Постанова № 43356482, 19.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року /10:16/Справа № 805/7155/14 ПРДО/808/9/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Бабаченко B.C., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м.Маріуполя Донецької області

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м.Маріуполя (далі - позивач або ПЕМЗО «Міськсвітло») до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати «Вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень» за №26-01-34/1252, винесену 26.05.2014 Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією за результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м.Маріуполя за період з 01.12.2010 по 31.01.2014.

За змістом позову позивач не погоджується з висновками Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції (надалі - Маріупольська ОДФІ), викладеними у Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м.Маріуполя за період з 01.12.2010 по 31.01.2014 від 08.05.2014 №05-860/104 (надалі - Акт ревізії), та, як наслідок, з Вимогою «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» за №26-01-34/1252 від 26.05.2014. Посилаючись на п.45, п.46 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією її територіальними органами», затвердженого 20.04.2006 постановою Кабінету Міністрів України від №550, позивач наполягає, що вжитими, у період ревізії заходами забезпечено усунення виявлених порушень. Крім того, позивачу, як об'єкту контролю, надіслано письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства без врахування ліквідації цих порушень до закінчення ревізії, що, на думку позивача, є протиправним, оскільки відсутні юридичні підстави складання та направлення Вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» за №26-01-34/1252 від 26.05.2014.

Представником позивача подано до суду письмові докази, документи, в обґрунтування позиції по справі та Заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. На задоволенні позовних вимог наполягає.

У судове засідання представник відповідача не прибув, причини суду не повідомив. Про день, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином. Будь-яких заперечень на позовні вимоги, чи заяв про розгляд справи за його відсутністю до суду з боку відповідача не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивачем надано до суду Вимогу за вих.№26-01-34/1252 від 26.05.2014 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», надіслану Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на адресу позивача (далі - Вимога №26-01-34/1252 від 26.05.2014), в якому, зокрема, зазначено: «… З метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх у подальшому, керуючись п.1 ст.8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» […], вимагаємо: - 1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб. - 2. Ревізією встановлено недоотримання власних надходжень на загальну суму 4,18 тис. грн.: внаслідок заниження тарифів по калькуляції для комунальних підприємств та інших не бюджетних установ, що надаються на платній основі в порушення п.5, 10 П(С)БО №15 «Дохід». Станом на 26.05.2014 порушення не відшкодоване, у зв'язку з чим: 2.1. Відобразити дебіторську заборгованість за вказаними підприємствами в загальній сумі 4,18 тис. грн. Провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування коштів. 2.2. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України. - 3. Ревізією встановлено необґрунтоване списання матеріалів в порушення п.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік …», п.12 П(С)БО 16 «Витрати», п.2.15, п.2.16 «Положення…» від 24.05.1995 №88 на суму 52,5 тис. грн. Станом на 26.05.2014р. порушення не відшкодоване та триває, у зв'язку з чим: 3.1. Стягнути з осіб, винних у необґрунтованому списанні матеріальних цінностей, на суму 52,5 тис. грн. - 4. Ревізією встановлено зайве нарахування та виплату заробітної плати на загальну суму 8,74 тис. грн., що призвело до зайвого нарахування та перерахування ЄСВ на суму 3,04 тис. грн. Порушення станом на 26.05.2014 усунуто частково, у зв'язку з чим: 4.1. Стягнути зайво виплачені кошти з працівників в сумі 6,97 тис. грн. 4.2. Провести перерахунок та відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 2,36 тис. грн. (або зарахувати в рахунок майбутніх платежів). - 5. Ревізією встановлено оплата завищеної вартості товару ТОВ «Завод Октябрь» в порушення п.1 ст.9 ЗУ «Про бухоблік …» від 16.07.1999 №996-ХІІ, п.2, 15 Положення №88 на суму 18,13 тис. грн. Станом на 26.05.2014 порушення не відшкодовано та триває, у зв'язку з чим: 5.1. Відобразити дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку на суму 18,13 тис. грн. Провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування коштів. 5.2. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України. - 6. Ревізією встановлено нецільове використання коштів на суму 61,7 тис. грн., при виплаті заробітної плати 2 працівникам підприємства, яким за штатними розписами передбачена виплата заробітної плати за рахунок прибутку підприємств, що є порушенням п.8 ст.7, пп.2 п.1 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ. Порушення станом на 26.05.2014 не відшкодоване та триває, у зв'язку з чим: 6.1. Зменшити бюджетні асигнування підприємства за 2014 рік на суму 61,7 тис. грн. 6.2. В іншому випадку перерахувати до загального бюджету міста Маріуполя на суму 61,7 тис. грн. - 7. Крім того, ревізією встановлено ряд порушень, які станом на 26.05.2014р. усунені в повному обсязі, а саме: недоотримання доходів бюджетом на суму 37,17 тис. грн.; понаднормове списання бензину на суму 2,98 тис. грн.; понаднормове списання фарби на суму 0,31 тис. грн.; нестача матеріальних цінностей, встановлена в ході інвентаризації, на суму 0,03 тис. грн.; лишки матеріальних цінностей, встановлені в ході інвентаризації, на суму 1,35 тис. грн. 7.1. Посилити контроль за витрачанням коштів підприємства, здійснювати бухгалтерський облік та складання фінансової звітності з дотриманням вимог законодавчо-нормативних актів. - 8. Розглянути питання щодо відповідності займаній посаді та притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у допущенні виявлених порушень.

Не погоджуючись з вказаною Вимогою №26-01-34/1252 від 26.05.2014, позивач оскаржив її до суду.

Як свідчать матеріали справи, підставою для надсилання позивачу письмової Вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» за №26-01-34/1252 від 26.05.2014 стали висновки, зазначені Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією у Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м.Маріуполя за період з 01.12.2010 по 31.01.2014 від 08.05.2014 №05-860/104.

Надаючи правову оцінку Вимогам №26-01-34/1252 від 26.05.2014 стосовно питань недоотримання власних надходжень на загальну суму 4,18 тис. грн. внаслідок заниження тарифів по калькуляції для комунальних підприємств та інших не бюджетних установ, що надаються на платній основі судом, з'ясовано наступне.

В період 2012-2013 років ПЕМЗО «Міськсвітло» надавало в користування стороннім організаціям транспортні засоби. Вказані правовідносини носили договірний характер та оформлялись договорами і актів приймання-здачі виконаних робіт.

Так, 06.08.2012 між ПЕМЗО «Міськсвітло» як Виконавцем та ТОВ «Феникс» як Замовником укладений Договір №68 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги автогідропідйомника в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Вартість однієї машино-години - 148 грн. 27 коп. з ПДВ (п.3.1. Договору).

Впродовж 2012-2013 років позивач виконував умови зазначеного Договору та надавав ТОВ «Фенікс» послуги з користування транспортом, що підтверджується наданими до суду рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які досліджені судом.

При розрахунках за наданні послуги ПЕМЗО «Міськсвітло» використало погоджені із замовником розцінки згідно розроблених рекомендованих розцінок: за тарифами «Послуги автогідропід'ємника» для взаєморозрахунків з бюджетними організаціями за період з 01.01.2012 по 14.04.2013 за 1 годину - 123,56 грн. без ПДВ і 148,27 грн. - з ПДВ, а з 15.04.2013 - 175,98 грн. без ПДВ і 211,18 грн. - з ПДВ. Застосування зазначених розцінок не суперечить п.3.1. Договору про надання послуг №68 від 06.08.2012.

