Постанова № 43355495, 30.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року письмове провадження № 826/2125/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Кармазіна О.А., Кузьменко В.А., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до третя особаКабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України Міністр екології та природних ресурсів України провизнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач 1 або КМУ), Державної служби геології та надр України (надалі - відповідач 2 або Держгеонадр України), в якому просив суд про наступне:

1. Визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 17.12.2014 року №1222-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби геології та надр України» з посади першого заступника голови Державної служби геології та України.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Держгеонадр України.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадр України від 24.12.2014 року №188-к «Про звільнення ОСОБА_1.».

4. Зобов'язати Держгеонадр України видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду першого заступника голови Держгеонадр України з 24.12.2014 року на підставі поновлення на попередньому місці у зв'язку з незаконним звільненням.

5. Стягнути з Держгеонадр України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.12.2014 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані розпорядження відповідача 1 та, відповідно, наказ відповідача 2, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, яким чітко визначена процедура звільнення з відповідних посад, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді з відшкодуванням заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, наголошуючи на необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог, оскільки відповідач 1 при прийнятті спірного розпорядження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у тому числі, реалізовуючи законодавчо визначені повноваження щодо звільнення позивача, просив суд залишити позовні вимоги позивача без задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, наголошуючи на необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог, оскільки відповідач 2 при прийнятті спірного наказу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у тому числі, на виконання розпорядження КМУ, просив суд залишити позовні вимоги позивача без задоволення в повному обсязі.

У судовому засідання 11.03.2015 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністра Міністерства екології та природних ресурсів України Шевченко І.А. (надалі - третя особа).

У судове засідання 20.03.2015 року третя особа не з'явилась, явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, подавши до суду письмові заперечення, в яких просила суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та, при цьому, законності спірних розпорядження та наказу.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням КМУ від 16.04.2014 року № 370-р «Про призначення ОСОБА_1 першим заступником Голови Державної служби геології та надр України» позивач призначений на відповідну посаду.

Наказом Голови Держгеонадр України від 22.04.2014 року № 47-к «Про призначення ОСОБА_1.» оголошено розпорядження КМУ від 16.04.2014 року № 370-р та наказано вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов'язків першого заступника Голови Держгеонадр України з 22.04.2014 року.

Міністром Міністерства екології та природних ресурсів України І.А.Шевченко 10.12.2014 року вих. № 5/1-14/14790-14 Прем'єр-міністру Яценюку А.П. внесена пропозиція про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Держгеонадр України відповідно до абз.3 ч.1 ст.19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Розпорядженням КМУ від 17.12.2014 року № 1222-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби геології та надр України» ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Голови Держгеонадр України відповідно до абз.3 ч.1 ст.19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Відповідно до зазначеного розпорядженням КМУ від 17.12.2014 року № 1222-р, наказом від 24.12.2014 року № 188-к ОСОБА_1 склав повноваження першого заступника Голови Держгеонадр України 24.12.2014 року відповідно до абз.3 ч.1 ст.19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Проте, вважаючи розпорядження КМУ від 17.12.2014 року №1222-р та наказ Держгеонадр України від 24.12.2014 року №188-к протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1,2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Згідно п.1, 4 ч.7 ст.21 зазначеного Закону, Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України, зокрема, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; перших заступників і заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади.

За змістом ч.1, 3 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до абз.7 ч.2 параграфу 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.07 № 950, акти Кабінету Міністрів з кадрових питань видаються у формі розпоряджень.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу», який також визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону закріплено, що правовий статус, зокрема, членів Кабінету Міністрів України, регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» (надалі - Закон), який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України.

Згідно ч.1-3 ст.1 Закону, систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.

Частиною 3 статті 3 Закону закріплено, що Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст.16 Закону, центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Згідно ч.1, п.4 ч.2 ст.18 Закону, Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади через міністра у порядку, визначеному цим Законом та актами Кабінету Міністрів України.

Міністр, зокрема, вносить пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатури на посаду керівника центрального органу виконавчої влади і за пропозицією його керівника - стосовно кандидатур на посади його заступників.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону, керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

У разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в тому числі центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, перші заступники та заступники відповідного керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посад Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.2 ст.19 Закону, пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.

Таким чином, наведеними нормами чітко закріплена процедура призначення та звільнення з посад, зокрема, заступників, у тому числі першого заступника, керівника центрального органу виконавчої влади, яка передбачає закріплений алгоритм дій, а саме:

1. керівник центрального органу виконавчої влади вносить міністру, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, пропозицію щодо кандидатури заступника (у тому числі, першого заступника) для його призначення на таку посаду або звільнення з неї;

2. отримавши відповідну пропозицію керівника центрального органу виконавчої влади, міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, вносить пропозицію Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатури заступника (у тому числі, першого заступника) для його призначення на таку посаду або звільнення з неї;

3. отримавши відповідну пропозицію міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Прем'єр-міністра України вносить подання Кабінету Міністрів України стосовно кандидатури заступника (у тому числі, першого заступника) для його призначення на таку посаду або звільнення з неї;

4. Кабінет Міністрів України розглядає відповідне подання Прем'єр-міністра України та приймає рішення щодо призначення представленої кандидатури на посаду заступника керівник центрального органу виконавчої влади (у тому числі, на посаду першого заступника) або звільнення з такої посади. Видає відповідне розпорядження.

