Ухвала суду № 43356018, 12.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13685/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства "Київський завод "РІАП" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський завод "РІАП" про стягнення заборгованості в розмірі 14 306 грн. 91 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Київський завод «РІАП» з 12 березня 1991 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивачем було сформовано повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, по пенсіонеру-колишньому працівнику підприємства ВАТ «Київський завод «РІАП» - ОСОБА_3, як науковому працівнику на 2014 рік (у тому числі за лютий-липень місяці 2014 року), усього на загальну суму 14 306, 91 грн., а саме: за лютий-квітень місяці 2014 року - 2 372,18 грн., за травень-червень місяці 2014 року - 2 385,68 грн., за липень місяць 2014 року - 2 419, 01 грн.

Вищевказані повідомлення були направлені на адресу ПАТ «Київський завод «РІАП» разом із супровідними листами Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від 27 січня 2014 року № 869/02 і від 15 серпня 2014 року № 11992/010 та отримані відповідачем 30 січня 2014 року та 15 червня 2014 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки відповідачем не було сплачено заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», позивач звернувся до суду з позовом про стягнення її стягнення у примусового порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ, держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи (далі - стаж наукової роботи) на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Статтею 13 розділу 15 Перехідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу.

Частиною 16 ст. 24 вищевказаного Закону передбачено, що пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Частиною 6 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Згідно п. 5 Порядку № 72, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до п. 6 Порядку № 372, у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.

Водночас, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не ставить в залежність обов'язок підприємства, в тому числі його правонаступника відшкодовувати різницю пенсії щодо пенсіонерів, які були працівниками наукової установи, якою видано довідку про роботу на науковій посаді, що дає право на пенсію на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», від наявності статусу наукової установи у підприємства станом на час виплати вказаним працівникам пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, під час призначення пенсіонеру ОСОБА_3 наукової пенсії та формування повідомлень про суми витрат на виплату пенсії, Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва були враховані записи в трудовій книжці даного працівника, а також довідка ВАТ «Київський завод «РІАП» від 06 листопада 2002 року № 02/895, яка була видана для пред'явлення в органи Пенсійного фонду України.

Також, органом Пенсійного фонду України було враховано лист Міністерства промислової політики України від 06 вересня 2002 року № 01/-1-933.

Згідно змісту вищевказаних документів, протягом певного періоду часу ОСОБА_3 працював на заводі замовних хімічних реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП» на певних посадах, в т.ч. в період з 04 листопада 1964 року по 01 квітня 1975 року на посаді начальника центральної лабораторії заводу (ЦЗЛ, яке за даними Мінпромполітики було самостійним науково-дослідним структурним підрозділом підприємства) з наукового напряму діяльності підприємства, ступінь кандидата хімічних наук ОСОБА_3 присуджений 22 травня 1967 року.

Крім того, в листі Мінпромполітики від 06 вересня 2002 року № 01/-1-933 містяться посилання на іншу довідку ВАТ «Київський завод «РІАП» від 19 жовтня 2001 року № 535Д, в якій викладені відомості про результати науково-технічної діяльності ОСОБА_3

Так, в матеріалах справи відсутні докази відкликання відповідачем довідки від 06 листопада 2002 року № 02/895 та/або визнання її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства (у тому числі підробленою) в порядку, визначеному чинним законодавством.

При цьому, відповідачем лише надано витяг з Акту службового розслідування щодо походження вказаної довідки, згідно якого довідку слід вважати недійсною, однак даний Акт не містить відомостей про час і хід проведення службового розслідування, встановлені конкретні обставини і факти, що нібито зумовлюють недійсність довідки.

Судом також встановлено, що за результатами отримання від позивача повідомлень про суми витрат на фінансування різниці між сумами пенсій, обчислених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та інших законодавчих актів, за лютий-липень місяці 2014 року на загальну суму 14 306, 91 грн., ПАТ «Київський завод «РІАП» не оскаржувало правомірність дій органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії колишньому науковому працівнику ОСОБА_3, проведення в подальшому перерахунку розміру призначеної пенсії та надсилання до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва даних повідомлень для перенаправлення їх на адресу підприємства.

З приводу посилань апелянта на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2005 року у справі № 2-5020 за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «Київський завод «РІАП», третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про надання уточнюючої довідки, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2007 року, колегія суддів зазначає, що дані судові рішення стосуються інших обставин щодо іншої особи - ОСОБА_4 та не встановлюють жодних обставин стосовно ОСОБА_3

Так, повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, по пенсіонеру-колишньому працівнику підприємства ВАТ «Київський завод «РІАП» - ОСОБА_3, як науковому працівнику на 2014 рік, були отримані відповідачем 30 січня та 15 червня 2014 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доказів оскарження дій органів Пенсійного фонду України щодо здійснення нарахування сум розмірів витрат на виплату різниці пенсій за лютий-липень 2014 року на загальну суму 14 306, 91 грн. та вручення вказаних вище повідомлень сторонами до суду не надано.

Враховуючи обставини справи, що розглядається, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факти допущення органом Пенсійного фонду України помилок при призначенні пенсіонеру ОСОБА_3 наукової пенсії та при здійсненні подальшого перерахунку такої пенсії колишньому працівнику ВАТ «Київський завод «РІАП».

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок щодо сплати різниці пенсії науковим працівникам, які працювали, в тому числі у ПАТ «Київський завод «РІАП», лежить саме на Публічному акціонерному товаристві "Київський завод "РІАП"

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 17.03.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.