Відповідач у Акті ревізії зазначив, що розрахунки за 09.10.2012 по рахунку-фактурі №525 від 09.10.2012 за розшифровкою віднесені до взаєморозрахунків підприємства з ТОВ «Фенікс», а фактично були проведені з КП «Комунальник»; розрахунки за 03.11.2012 по рахунку-фактурі №657 від 28.11.2012 за розшифровкою віднесені до взаєморозрахунків підприємства з ТОВ «Ліфтовик-3», а фактично були проведені з ТОВ «Фенікс». Однак фактично ТОВ «Фенікс» сплатило в повному обсязі за надані позивачем послуги, що підтверджується відомостями про рух коштів на банківському рахунку ПЕМЗО «Міськсвітло».

Відповідачем не надано інформації з обслуговуючого позивача банку щодо надходження (не надходження) коштів від вищевказаних контрагентів ПЕМЗО «Міськсвітло», спростування наданих ним документів.

Надання позивачем в користування ТОВ «Мастер-Строй-Юг» транспорту оформлено: рахунком-фактурою №СФ-0000163 від 17.04.2012, Актом №ОУ-0000161 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Згідно відомостям про рух коштів на банківському рахунку підприємства вся сума - 1040,64 грн. оплачена 19.04.2012; застосований тариф: 108,4 грн. без податку на додану вартість, 130,08 грн. з ПДВ - є договірним. Договір про надання послуг з ТОВ «Мастер-Строй-Юг» позивачем не укладався.

Надання ТОВ «Ліфтовик 3» в користування транспорту 28.11.2012 оформлено: рахунком-фактурою №СФ-0000654 від 28.11.2012, Актом №ОУ-0000676 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Згідно відомостям про рух коштів на банківському рахунку позивача вся сума - 370,68 грн. оплачена 29.11.2012; застосований тариф: 123,56 грн. без ПДВ, 148,27 грн. з ПДВ, є договірним.

Надання позивачем 28.04.2012 КП «Комбінат комунальних підприємств» послуг автогідропідйомника АП-17 - 8 годин - вартістю 123,56 грн. на загальну суму 988,48 грн. без ПДВ (1186,18 грн. - з ПДВ) оформлено рахунком-фактурою №СФ-0000182 від 28.04.2012, Актом №ОУ-0000178 від 28.04.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг), оплачено згідно до відомостей про рух коштів на банківському рахунку підприємства 17.08.2012; застосований тариф - 123,56 грн. без ПДВ, 148,27 грн. з ПДВ, є договірним.

Надання позивачем комунальному підприємству «Комунальник» в користування транспорту в жовтні 2012 року, лютому 2013 року оформлено: рахунком-фактурою №СФ-0000525 від 09.10.2012, Актом №ОУ-0000537 від 09.10.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунком-фактурою №СФ-0000149 від 20.02.2013, Актом №ОУ-0000668 від 21.02.2013 здачі-прийняття робіт (наданих послуг); застосований тариф - 123,56 грн. без ПДВ, 148,27 грн. - з ПДВ, є договірним.

Надання Житлово-комунальному підприємству «Житлокомплекс» в користування транспорту оформлено 16.10.2013 позивачем: рахунком-фактурою №СФ-0000647 від 16.10.2013, Актом №ОУ-0000673 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.10.2013. Згідно відомостям про рух коштів на банківському рахунку ПЕМЗО «Міськсвітло» вся сума - 422,35 грн. оплачена 20.11.2013; застосований тариф - 175,98 грн. без ПДВ, 211,18 грн. з ПДВ, є договірним, розробленим позивачем.

На підставі «Методики визначення вартості експлуатації власних будівельних машин та механізмів будівельних організацій при складанні договірної ціни та проведення взаєморозрахунків за об'єми виконаних робіт» (ДБН Д.1-1-2000) ПЕМЗО «Міськсвітло» розробило «Розцінки на надання послуг автотранспорту ПЕМЗО «Міськсвітло» на 2012 рік, (введено в дію з 01.01.2012) та на 2013 рік (введено в дію з 15.04.2013). Зазначені розцінки вартості послуг, визначені окремо - для бюджетних організацій, окремо - для інших юридичних осіб, мають рекомендаційний характер.

Крім того, 19.09.2012 між дочірнім підприємство «ІНГАЗ» як замовником та ПЕМЗО «Міськсвітло» як підрядником укладено Договір підряду №104, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням матеріалів замовника і з використанням механізмів, обладнання та транспорту підрядника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу: «Установка опор на території ДП «ІНГАЗ» по вул.Таганрозькій, 199-а в м.Маріуполі відповідно до ДБН Д.1.1.1-2000» (п.1.1. Договору); ціна Договору включає в себе вартість всіх робіт, визначених даним Договором у відповідності до наданої підрядником кошторисної документації на підставі дефектного акту, узгодженого із замовником та підписаного сторонами (п.2.3. Договору); кінцевий розрахунок за виконані роботи буде здійснюватись на підставі акту приймання виконаних підрядник робіт за повністю завершені роботи (п.3.3. Договору). Ціна робіт з установки опор визначена окремо складеним розрахунком, в якому зазначено: вид договірної ціни - динамічна; визначена у відповідності з ДБН Д.1.1-1-2000. При визначенні за Договором підряду №104 від 19.09.2012, укладеним з ДП «ІНГАЗ», договірної ціни сторони застосовували ДБН Д.1.1-1-2000, а не «Розцінки з надання послуг автотранспорту ПЕМЗО «Міськсвітло» на 2012р. Виконання позивачем умов Договору підряду №104 від 19.09.2012 оформлено: Актом №10 приймання виконаних будівельних робіт з розрахунками одиничної вартості за вересень 2012р. (форми №КБ-2в); Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за вересень 2012р. (форми №КБ-3). Рахунок-фактура №СФ-0000495 від 17.09.2012 у сумі 2247,64 грн. оплачений ДП «ІНГАЗ» 19.09.2012 на умовах передоплати.

Відповідачем документально не доведено підстав для донарахування 4176 грн. 52 коп. за реалізацію автотранспортних послуг.

Як, зокрема, зазначено у ч.3 ст.189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільними ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни (ч.1 ст.190 Господарського кодексу України).

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносин - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч.2 ст.190 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1-2 ст.191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

За висновками Акту ревізії фінансово-господарської діяльності позивача №05-860/104 від 08.05.2014 ревізією повноти нарахування доходів та пред'явлення до оплати вартості наданих автотранспортних послуг сторонніх юридичних осіб за період з 01.12.2010 по 31.01.2014 встановлено випадки реалізації послуг за заниженими цінами, порядок розрахунку вартості яких визначений законодавством, внаслідок чого підприємством недоотримано фінансових ресурсів за рахунок того, що занижено тариф при калькуляції для комунальних підприємств та інших не бюджетних установ в порушення п.5, п.10 П(с)БО №15 «Дохід» на загальну суму 4176,52 грн. (стор.14 Акту ревізії).

Відповідачем не надано жодних документальних доказів, нормативних обґрунтувань щодо цін, які, на його думку, повинен був застосовувати позивач.

Як зазначено у п.5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»», затвердженого 29.11.1999 наказом Міністерства фінансів України №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153: «5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).».

За приписами п.10 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»» дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Відповідачем не зазначено у Акті ревізії від 08.05.2014 №05-860/104 які саме критерії потрібно застосовувати і до яких окремих елементів господарської операції (чи декількох операцій разом), чим вони передбачені; не визначено, які саме умови не надають можливості надання оцінки результатів операцій надання послуг, або є відсутніми. Звідси, відповідачем документально та нормативно не доведено порушення ПЕМЗО «Міськсвітло» п.5, п.10 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»».

Надаючи правову оцінку Вимогам №26-01-34/1252 від 26.05.2014 з питань необґрунтованого списання матеріалів на суму 52,5 тис. грн. суд виходить з такого.