При цьому, слід зазначити, що згідно Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 391/2011, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Таким чином, положення Закону, відповідно, розповсюджується на Держгеонадр України.

За результатами системного аналізу поданих сторонами доказів, судом встановлено, що відповідачами, під час прийняття оскаржуваних розпорядження та наказу, порушена вищенаведена процедура звільнення позивача з посади першого заступника Голови Державної служби геології та надр України.

Так, розпорядженням КМУ від 10.12.2014 року № 1201-р «Про звільнення ОСОБА_7 з посади Голови Державної служби геології та надр України» ОСОБА_7 звільнено з відповідної посади.

В той же час, на момент звільнення позивача з займаної посади першого заступника Голови Держгеонадр України, нового керівника призначено не було. Пропозицію про звільнення позивача з посади першого заступника Голови Держгеонадр України, а ні попередній Голова Держгеонадр України, а ні особа, що тимчасово виконувала обов'язки Голови, Міністру екології та природних ресурсів України не вносили.

Крім того, суд звертає увагу не те, що з моменту зайняття позивачем посади першого заступника Голови Держгеонадр України, тобто з квітня 2014 року, до моменту звільнення Голови Держгеонадр України ОСОБА_7, тобто до грудня 2014 року, який був призначений на відповідну посаду розпорядженням КМУ від 21.05.2014 року № 488-р, фактично вже після призначення позивача на посаду першого заступника Голови Держгеонадр України, відповідно, відбувалися зміни у керівництві Держгеонадр України (до призначення на посаду Голови Держгеонадр України ОСОБА_7 зазначену посаду обіймав ОСОБА_6 з 20.12.2013 року по 30.04.2014 року), проте позивача не було звільнено за процедурою, передбаченою абз.3 ч.1 ст.19 Закону у зв'язку з відповідними змінами керівництва, що свідчить про неоднакове застосування суб'єктами владних повноважень положень Закону та порушення загальноправового принципу пропорційності.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Таким чином, суд приходить до висновку про недотримання відповідачами законодавчо закріпленої процедури звільнення позивача з посади першого заступника Голови Держгеонадр України.

Крім наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.10, пп.7 п.10 Положення про Державну службу геології та надр України Держгеонадра України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

Голова Держгеонадр України, крім іншого, вносить пропозиції Міністрові щодо кандидатур на посади своїх заступників.

В той же час, за положенням п.11 Положення про Держгеонадр України, Голова Держгеонадр України має двох заступників, у тому числі одного першого.

Першого заступника, заступника Голови Держгеонадр України призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови Держгеонадр України, погоджених із Міністром.

Першого заступника, заступника Голови Держгеонадр України звільняє з посад Президент України.

Наведене свідчить про колізії правових норм наведених законодавчих актів та може створити передумови до неоднакового їх застосування, у тому числі, призвести до зловживання дискреційними повноваженнями суб'єктами владних повноважень та порушень прав та законних інтересів визначеної категорії службових осіб.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що спірне розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2014 року №1222-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби геології та надр України» прийнято з порушенням законодавчо закріпної процедури звільнення, а, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, наказ Держгеонадр України від 24.12.2014 року №188-к «Про звільнення ОСОБА_1.», виданий на підставі зазначеного протиправного розпорядження КМУ, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи незаконність спірних розпорядження відповідача 1 та наказу відповідача 2 про звільнення позивача, виходячи з вимог ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов'язання відповідача 2 поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби геології та надр України, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, крім іншого, у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1).

У відповідності до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п.5,7 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Згідно довідки Держгеонадр України від 10.03.2015 року № 05-33/568, заробітна плата позивача за жовтень 2014 року склала - 4648,00 грн., за листопад 2014 року скала - 3 950,80 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача склала 199,97 грн. (загальну суму заробітної плати за останні два відпрацьовані місці - 8 598,8 грн. : 43 робочих дні за відповідні місяці (кількість робочих днів за жовтень 2014 року - 22 + кількість робочих днів за листопад 2014 року - 23).

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Кількість робочих днів з дня звільнення позивача, тобто з 24.12.2014 року по день постановлення судового рішення, тобто по 27.03.2015 року, становить 62 дні, отже середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 12 398,14 грн.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачами не доведено правомірності прийнятих ними оскаржуваних розпорядження та наказу з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінет Міністрів України від 17.12.2014 року №1222-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби геології та надр України» з посади першого заступника голови Державної служби геології та України.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Державної служби геології та надр України.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 24.12.2014 року №188-к «Про звільнення ОСОБА_1.».

5. Зобов'язати Державну службу геології та надр України видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду першого заступника голови Державної служби геології та надр України з 24.12.2014 року на підставі поновлення на попередньому місці у зв'язку з незаконним звільненням.

6. Стягнути з Державної служби геології та надр України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 398,14 грн. за період з 24.12.2014 року по 27.03.2015 року.

7. Постанова суду підлягає негайному виконанню у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби геології та надр України та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді О.А. Кармазін

В.А. Кузьменко