відсутні жодні підстави вважати, що відповідач має намір умисно ухилятися від вирішення звернення позивача по суті.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Законом України від 02.07.2013 року № 366-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок" до ст. 118 ЗК України внесені зміни, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджений принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Так, бездіяльність органів, визначених в ст. 119 ЗК України, не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10.12.2013 року по справі № 21-358а13.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 04.02.2015р. по справі № 587/2919/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.