Як вбачається з Акту ревізії (стор.23), необґрунтоване списання матеріалів без підтвердження первинними документами на загальну суму 52509,80 грн. виявлено в результаті співставлення даних, зазначених в Журналі обліку робіт по нарядам і розпорядженням з Журналом обліку витрат матеріалів та даними, зазначеними у звіті ф.М-29.

10.11.2010 затверджено «Перелік первинних документів, обов'язкових для застосування в ПЕМЗО «Міськсвітло» м.Маріуполя», в якому в розділі «Облік матеріальних цінностей» приведений перелік первинних документів, які обов'язкові для обліку зазначених матеріальних цінностей. До цього розділку, зокрема, включені Журнал обліку матеріалів та Акт-відомість на списання матеріальних цінностей в співставленні виробничим нормам типової форми М-29. Журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями в вищевказаний перелік не включений.

Ведення Журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями передбачено «Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затвердженими 09.01.1998 наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України №4, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 за №93/2533. Так, у п.3.3.12 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», зазначено: «… В кожному електрогосподарстві підприємства роботи за нарядами і розпорядженнями слід обліковувати в призначеному для цього журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями, за рекомендованою в додатку 5 формою. В журналі у відповідних графах реєструється первинний допуск до роботи за нарядами і повне її закінчення, допуск до роботи згідно з розпорядженням та її закінчення (за винятком робіт згідно з розпорядженнями, які виконуються самими оперативними працівниками або під їх наглядом, запис про які робиться тільки в оперативному журналі). Крім того, первинні і щоденні допуски до робіт за нарядами оформляються записами в журналі; в цьому разі зазначається тільки номер наряду і робоче місце. […]».

У журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями не обліковуються роботи, які виконуються в порядку поточної експлуатації. Навпаки, у Журналі обліку витрат матеріалів та в звітах форми М-29 відображаються всі матеріальні витрати, які були понесені при виконанні робіт не тільки за нарядами та розпорядженнями, але і при виконані робіт в порядку поточної експлуатації.

Судом з'ясовано, що ревізорами відповідача здійснено співставлення даних Журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями з даними, внесеними до Журналу обліку витрат матеріалів та звітів форми М-29; виявлено розбіжності щодо витрат, понесених при виконання робіт в порядку поточної експлуатації.

ПЕМЗО «Міськсвітло» у 2012-2014 роках затверджувався «Перелік робіт, які виконуються в порядку поточної експлуатації», до яких, зокрема, віднесено: ремонт запобіжників та їх заміна; заміна котушок контактора, проміжних реле; ремонт освітлювальної проводки та арматури, […]. Позивачем ведеться чотири Журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями, що відповідає кількості районів у місті Маріуполі. В Акті ревізії аналіз щодо кожного району викладений окремо.

У Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями експлуатаційно-технічної дільниці №1 (Жовтневий район м.Маріуполя), на думку відповідача, відсутні записи щодо робіт, на виконання яких списані матеріали. Відповідачем у наведений перелік включено роботи з наступних підстав: роботи, виконання яких фактично внесено до Журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями експлуатаційно-технічної ділянки №1 (Жовтневий район м.Маріуполя) за 2012-2013 роки - записи за номерами 6, 9, 10, 15, 16, 17, 20, 21, 27, 29, 30, 32, 36, 37 на загальну суму 2198,49 грн. (з ПДВ); фактично виконані по ЗОШ №64, розташованій на території «ЖМР-21», роботи на суму 223,8 грн. відображені в Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями як виконані за адресою: «ЖМР-21».

Ревізорами відповідача внесено до переліку під №13 як такі, щодо яких відсутній запис в журналі, всі інші роботи, які згідно «Переліку робіт, які виконуються в порядку поточної експлуатації» відносяться до робіт, що виконуються в порядку поточної експлуатації, і не підлягають внесенню до Журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями.

Обґрунтованість списання матеріалів, зазначених відповідачем в Розшифровці по Жовтневому районі, підтверджується документами бухгалтерського обліку: Журналом обліку витрат матеріалів та звітів форми М-29 за 2012-2013 роки.

Жодних зауважень щодо ведення Журналу обліку витрат матеріалів та звітів форми М-29 в Акті ревізії - не зазначено; ревізією суперечностей не виявлено.

В Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями експлуатаційно-технічної дільниці №2 (Орджонікідзевський район м.Маріуполя), на думку відповідача, відсутні записи щодо робіт, на виконання яких списані матеріали.

Позивач наполягає, і це підтверджується дослідженими судом матеріалами справи, що до Журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями експлуатаційно-технічної дільниці №2 (Орджонікідзевський район м.Маріуполя) внесено відомості про виконані роботи. Суперечності (спір) між сторонами виникли, через невключення до Розшифровок (які є додатками до Акту ревізії) відомостей, які містяться у Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями: записів про виконані роботи (за №№1, 2, 4, 5, 8, з №10 по №23 включно, з №30 по №36 включно, №№38, 40, 42, 44, 45, з №47 по №52 включно, №№56, 57, 62, 63, 64) на загальну суму 6265,64 грн. Наявні у Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями записи як то: «перевірка зовнішнього освітлення», «усунення несправностей» не прийняті до уваги ревізорами відповідача як достатні для списання матеріалів на такі роботи (записи в Розшифровці №№ 3, 6, 7, 9, 37, 39, 41, 43, 46 на загальну суму 1236,28 грн.). Крім того, не враховані ревізорами відповідача записи, в яких зазначена назва вулиці, але не вказано найменування робіт (як то записи в Розшифровці №№24, 25, 26, 27, 28, 29) на загальну суму 1514,38 грн. Також, при наявності у Журналі обліку робіт за нарядами та розпорядженнями запису про виконання робіт в селищі Троїцьке, Талаковка, а в Журналі обліку витрат матеріалів виконання робіт конкретизоване за найменуванням вулиці в зазначених селищах, ревізорами відповідача - не прийнято до уваги надані позивачем: «Відомість про наявність обладнання в мережах Орджонікідзевського району», «Перелік вулиць та майданів міста Маріуполя» (з огляду на які вулиці 40 років Жовтня (в Розшифровці запис №53), вул.Степна (в Розшифровці запис №54), вул.Ленінська (в Розшифровці запис №55) знаходяться на території селища Талаковка, а вулиці Цвітна (в Розшифровці запис №58), вул.Крилова (в Розшифровці запис №59), вул.Фурманова (в Розшифровці запис №60), провулок Крилова (в Розшифровці запис №61) знаходяться на території селища Троїцьке) та списання матеріалів на виконання таких робіт на загальну суму 2728,51 грн.

У Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями експлуатаційно-технічної дільниці №3 (Іллічівський район м.Маріуполя), на думку ревізорів відповідача, відсутні записи щодо робіт, на виконання яких списані матеріали. Разом з цим, у Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями наявні записи про виконані роботи, які не взяті до уваги ревізорами відповідача: записи за №5, 7, 29, 30, 31, 32, 45, 46, 47, 59, 60, 63, 64, 65, з №72 по №75 включно, №№80, 107, 108 (згідно Розшифровок Акту ревізії на загальну суму 6333,46 грн). Наявні у Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями записи про: «монтаж світильників», «огляд кабельних ліній», «ремонт зовнішнього освітлення», «усунення несправностей» ревізорами не прийняті до уваги як достатні для списання матеріалів на такі роботи, (записи в Розшифровці №6, з №8 по №12 включно, №№19, 20, 43, 44, 48, 49, 50, 66, 78, 86, 87, 106) на суму 3781,36 грн. Також при наявності у Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями запису про виконання робіт в селищі Сартана, Садки, а в Журналі обліку витрат матеріалів - виконання робіт конкретизоване за найменуванням вулиці в зазначених селищах ревізорами відповідача не взято до уваги надану ПЕМЗО «Міськсвітло»: «Відомість про наявність обладнання в мережах Іллічівського району», «Перелік вулиць та майданів міста Маріуполя» (з огляду на які вул.Совєтська (в Розшифровці записи №21, 22), вул.Челюскінців (в Розшифровці записи №23, 24, 25, 56, 57), вул.Набережна (в Розшифровці записи №27, 28), вул.Зелена (в Розшифровці запис №51), вул.Сєвєрна (в Розшифровці запис №52), вул.Шевченко (в Розшифровці запис №53), парк культури та відпочинку сел.Сартана (в Розшифровці запис №79) знаходяться на території селища Сартана; вул.Урожайна (в Розшифровці записи №61, 62) знаходиться на території селища Садки, вул.Сталеварна (в Розшифровці запис №3) відноситься до Колонни Б, загальноосвітня середня шкода №28 (в Розшифровці запис №58) розташована по вул.Гонди) та списання матеріалів на виконання таких робіт на загальну суму 4670,76 грн. Всі інші роботи виконувались в порядку поточної експлуатації, а тому не вносились до Журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями.

У Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями експлуатаційно-технічної дільниці №4 (Приморський район м.Маріуполя), на думку ревізорів відповідача, відсутні записи щодо робіт, на виконання яких списані матеріали. Разом з цим, у Журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями наявні записи про виконані роботи. Так, у записі за №18 зазначено: «заміна ламп накалювання 150Вт» по вул.Мелітопольській.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій і електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п.2.1.).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п.2.15 «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»).

Як зазначено у п.2.16 «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

При цьому Акт ревізії не містить відомостей про певні, конкретні невідповідності первинних документів позивача вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку, що саме і у якому документі(-ах) не відповідає вимогам законодавства, відповідачем не зазначено.

Відповідно до п.12 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»», затвердженого 31.12.1999 наказом Міністерства фінансів України №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Як, зокрема, зазначено у п.11 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. (…) Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідачем у Акті ревізії не зазначено, у чому саме полягають порушення позивачем п.12 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»», яка складова витрат не підтверджується первинними бухгалтерськими документами і які саме вади (недоліки) у їх складанні, свідчать про наявність порушень.

21.06.1999 Міністерством статистики України видано наказ №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», яким передбачено ведення суб'єктами господарювання: М-10 «Акт-вимогу на заміну (додатковий відпуск) матеріалів», М-11 «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів». Відповідачем не надано до суду доказів дослідження цих документів бухгалтерського обліку під час проведення ревізії, або їх витребування у керівництва позивача при ревізії.

Суд погоджується з думкою позивача про те, що Журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями призначений для забезпечення охорони праці, його ведення має за мету документальне фіксування виду робіт, місце їх проведення та особи, яким доручено проведення таких робіт. Порядок його заповнення не передбачає внесення до нього відомостей щодо витрат матеріалів, а вказані найменування робіт не можуть використовуватись для списання матеріалів.

З огляду на викладене, відповідачем документально не доведено порушення позивачем ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.12 П(С)БО №16 «Витрати», п.2.15, 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», необґрунтованого списання позивачем матеріалів на суму 52,5 тис. грн.

Надаючи правову оцінку Вимогам №26-01-34/1252 від 26.05.2014 в частині зайвого нарахування та виплати заробітної плати на загальну суму 8,74 тис. грн., що призвело до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму 3,04 тис. грн. суд виходить з наступного.

Як вбачається із Акту ревізії, до суми 8,74 тис. грн. (як до зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати) ввійшли кошти, розраховані ревізорами відповідача за наступними порушеннями. Так, у Акті ревізії вказано: «… в порушення р.6.1. Контракту на управління підприємством (із змінами та доповненнями), Додатку 3 до Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки, ст.15 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, проведено нарахування та виплату завищеного посадового окладу директору підприємства за квітень 2012 року без наявності підтверджуючих документів, що призвело до зайвої виплати посадового окладу у сумі 145,00 грн. за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 (загальний фонд міського бюджету, КФК 100203 КЕКВ 1310) …» (стор.28-29 Акту).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Як передбачено ч.2 ст.15 Закону України «Про оплату праці» конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Додатком №3 до Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки передбачені «Коефіцієнти співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва (мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії), встановлених в колективному договорі», за якими директору (генеральному директору, начальнику, іншому керівнику об'єднання підприємств, підприємства посадовий оклад визначається власником у контракті.

Відповідно до Статуту ПЕМЗО «Міськсвітло», затвердженого 24.06.2008 рішенням Маріупольської міської ради №5/22-3921, підприємство очолює директор, діючий на підставі єдиноначальності, призначений міським головою (п.4.3.); директор підзвітний Власнику і несе перед ним відповідальність за здійснення діяльності підприємства. Оперативне управління підприємством здійснює управління комунального господарства Маріупольської міської ради (п.4.5.).

01.07.2010 між Маріупольською міською радою в особі міського голови і ОСОБА_7 укладено Контракт на управління підприємством, за умовами якого: «… п.6.1. За виконання обов'язків, що передбачені цим Контрактом, Керівникові виплачується грошова винагорода, яка містить у собі: посадовий оклад у розмірі 3870 грн. …».

Розрахунком окладу директору ПЕМЗО «Міськсвітло» м.Маріуполя, узгодженим з директором Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури, встановлений посадовий оклад з 01.04.2012 у розмірі 7739,00 грн. Вказаний Розрахунок врахований позивачем при обчисленні заробітної плати директору ОСОБА_7 за квітень 2012р., виходячи із посадового окладу у сумі 7736 грн., але допущена технічна помилка на 3 грн.

Додатковою угодою до Контракту від 01.04.2008, укладеною 01.03.2012, внесені зміни до п.6.1. Контракту в частині встановлення посадового окладу керівникові станом на 01.03.2012 у сумі 7591 грн. При визначенні посадового окладу директору підприємства за квітень 2012р. додаткова угода була відсутня і об'єктивно не могла бути врахована. Наслідком надходження Додаткової угоди від 01.03.2012 до позивача лише в травні 2012р. є нарахування директору заробітної плати за березень 2012р., виходячи із розміру попередньо встановленого його посадового окладу у сумі 4600 грн. Недоплата на різницю в окладах у сумі 2991,00 грн. (4600 грн. - до березня 2012р. і 7591 грн. - після березня 2012р.) також встановлена в Акті (стор.28).

Крім того, Додаткова угода до Контракту від 01.04.2008 укладена 01.03.2012, а Розрахунок окладу директора введений в дію з 01.04.2012, тобто пізніше Додаткової угоди, тому саме розмір посадового окладу директора підприємства, встановлений Розрахунком, і має бути застосованим при обчисленні його заробітної плати за квітень 2012р.

Угода про зміну умов Контракту на управління підприємством від 01.07.2008 укладена у письмовій формі і оформлена «Розрахунком окладу директору підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м.Маріуполя», узгодженим з директором Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури, який відповідно до Статуту підприємства і є особою, уповноваженою на вирішення питань оперативного управління позивача. З директором ОСОБА_7 такі зміни посадового окладу погоджені, як вважає позивач, шляхом передачі підприємству Розрахунків окладу директора на виконання. Тому позивач нарахував заробітну плату директору ОСОБА_7 за квітень 2012р., виходячи із його посадового окладу в розмірі 7739,00 грн.

Відповідачем не спростовано надходження Додаткової угоди від 01.03.2012 до позивача лише в травні 2012р., доказів невідповідності нарахувань заробітної плати директору вищезазначеним документам відповідачем до суду не надано.

