Рішення № 43355910, 26.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.15р. Справа № 904/1377/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп", м. Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб № 8", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 15 286,37 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Уколова М.В., довіреність від 14.01.2015 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб № 8" на свою користь основний борг у розмірі 13 680,00 грн., пеню у розмірі 689,62 грн., 3% річних у розмірі 68,59 грн. та втрати від інфляції у розмірі 848,16 грн., загалом на суму 15 286,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 1811 від 18.11.2014 року щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції, 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 15 286,37 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. Суд вважає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб № 8" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Пром оіл", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 13.01.2015 року) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб № 8" (покупець) був укладений договір поставки товару № 1811 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених цим Договором.

Строк дії Договору передбачений п. 7.1. Договору, відповідно до якого, даний Договір набирає чинності з моменту йог підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року включно, а у частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання.

Найменування, асортимент, кількість, ціна товару, який поставляється, вказується у Специфікаціях на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями у кількості та строки, які узгоджені між сторонами у Специфікаціях. Умови поставки товару узгоджуються між сторонами та вказуються у Специфікаціях.

Датою поставки партії товару є дата, вказана у видатковій накладній (п. 2.3. Договору).

Згідно п. 2.4. Договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Загальна сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього Договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, узгоджується між сторонами та вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за отриману партію товару на умовах відстрочення платежу у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки товару.

За умовами п. 4.4. Договору, усі розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України. Оплата партії поставленого товару провадиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах до цього Договору.

18.11.2014 року сторонами була погоджена та підписана Специфікація № 1 до договору поставки товару № 1811 від 18.11.2014 року, загальна сума якої складає 13680,00 грн.

На виконання мов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну 13680,00 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду накладну №ПРН+У576802 від 18.11.2014 року у сумі 13 680,00 грн., яка містить підписи з боку позивача та з боку відповідача, які скріплені печатками підприємств.

Також, позивач надав до суду довіреність № 250 від 18.11.2014 року, за якою відповідач має право отримати товар від позивача.

Позивач зазначає, що відповідач оплату поставленого позивачем товару у сумі 13 680,00 грн. не здійснив, зобов'язань за спірним договором не виконав, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору (п. 4.3. Договору), а також факт того, що товар поставлений позивачем відповідачу за видатковою накладною № ПРН+У576802 від 18.11.2014 року, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 13 680,00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 13 680,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п. 5.1. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого у строк товару, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення оплати з 19.12.2014 року по 17.02.2015 року у сумі 689,62 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлена його правильність, відповідно є правомірною та підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 689,62 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період прострочення оплати з 19.12.2014 року по 17.02.2015 року у сумі 68,59 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлена його правильність, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 68,59 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати, розраховані від суми боргу за товар поставлений із застосуванням індексу інфляції за період з грудня 2014 року по січень 2015 року у сумі 848,16 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також, згідно абз. 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з грудня 2014 року по січень 2015 року, де початком періоду є дата 19.12.2014 року (початок прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару за спірним договором), однак, враховуючи положення наведеного вище листа Вищого господарського суду України, нарахування позивачем втрат від інфляції за грудень 2014 року є невірним, так як прострочення виконання зобов'язання за спірним договором настає з 19.12.2014 року, тобто після 15- го числа відповідного місяця.

Окрім того, відповідно до положень вищеназваної Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 14, розмір втрат від інфляції повинен розраховуватися виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Згідно наданого позивачем до суду розрахунку втрат від інфляції, наступним місяцем, у якому мав бути здійснений платіж - січень 2015 року, а не грудень 2014 року.

У зв'язку з наведеним, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 424,08 грн. (індекс інфляції за січень 2015 року).

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 14 862,29 грн. (основний борг у розмірі 13 680,00 грн., пеня у розмірі 689,62 грн., 3% річних у розмірі 68,59 грн., втрати від інфляції у розмірі 424,08 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 776,31 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб № 8" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 18, ідентифікаційний код 39158369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (юридична адреса: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, 1; адреса для листування: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 88 а; ідентифікаційний код 33320092) основний боргу у розмірі 13 680,00 грн., пеню у розмірі 689,62 грн., 3% річних у розмірі 68,59 грн., втрати від інфляції у розмірі 424,08 грн. та судовий збір у розмірі 1 776,31 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 30.03.2015 року.

Суддя О.М. Крижний