Постанова № 43355518, 06.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2015 року № 826/1752/15

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 11 440,30 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та зазначає, що ОСОБА_1 незаконно отримала матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 11 440,30 грн., оскільки під час перебування на обліку в Подільському районному центрі зайнятості як безробітна працювала на Публічному акціонерному товаристві Банку "Руский Стандарт" та отримувала дохід в період перебування на обліку у центрі зайнятості з 3 квітня 2014 року по 16 грудня 2014 року.

Відповідачем через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності та зазначає, що її було позбавлено можливості ознайомитися із актом Голосіївського районного центру зайнятості від 28.11.2014 року, а на товаристві "Руский стандарт" відповідач не працювала, а виконувала послуги за договором, дія якого скінчилась 27.05.2014 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

03 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" з призначенням допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". ОСОБА_1 у заяві зазначила, що вона пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності, не отримує відповідно до законодавства допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку; допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за: дитиною-інвалідом, інвалідом І групи, особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує догляду або досягла 80-річного віку, грошову допомогу по догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Також в заяві ОСОБА_1 вказала на те, що вона не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства та не навчається на денній (очній) формі навчання.

Наказом Подільського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ140409 від 09 квітня 2014 року ОСОБА_1 надано статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 10 квітня 2014 року по 04 квітня 2015 року.

Наказом Подільськогоо районного центру зайнятості в м. Києві № НТ141216 від 16 грудня 2014 року припинено ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до абзацу дев'ятнадцятого підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, та вирішено повернути виплачені кошти за період з 19 травня 2014 року по 16 грудня 2014 року у розмірі 11 440,30 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1533-ІІІ) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 23 Закону № 1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

У відповідності до підпункту 8 частини першої статті 31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно абзацу дев'ятнадцятого підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, територіальний орган припиняє реєстрацію особи, як безробітного з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

У відповідності до пункту 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з виявленням розбіжностей в реєстраційний даних Державної податкової інспекції України наказом Подільського районного центру зайнятості № 751 від 11.11.2014 року було призначено перевірку достовірності інформації на підставі первинних документів з метою підтвердження розбіжностей між триманою інформацією ДПІ за 2 квартал 2014 року та ОСОБА_1 та направлено запит № 26-3359 від 12.11.2014 року до Голосіївського районного центру зайнятості. У відповідь на запит Голосіївський районний центр зайнятості надав Акт перевірки № 777 від 28.11.2014 рок., відповідно до якого на підставі наданих ПАТ «Банк Форвард» документів встановлено, що громадянка ОСОБА_1 надавала послуги на користь ПАТ «Банк Форвард» (відбулася зміна найменування з ПАТ «Банк Руский Стандарт» на ПАТ «Банк Форвард» згідно рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Руский Стандарт» № 3 від 19.08.2014 р.) відповідно до договору №289-8/3/2 про надання послуг від 19.05.2014 року зі строком дії договору з 19.05.2014 року по 21.08.2014 року (включно), але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Згідно Акту наданих послуг № 1 від 27.05.2014 р. до договору № 289-8/3/2 про надання послуг від 19.05.2014 р, плата за послуги за зазначений період їх надання становить 2670,00 (дві тисячі шістсот сімдесят грн.. 00 коп.) гривень.

Таким чином, Голосіївським районним центром зайнятості в м. Києві за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах та отримувала дохід у ІІ кварталі 2014 року, в зв'язку з чим Подільським районним центром зайнятості прийнято рішення про повернення виплачених ОСОБА_1 коштів.

Згідно довідки Подільського районного центру зайнятості, ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю за період з 19 травня 2014 року по 16 грудня 2014 року в розмірі 11 440,30 грн.

Відповідно до статті 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем пред"явлено Подільського районного центру зайнятості в м. Києві договір про надання послуг з ПАТ "Банк "Руский Стандарт", за умовами якого ОСОБА_1 як фізична особа надавала послуги аналізу платоспроможності клієнтів чи потенційних боржників замовника - Банку. Строк дії договору - до 21.08.2014 року (включно).

За результатом наданих відповідачем послуг складений акт № 1 від 27.05.2014 року , відповідачем сплачено податок з отриманого доходу 2670 грн.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про відсутність трудових відносин відповідача із ПАТ "Банк "Руский Стандарт".

Разом з тим, посилання відповідача на Порядок надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки відповідач отримала допомогу не для організації підприємницької діяльності, за вказані кошти було розпочато професійне навчання відповідача.

Твердження щодо обов"язку ознайомити відповідача з актом перевірки Голосіївського районного центру зайнятості у м. Києві також не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2014 року Подільський районний центр зайнятості направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність повернення коштів у розмірі 11 440,30 грн., яке відповідач отримала 27 грудня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 19/2013, Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У відповідності до підпункту 30 пункту 4 Положення про Державну службу зайнятості України служба відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

Згідно пункту 6 розділу 3 Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості 18 травня 2011 року, одним із основних завдань Київського міського центру зайнятості є контроль за цільовим використанням коштів Фонду.

Київський міський центр зайнятості, відповідно до покладених на нього завдань, представляє інтереси Фонду в судових та інших органах (пункт 11 розділу 4 Положення) та має право стягувати кошти у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, ідентифікаційний код 03491091) кошти у розмірі 11 440 (одинадцять тисяч чотириста сорок) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.А. Бояринцева