Крім того, у Акті ревізії зазначено: «… в порушення р.6.1. Контракту на управління підприємств (із змінами та доповненнями), ст.15 Закону України «Про оплату праці №108/95-ВР від 24.03.1995, проведено нарахування та виплату надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи директору підприємства за березень-квітень 2012 року без наявності підтверджуючих документів, що призвело до зайвої виплати надбавки у сумі 4311,36 грн. (загальний фонд міського бюджету, КФК 100203 КЕКВ 1310) за період з 01.03.2012 по 30.04.2012 …» (стор. 30 Акту).

При обчисленні заробітної плати директору ОСОБА_7 за березень, квітень 2012р. позивач виходив із умов пункту 6.1. Контракту на управління підприємством від 01.07.2010, яким передбачалась за виконання обов'язків, передбачених Контрактом, виплата грошової винагороди, яка включала у тому числі і нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі до 50% відсотків посадового окладу.

Додатковою угодою до Контракту на управління підприємством від 01.04.2008, укладеною 01.03.2012, в порядок нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи були внесені зміни, якими визначено, що надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи має встановлюватись за розпорядженням міського голови за поданням директора департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури міської ради.

Оскільки до позивача Додаткова угода від 01.03.2012 надійшла лише 11.05.2012, то і нарахування надбавок за березень та квітень 2012р. проведено у відповідності до Контракту на управління підприємством від 01.07.2010, тобто без розпорядження міського голови і без подання директора департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури міської ради. Для утримання із заробітної плати директора нарахованих в березні-квітні 2012р. надбавок були відсутні правові підстави, встановлені ст.127 КЗпП України. Перелік підстав, зазначених у ст.127 КЗпП України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Суд погоджується з думкою позивача про відсутність порушення чинного законодавства при нарахуванні за березень-квітень 2012р. заробітної плати директору ОСОБА_7

Також у Акті ревізії зазначено: «… 3.3. В порушення п.15 постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» зі змінами (далі - Постанова №1145), яка діє на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР», проведено нарахування та виплату доплати за суміщення професій 1 керівнику структурного підрозділу (заступнику головного бухгалтера), що призвело до зайвої виплати доплати за суміщення професій (посад) у сумі 1298,03 грн. (загальний фонд міського бюджету, КФК 100203, КЕКВ 1310) за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 та, як наслідок, нарахування та переплати відпускних на суму 120,45 грн. за період з 01.08.2012. по 31.10.2012 (1298,03+120,45 = 1418,45 грн.) …» (стор. 30 Акту).

Як зазначено у ч.1 ст.105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ч.2 ст.105 КЗпП України).

Додатком №6 до Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012р.р. передбачено, що доплати за суміщення професій (посад) одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами суміщуваних посад працівників. За виконання обов'язків тимчасового відсутнього працівника розмір доплати встановлюється до 100 відсотків тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника.

Як зазначено у п.4.7. розділу ІV Колективного договору ПЕМЗО «Міськсвітло» на 2011-2013р.р., передбачено застосування на підприємстві доплат та надбавок до тарифних ставок (окладів) працівникам, у тому числі за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення об'ємів робіт до 100 відсотків.

На період знаходження ведучого економіста ОСОБА_8 у відпустці з 01.11.2011 виконання її обов'язків в частині формування загальновиробничих затрат, витрат основного виробництва, складання звітів по труду 1-ПВ (термінова місячна), 1-ПВ (термінова квартальна), звіту про утворення та використання вторинної сировини та відходів виробництва (14МТП), підготовці даних для планування покладено на замісника: головного бухгалтера ОСОБА_9 з доплатою 15%.

Положення постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС стосовно застосування цієї постанови продовжують діяти в частині, щодо визначення поняття суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, а також зазначення на необхідність видання наказу про доручення працівнику додаткових обов'язків у порядку суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, збільшення обсягу робіт та виконання обов'язків відсутнього працівника.

Обмеження, встановлені постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145, поширюються в теперішній час лише: на керівників підприємств, заснованих на комунальній власності; на керівників бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів цих установ, закладів, організацій, їх заступників. На керівників структурних підрозділів та їх заступників, якою є ОСОБА_9 (заступник головного бухгалтера) ці обмеження - не поширюються.

Оскільки ПЕМЗО «Міськсвітло» є комунальним комерційним підприємством, то на керівників його структурних підрозділів та їх замісників обмеження, встановлені постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145, не поширюються. Звідси висновки, викладені в Акті ревізії щодо нарахування доплат за суміщення професій (посад) у сумі 1298,03 грн. та, як наслідок, відпускних у сумі 120,45 грн., а всього у сумі 1418,15 грн., є необґрунтованими.

Відповіднодо Акту ревізії: «…3.4. За результатами відповідей ТОВ СПФ «Профдезінфекція» та ЦБ Жовтневого району щодо співставлення графіків за основним місцем роботи з графіками роботи за сумісництвом фактів оплати праці за невідпрацьований час сумісників встановлено, що в порушення ст.ст.1, 19 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР, ст.ст.94,102-1 Кодексу законів про працю України […], п.2.1., 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», […], 2 зовнішнім сумісникам нараховано та сплачено заробітну плату за фактично невідпрацьований час (встановлено знаходження на лікарняному за основним місцем роботи та накладку робочого часу, що також підтверджується табелями обліку робочого часу та графіками установ), що привело до зайвої виплати заробітної плати за невідпрацьований час 2 працівникам у сумі 1769,87 грн. (загальний фонд міського бюджету, КФК 100203 КЕКВ 1310) за період з 01.10.2012р. по 31.01.2014р. за періодами: - жовтень-грудень 2012 року - 291,98 грн.; - 2013 рік - 796,44 грн.; - січень 2014 року - 681,45 грн. …» (стор. 33 Акту).

Згідно із ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Наказом №4л від 26.01.1993 на роботу на умовах сумісності на посаду прибиральниці виробничих приміщень ПЕМЗО «Міськсвітло» прийнята ОСОБА_10, якій тривалість робочого дня визначена в 4,1 год.

Наказом №29-Л від 01.04.2011 на роботу на умовах сумісності на посаду сторожа експлуатаційно-технічної ділянки №4 ПЕМЗО «Міськсвітло» прийнята ОСОБА_11, якій тривалість робочого дня визначена згідно графіку.

За приписами ст.102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно зі ст.102-1 КЗпП працівники, які працюють за сумісництвом (виконують крім основної у вільний від неї час і іншу роботу на умовах трудового договору, в того самого чи іншого роботодавця), одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розміром.

За змістом Акту ревізії ОСОБА_12 та ОСОБА_11 безпідставно нарахована та виплачена заробітна плата за жовтень 2012р., червень, липень грудень 2013р. та січень 2014р., оскільки вони перебували на лікарняному або накладення робочого часу за основним місцем роботи та за роботою за сумісництвом, що підтверджується отриманими відповідями ТОВ СПФ «Профдезінфекція» та Централізованої бухгалтерії Жовтневого району м.Маріуполя.

Під час ревізії ОСОБА_10 поясняла, що під час тимчасової непрацездатності з 17.06.2013 по 31.07.2013, з 29.12.2013 по 11.02.2014 вона прибирала в експлуатаційно-технічній ділянці №3 ПЕМЗО «Міськсвітло», тому лист непрацездатності до ПЕМЗО «Міськсвітло» не надавала.

ОСОБА_11 в своїх поясненнях зазначила, що в жовтні 2012р. вона перебувала на лікарняному у зв'язку з доглядом за хворою дитиною і, оскільки роботу за сумісництвом вона виконувала в нічний час, коли її чоловік перебував вдома і залишався з дитиною, вона виходила на роботу та виконувала її, тому лист непрацездатності позивачу не надала. В грудні 2013р. та в січні 2014р. ОСОБА_11 також виконувала роботу сторожа у вільний від основної роботи час. Час праці за основним місцем роботи не співпадало з часом праці за сумісництвом.

Факт виконання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 роботи за сумісництвом в жовтні 2012р., червні, липні, грудні 2013р. та в січні 2013р. підтверджується Табелями обліку використання робочого часу за відповідний період, оформлених належним чином, відсутністю лікарняних листів на зазначених працівників в документах бухгалтерського обліку ПЕМЗО «Міськсвітло.

Відповідачем не надано жодних документальних доказів у спростування вказаних позивачем відомостей.

Крім того у Акті ревізії зазначено: «… 3.5. В порушення ст.151 Кодексу законів про працю України […], ст.15 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, п.2.1., 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку[…], 1 працівнику нараховано та виплачено премію при наявності дисциплінарного стягнення , що призвело до зайвої виплати премії у сумі 1095,00 грн. (загальний фонд міського бюджету, КФК 100203 КЕКВ 1310) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011…» (стор. 31 Акту).

Згідно наказу від 27.02.2011 №14 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_13.» з 19.07.2011 на 20.07.2011 водій автотранспортних засобів АДС ОСОБА_13 самовільно використав автотранспорт підприємства в особистих інтересах для придбання та перевезення цементу, порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з чим йому оголошена догана.

20.12.2011 наказом №135 «Про преміювання», у зв'язку з достроковим виконанням виробничої програми з виконання робіт з капітального та поточного ремонтам мереж зовнішнього освітлення, а також покращання освітлення вулиць міста, для покращення матеріального становища працівників видано премію у розмірі 80% місячного планового фонду оплати праці. В зв'язку з допущеннями порушеннями трудової дисципліни протягом року водію автотранспортних засобів АДС ОСОБА_13 знижено розмір премії на 50% та виплачено її в розмірі 40% його місячного планового фонду оплати праці.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За приписами ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За приписами ст.143 КЗпП України до працівників підприємств застосовуються заохочення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективними договорами чи іншими локальними актами підприємства. До них, зокрема, відносяться оголошення подяки, нагородження дарунком, виплата разових премій до свят.

Одним із видів дисциплінарного стягнення відповідно до ст.147 КЗпП України є догана. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються (ч.3 ст.151 КЗпП України).

Як передбачено п.4.10 розділу ІV Колективного договору ПЕМЗО «Міськсвітло», премії виплачуються працівникам відповідно до Положення про преміювання, прийнятого при укладенні Колективного договору. Відповідно до «Положення про преміювання колективів бригад та робочих окремих професій в ПЕМЗО «Міськсвітло» із фонду оплати праці» преміювання працівників та обслуговуючого персоналу підприємства здійснюється із фонду оплати праці щомісячно за показниками преміювання при умові виконання виробничих завдань (п.1); повне або часткове позбавлення премії проводиться за той розрахунковий період, в якому було скоєне упущення в роботі, і оформлюється наказом керівника підприємства (п.7); премії за звітний період (місяць) виплачуються працівникам, як правило, у відповідному звітному місяці (п.8).

Звідси премія, яка нарахована та виплачена ОСОБА_13 за наказом від 20.12.2011 №135, не є заходом заохочення, передбачена системою оплати праці позивача і повинна виплачуватись працівникові на загальних підставах.

Надаючи правову оцінку Вимогам №26-01-34/1252 від 26.05.2014 в частині відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку на суму 18,13 тис. грн., суд виходить із такого.

Як вбачається із Акту ревізії, зустрічною звіркою з ТОВ «Завод Октябрь» встановлено, що взаєморозрахунки між ПЕМЗО «Місьсквітло» (як покупцем) та ТОВ «Завод Октябрь» (як постачальником) за період з 01.12.2010 по 31.01.2014 здійснювались на підставі укладених договорів поставки металоконструкцій на загальну суму 211870 грн. Звіркою обґрунтованості включення вартості матеріалів до планових калькуляцій на продані товари за період з 01.05.2011 по 31.12.2012 встановлено, що в порушення п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» до калькуляцій включені матеріали за ціною вище ніж ціна придбання цих матеріалів у постачальників та завищений відсоток нарахування на заробітну плату ніж згідно класу професійного риску виробництва на загальну суму 18133,33 грн. Порушення з визначення вартості реалізованих ТОВ «Завод Октябрь» позивачу матеріалів допущені постачальником і виявлення цих порушень стало можливим лише внаслідок проведення зустрічної звірки саме бухгалтерських документів ТОВ «Завод Октябрь», а не документів ПЕМЗО «Міськсвітло». Позивач не має доступу до документів ТОВ «Завод Октябрь» та не наділений повноваженнями щодо їх перевірки, підстави покладання на ПЕМЗО «Міськсвітло» відповідальності за допущені працівниками ТОВ «Завод Октябрь» порушення відсутні.

В Акті ревізії відсутні зауваження щодо достовірності відображення в документах бухгалтерського обліку ПЕМЗО «Місьсксвітло» господарських операцій по закупівлі в 2011-2012р.р. матеріалів в ТОВ «Завод Октябрь».

Надаючи правову оцінку Вимогам №26-01-34/1252 від 26.05.2014 в частині нецільового використання коштів на суму 61,7 тис. грн. при виплаті заробітної плати 2 працівникам підприємства, яким штатними розписами передбачена виплата заробітної плати за рахунок прибутку підприємства, порушення п.8 ст.7, пп.2 п.1 ст.13 Бюджетного кодексу України, суд виходить з такого.

Як вбачається із Акту №05-860/104 від 08.05.2014, ревізією цільового використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати встановлено, що ПЕМЗО «Міськсвітло» в штатних розкладах на 2011-2013р.р. передбачило виплату заробітної плати завідуючому господарством бази відпочинку та лікарю за рахунок прибутку підприємства. Штатні розписи ПЕМЗО «Міськсвітло» на 2011-2013 роки складені головним економістом та затверджені директором. Працівникам, які займають вищезазначені посади, виплачена заробітна плата за рахунок бюджетних коштів, що на думку ревізорів відповідача, є порушенням вимог п.8 ст.7, пп.2 п.1 ст.13 Бюджетного кодексу України на загальну суму 44544,55 грн., в т.ч. за періодами: 2011 рік - 21256,11 грн.; 2012 рік - 23288,44 грн. Внаслідок зазначеного зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано внесків до державних цільових фондів за рахунок бюджетних коштів на суму 17158,56 грн. та ПЕМЗО «Міськсвітло» завдано матеріальних збитків на суму 61703,11 грн.

Відповідач виходив із того, що в штатному розкладі ПЕМЗО «Міськсвітло» на 2011-2012р.р. завідувач господарством та лікар вказані як працівники невиробничої сфери і, в дужках, є посилання: «за рахунок прибутку».

Позивач наполягає на тому, що посада лікаря відноситься до виробничої сфери підприємства. Наказом №9-л від 19.01.2004 на посаду лікаря за сумісництвом зарахована ОСОБА_5, яка працює до теперішнього часу. З 09.02.2006 наказом №230-л в документах підприємства прізвище ОСОБА_5 було змінено на Мельник в зв'язку з реєстрацією шлюбу. За посадовою інструкцією лікаря (КП 2221.2) лікар проводить передрейсові огляди водіїв автотранспортних засобів з метою виявлення осіб, які за медичними показниками не можуть бути допущені до керування автомобілем. Звідси, посада лікаря є посадою, яка відноситься до виробничої сфери діяльності позивача.

Наказом №41-л від 20.04.2006 на посаду завідуючої господарством бази відпочинку ПЕМЗО «Міськсвітло» прийнята ОСОБА_14 Відповідно до посадової інструкції (КП 1239) завідуюча господарством є особа, яка відповідальна за приймання, зберігання, відпуск товарно-матеріальних цінностей бази відпочинку. Отже, посада завідуючого господарством відноситься до невиробничої сфери ПЕМЗО «Міськсвітло».

Відповідно Статуту ПЕМЗО «Міськсвітло» самостійно планує свою виробничу і комерційну діяльність, а також соціальне забезпечення трудового колективу підприємства (п.1.6.). Підприємство самостійно визначає фонди оплати праці відповідно до чинного законодавства України (п.6.11).

Фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної інфраструктури, регулюється, серед іншого, п.2 ст.4-2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та власної комунальної власності», яким встановлено, що витрати, пов'язані з утриманням […] інших об'єктів соціальної інфраструктури, відшкодовуються з відповідних місцевих бюджетів, починаючи з бюджетного періоду, що наступає за роком їх передачі у комунальну власність, відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис.

Надаючи правову оцінку Вимогам №26-01-34/1252 від 26.05.2014 в частині порушень, які станом на 26.05.2014 усунені в повному обсязі (недоотримання доходів бюджетом на суму 37,17 тис. грн.; понаднормове списання бензину на суму 2,98 тис. грн.; понаднормове списання фарби на суму 0,31 тис. грн.; нестача матеріальних цінностей, встановлена в ході інвентаризації, на суму 0,03 тис. грн.; лишки матеріальних цінностей, встановлені в ході інвентаризації, на суму 1,35 тис. грн.), та щодо посилення контролю за витрачанням коштів підприємства, здійснювати бухгалтерський облік та складання фінансової звітності з дотриманням вимог законодавчо-нормативних актів, суд виходить з такого.

Згідно Акту №05-860/104 від 08.05.2014, ревізією повноти відображення доходів від сумісного використання електричної енергії встановлено, що в порушення п.3 «Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів», затвердженого 22.10.2004 постановою Національної комісії регулювання електроенергетики №1030, ПЕМЗО «Міськсвітло» не перераховувало до бюджету коштів від сумісного використання електроенергії на загальну суму 37167,11 грн.

З'ясовано, що позивач є споживачем електроенергії, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів. На виконання п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.10.2004 №761-р «Про заходи щодо поліпшення освітлення населених пунктів» Національна комісія регулювання електроенергетики України постановою від 22.10.2004 №1030 затвердила «Порядок диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів» (надалі - Порядок №1030), відповідно до п.1 якого розрахунки за електричну енергію, яка відпускається на потреби зовнішнього освітлення, здійснюються за єдиним роздрібним тарифом відповідного класу напруги із застосуванням коефіцієнта 0,25 у межах зон доби. Також, п.3 Порядку №1030 уточнено, що: «указані тарифи застосовуються при розрахунках за відпущену електроенергію між місцевими органами влади, установами, підприємствами, організаціями, які володіють та (або) експлуатують мережі освітлення і споживають електричну енергію на потреби зовнішнього освітлення та фінансуються на ці цілі за рахунок місцевого бюджету, і постачальниками електроенергії за регульованим тарифом».

Позивач в розрахунках за спожиту для цілей зовнішнього освітлення електроенергію застосовував регульовані тарифи, обчислюючи їх за єдиним роздрібним тарифом відповідного класу напруги із застосуванням коефіцієнта 0,25 у межах доби.

У розшифровці коштів від сумісного використання електричної енергії зазначено, що ПЕМЗО «Міськсвітло» у 2012 році виставлено за використану електроенергію стороннім організаціям - 21574,74 грн., а фактичні витрати на електроенергію склали - 6298,19 грн. (решта - 15276,55 грн. повинна, на думку відповідача, бути перерахована до бюджету); у 2013 році виставлено за використану електроенергію стороннім організаціям - 26655,76 грн., а фактичні витрати на електроенергію склали - 6459,22 грн. (решта - 20196,54 грн. повинна, на думку відповідача, бути перерахована до бюджету); у січні 2014 року виставлено за використану електроенергію стороннім організаціям - 2266,46 грн., а фактичні витрати на електроенергію склали - 572,44 грн. (решта - 1694,02 грн. повинна, на думку відповідача, бути перерахована до бюджету).

Інших питань, окрім питання щодо застосування тарифів, Порядок №1030 не регулює. Тому відповідачем ані документально, ані нормативно не доведені порушення, зазначені у Акті ревізії.

При розміщенні на вулицях м.Маріуполя зовнішньої реклами використовувались електромережі ПЕМЗО «Міськсвітло», тому, при взаєморозрахунках із власниками реклами за спожиту електроенергію використовувався єдиний роздрібний тариф без застосування коефіцієнта 0,25, що підтверджується виставленими рахунками на оплату, платіжними документами по оплаті цих рахунків.

Підприємство у взаєморозрахунках із постачальником електроенергії оплачувало вартість використаної за звітний період електроенергії із застосуванням коефіцієнта 0,25 в повному обсязі, включаючи і електроенергію, спожиту власниками реклами. В подальшому різниця між вартістю електроенергії, яка була за певний звітний період використана власниками реклами, та вартістю електроенергії, яка оплачена постачальнику електроенергії ПЕМЗО «Міськсвітло» в цілому за завітний період із застосуванням коефіцієнту 0,25, обліковувалась на рахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами». На момент проведення ревізії на зазначеному рахунку за період 2012-2014 років обліковувалось 37167,11 грн. Строки перерахування зазначеної різниці до бюджету чинним законодавством не встановлені.

Позивач, посилаючись на приписи ст.530 ЦК України наполягає на тому, що вимоги про перерахування різниці вартості спожитої електроенергії до бюджету ПЕМЗО «Міськсвітло» не пред'являлись. Під час ревізії (до її закінчення) 37167,11 грн. позивачем перерахувало до місцевого бюджету платіжними дорученнями: №16 від 20.03.2014 - 10000 грн.; №33 від 08.04.2014 - 7167,11 грн.; №48 від 17.04.2014 - 10000 грн.; №51 від 22.04.2014 - 10000 грн. Таким чином, при порушення усунуто позивачем самостійно.

Як вбачається із Акту, ревізією законності використання та списання паливно-мастильних матеріалів на виробничі потреби і включення їх до собівартості послуг у періоді з 01.12.2010 по 31.01.2014 встановлено випадки зайвого списання палива А-76, А-80, А-92 у кількості 289,764л. на загальну суму 2980,33 грн. з ПДВ: з 01.01.2011 по 31.12.2011 - 931,40 грн.; з 01.03.2012 по 31.12.2012 - 1170,34 грн.; з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 878,59 грн. внаслідок завищення норми витрати палива за межами населених пунктів, що є, на думку відповідача, порушенням п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.12 П(С)БО 16 «Витрати», п.2.15, п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», п.3.2. «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (надалі - Норми).

Разом з цим, до зазначеного наказу Міністерства транспорту України наказом Міністерства інфраструктури України №36 від 24.01.2012 (який набрав чинності з 01.03.2012) внесені зміни, не враховані ревізорами відповідача. Так, п.3 «Коефіцієнти коригування норм витрат палива» в редакції «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 передбачалось, що урахування дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, наведених у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми. Для коригування лінійних норм можуть застосовуватись всі наведені у цьому розділі коригуючи коефіцієнти. Для коригування норм на транспортну роботу можуть застосовуватись наведені коригуючи коефіцієнти за винятком 3.1.11 і 3.2.1. Право встановлення конкретних величин коефіцієнтів у регламентованих межах та термін їх дії надається керівником підприємства та затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.

Звідси, право встановлення конкретних величин коефіцієнтів у регламентованих межах та терміну їх дії надавалось керівникам підприємств та затверджувалось наказом (розпорядженням) по підприємству. 04.01.2011 керівником ПЕМЗО «Міськсвітло» виданий наказ №2 «Про норми списання бензину на роботу автотранспорту», відповідно до якого списання паливно-мастильних матеріалів на роботу автотранспорту повинно здійснюватись у відповідності до Норм, затверджених наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998. До наказу додавались «Норми списання бензину на автотранспорт з січня 2011 року», якими з врахуванням наявних можливостей відстеження та документування системи нормоутворюючих факторів, а також їх сукупного впливу на споживання палива були визначені норми списання бензину щодо кожного транспортного засобу у літрах на 100 км пробігу без застосування корегуючих коефіцієнтів.

Однак, п.3.2. Норми, на який посилається відповідач у Акті ревізії, до 01.03.2012 діяв в іншій редакції. Ревізори відповідача, посилаючись на порушення п.3.2., не конкретизували, який саме коефіцієнт із наведених в п.3.2. підпунктів повинен був використаний позивачем при розрахунках і з яких саме підстав.

З долученого до Акту ревізії додатку «Розшифровка зайво списаного пального у ПЕМЗО «Міськсвітло» за період з 01.12.2010 по 31.01.2014», при розрахунках надлишково списаного бензину був застосований за весь період, що перевіряється (тобто з 01.12.2010 по 31.01.2014), понижуючий коефіцієнт 15%. Лише в пп.3.2.1. п.3.2. є цифра - 15 відсотків, але цей пункт передбачає застосування понижуючого коефіцієнта не як сталого відсотка (15%), а до 15%, тобто починаючи із нуля і закінчуючи 15 відсотками.

Разом з цим, керівник ПЕМЗО «Міськсвітло» в наказі №2 від 04.01.2011 в межах своєї компетенції такого рішення не приймав.

Відповідач не має права встановлення будь-яких коригуючих коефіцієнтів, тому прийняте ревізорами рішення застосувати за період з 01.12.2010 по 01.03.2012 понижуючий коефіцієнт 15% не відповідає чинному, на той час, законодавству.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 №36 (чинний з 01.03.2012) п.3 «Коефіцієнти коригування норм витрат палива» виключений повністю, а тому права керівника підприємства вирішувати питання щодо застосування (чи не застосування) коригуючих коефіцієнтів з 01.03.2012 були скасовані. По-іншому Нормами в редакції від 24.01.2012 вирішені і питання застосування корегуючих коефіцієнтів: передбачено підвищення норм витрат палива.

У додатку до Акту ревізії «Розшифровки щодо списання пального у ПЕМЗО «Міськсвітло» за період з 01.12.2010 по 31.01.2014, на думку ревізорів, надлишкове списання пального мало місце щодо легкових автомобілів ІЖ-2126 та ГАЗ-3110.

Наказом №26 від 20.02.2003 «Про ведення в експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів» прийнято на баланс та введено в експлуатацію автомобіль Москвич ІЖ-2126. Наказом №26 від 30.01.2004 «Про ведення в експлуатацію основних засобів» прийнято на баланс та введено в експлуатацію автомобіль ГАЗ-3110.

Тобто, станом на 01.03.2012 (на час введення змін до «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті») строк експлуатації легкових автомобілів ІЖ-2126 та ГАЗ-3110 становив понад 8 років, що є підставою для застосування підвищуючого коефіцієнта списання пального у 5 відсотків. Згідно із п.3.3. «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» в редакції 24.01.2012 у випадку застосування одночасно кількох коефіцієнтів розраховується сумарний коефіцієнт коригування, який дорівнює сумі цих надбавок (зменшуючи коригуючі коефіцієнти є від'ємними).

Відповідачем документально не доведено застосовування як понижаючого, так і підвищуючого коефіцієнту, визначення сумарного коефіцієнта коригування при проведенні перевірки правильності застосування ПЕМЗО «Міськсвітло» Норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, як то передбачено вищенаведеними нормативними документами.

Позивач, в свою чергу, обґрунтовує свої позовні вимоги необхідністю застосування підвищуючих коефіцієнтів, а саме: при роботі в міських умовах міста Маріуполя - 10%, щодо автомобілів, строк експлуатації яких становить понад 8 років - 5%, через що сумарний коригуючий коефіцієнт при списанні витрат пального становить - 0: підвищуючий коефіцієнт - 15%, зменшуючий коефіцієнт - 15%. Відповідач вказані твердження ані нормативно ані документально не спростував.

Як вбачається з Акту ревізії, відповідачем встановлено понаднормове списання фарби ПФ-115 у період з 01.05.2011 по 31.05.2013 на суму 308,87 грн. з ПДВ (загальний фонд міського бюджету, КФК 100203 КЕКВ 1310 (2610 у 2013р.): з 10.05.2011 по 31.05.2011 - 198,08 грн., з 01.05.2012 по 31.05.2012 - 11,19 грн., з 01.05.2013 по 31.05.2013 - 99,60 грн.), що є порушенням Збірника 12 «Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи (ДБН Д.2.4-1-2000 - ДБН Д.2.4-20-2000) та вказівок щодо їх застосування (ДБН Д.1.1-4-2000)», затверджених 14.09.2000 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №201, п.2.15 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку». Станом на 08.05.2014 порушення відшкодовано в повному обсязі. (стор. 24 Акту).

Підставою списання фарби є розрахунки, які складаються економістом, матеріально відповідальною особою та затверджені керівником ПЕМЗО «Міськсвітло». Норми витрат, які були застосовані позивачем при списанні фарби, визначені виробником у відповідності із ГОСТ 6465-76 та відповідали їх фактичним витратам. За результатами інвентаризації нестача - погашена, надлишки - оприбутковані.

У міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому (п.45 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», затвердженого 20.04.2006 постановою Кабінету Міністрів України №550).

За приписами п.46 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Як зазначено безпосередньо у Вимозі «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» за №26-01-34/1252 від 26.05.2014, частково виявлені порушення - усунуті позивачем. Підстави до включення таких порушень до Вимоги №26-01-34/1252 від 26.05.2014 і необхідність вжиття заходів за цими порушеннями відповідачем не доведена.

Згідно з п.1 «Положення про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого 23.04.2011 Указом Президента України №499/2011 Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів […] (пп.4 п.4 «Положення про Державну фінансову інспекцію України»).

Відповідно до пп.15, пп.21 п.6 «Положення про Державну фінансову інспекцію України» Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: 15) пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; 21) при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність з приписами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання. Збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки таке стягнення може вплинути на майновий стан третіх осіб, які можуть не бути об'єктом контролю Держфінінспекції. Такі збитки відшкодовуються або у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З вказаних підстав суд дійшов висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією пред'явлено як вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії так і вимоги: «…стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України; … стягнути з осіб, винних у необґрунтованому списанні матеріальних цінностей, на суму 52,5 тис. грн.; … стягнути зайво виплачені кошти з працівників в сумі 6,97 тис. грн.», які вказують на можливе виявлення збитків та їх розмір. Безспірне ж стягнення (списання) таких коштів може потягнути порушення майнових прав осіб, які не є об'єктом контролю Держфінінспекції і також мають право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена і колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах: від 15.04.2014 у справі №21-40а14, від 07.10.2014 у справі №21-368а14, від 14.10.2014 у справі №21-439а14, від 10.02.2015 у справі №21-632а14.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд беручі до уваги обставини справи, зміст публічно-правового спору , враховуючи правову позицію Верховного Суду України з розгляду справ такої категорії приходить до висновку, що перекладання власних, владних зобов'язань органу державного фінансового контролю на підприємство, як підконтрольної організації - є протиправним з боку Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції. Звідси, п.2 Вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» за №26-01-34/1252 від 26.05.2014 є протиправними та підлягають скасуванню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» за №26-01-34/1252 від 26.05.2014.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко