Постанова № 43355483, 30.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року 16:40 № 826/18976/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євротелекомгруп»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 року № 0003612204, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротелекомгруп» (надалі - позивач або ТОВ «Євротелекомгруп») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 року № 0003612204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18976/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 04.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 року № 3013/26-53-22-021/38308510, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євротелекомгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: в частині повноти та достовірності нарахування податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин з постачальником товарів ТОВ «Джі-Ес-Сі» за місяць липень 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання представника позивача, реальність вказаних правочинів підтверджується належним чином оформленими первинними документами (в тому числі податковими накладними, що відповідно були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних), що наявні у позивача. В свою чергу, за твердженнями останнього, позиція контролюючого органу про безтоварність вказаних правочинів ґрунтуються виключно на висновках акта ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2014 року № 4709/7/26-57-22-01-20 про неможливість проведення зустрічної звірки непов'язаного із позивачем підприємства ТОВ «Стиль Медіа», тобто на неналежних документальних доказах, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року № 0003612204 є таким, що винесено без належних на то правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

У судове засідання 04.02.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, виклеєних у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Євротелекомгруп» порушеннями вимог норм п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 і п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд у судовому засіданні 04.02.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що протягом періоду з 28.10.2014 року по 03.11.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 28.10.2014 року № 1943, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Євротелекомгруп» з питань своєчасності, достовірності, повноти та нарахування податку на додану вартість за липень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Джі-Ес-Сі» (ідентифікаційний код 38826077), за результатами якої складений акт від 05.11.2014 року № 3013/26-53-22-04-21/38308510 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 і п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), показника податкового кредиту за звітний період липень 2014 року на суму податку на додану вартість 143 241,00 грн. Епізод даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного формування ТОВ «Євротелекомгруп» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Джі-Ес-Сі» на підставі договорів поставок за наведеним переліком, яке, на думку перевіряючого, не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Зокрема, у своїй податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2014 року ТОВ «Євротелекомгруп» відобразило податковий кредит у сумі 143 241,00 грн. по взаємовідносинам з постачальником товарів - ТОВ «Джі-Ес-Сі» (типові за змістом договори поставок від 26.06.2014 року, від 04.07.2014 року, від 07.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 11.07.2014 року, від 14.07.2014 року, від 15.07.2014 року, від 16.07.2014 року, від 17.07.2014 року, від 18.07.2014 року та від 21.07.2014 року за № 072101). Відповідно до наданих видаткових накладних ТОВ «Джі-Ес-Сі» поставило на адресу перевіряємого підприємства товарів (електронне та телекомунікаційне обладнання, комплектуючі) на загальну суму 796 624,73 грн. (з ПДВ), одночасно за наданими податковими накладними загальний обсяг поставок за липень 2014 року складає 859 443,29 грн. (разом з ПДВ).

Усі перевезення товарів здійснювалися третьою особою - перевізником ФОП ОСОБА_1, згідно договору про надання транспортних послуг від 01.05.2014 року № ТР-05/1, реквізити товарно-транспортних накладних щодо поставки товарів на загальну суму 796 624,73 грн. наведені в акті перевірки.

Згідно з картками рахунку бухгалтерського обліку 631 за липень 2014 року, розмір кредиторської заборгованості ТОВ «Євротелекомгруп» на початок періоду становив 1 074 138,76 грн., а на кінець періоду - 1 512 922,45 грн.

При цьому, за результатами аналізу податкової звітності з ПДВ за перевіряємий період перевіряючий прийшов до висновку про «дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10 тис. грн. з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН».

Крім того, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.09.2014 року № 4709/7/26-57-22-01-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стиль Медіа» (ідентифікаційний код 36858290) з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, згідно якого зафіксовано відсутність поставок товарів на адресу покупців ТОВ «Стиль Медіа» через відсутність документального підтвердження попередньої закупівлі відповідних товарів у контрагентів-постачальників. Зокрема, за даними результатами наявної в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформації виявлено, що ТОВ «Стиль Медіа» задекларувало в липні 2014 року суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 541 800,21 грн. від операцій із покупцем ТОВ «Джі-Ес-Сі» (номенклатура товарів/послуг: аналіз захищеності існуючої мережі, розробка методичних рекомендацій щодо заходів спрямованих на підвищення рівня інформаційної безпеки, виконання сканування серверного обладнання, планування мережевої структури, оргтехнічне обладнання), суму відхилень за даними ТОВ «Джі-Ес-Сі» у розмірі 0,01 грн. (задекларований податковий кредит за звітний період липень в сумі 541 800,20 грн.).

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві дійшла висновку про відсутність у ТОВ «Євротелекомгруп» достатніх правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 143 241,00 грн. за рахунок правочинів з постачальником товарів ТОВ «Джі-Ес-Сі». За результатами проведеної документальної перевірки зафіксоване заниження позивачем податку додану вартість за звітний період липень 2014 року в сумі 143 241,00 грн.

25.11.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0003612204, яким визначила ТОВ «Євротелекомгруп» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 051,00 грн., в т.ч. 143 241,00 грн. за основним платежем, 35 810,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, (який набрав чинності 01.03.2014 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

В ході судового розгляду також встановлено, що в червні та липні 2014 року між ТОВ «Євротелекомгруп», в особі директора ОСОБА_2, і ТОВ «Джі-Ес-Сі», в особі директора Іващенко І.О., укладено ряд однотипних за змістом письмових договорів поставок (від 26.06.2014 року б/н, від 04.07.2014 року б/н, від 07.07.2014 року б/н, від 09.07.2014 року б/н, від 10.07.2014 року б/н, від 11.07.2014 року б/н, від 14.07.2014 року б/н, від 15.07.2014 року б/н, від 16.07.2014 року б/н, від 17.07.2014 року б/н, від 18.07.2014 року б/н та від 21.07.2014 року за № 072101, згідно яких ТОВ «Джі-Ес-Сі» (Продавець) зобов'язувався передати у власність Покупця (позивача) товари електротехнічного призначення, а Покупець, в свою чергу, приймати та оплачувати такі товари в кількості та за ціною згідно видаткових накладних. Загальна кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами в специфікаціях, що узгоджуються сторонами при кожній окремій поставці та являються невід'ємними частинами даного Договору. Поставка продукції зі складу Продавця може здійснюватися у певні способи, зокрема: транспортом Покупця (приймання товару по кількості та по якості здійснюється Покупцем згідно кількості вказаній у видаткових накладних); транспортними засобами перевізника (посередника) (приймання товару по кількості та по якості здійснюється Покупцем згідно кількості вказаній у видаткових накладних). Продавець додає до кожної партії товару рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну.

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в тексті поданого позову, впродовж періоду з 26.06.2014 року по 31.07.2014 року ТОВ «ДЖІ-ЕС-СІ» поставило на користь позивачу товарів на загальну суму 887 061,29 грн. Обсяги таких господарських операцій були відображенні ТОВ «Євротелекомгруп» у податковій звітності з ПДВ за звітні періоди червень, липень і серпень 2014 року, в тому числі за липень 2014 року - 859 443,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 143 240,55 грн.). Перевезення партій товарів зі складу Постачальника здійснювалося Покупцем (позивачем) самотужки, а саме: через перевізника ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання транспортних послуг від 01.05.2014 року № ТР-05/1 або з використанням власного (орендованого) автомобільного транспорту.

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Джі-Ес-Сі» поставок товарів на користь ТОВ «Євротелекомгруп» та проведення розрахунків за такі отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- специфікації до договорів поставок від 04.07.2014 року, від 07.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 10.07.2014 року, від 11.07.2014 року, від 14.07.2014 року, від 15.07.2014 року, від 16.07.2014 року, від 17.07.2014 року, всього на загальну суму 201 218,19 грн. (з ПДВ). Оригінали та/або копії специфікацій до договорів поставок від 26.06.2014 року та від 21.07.2014 року за № 072101, чи заявок Покупця (оформлення останніх передбачається умовами договору від 21.07.2014 року № 072101) позивач суду не пред'явив та пояснень з питання причин відсутності даних документів до суду не надав;

- рахунків-фактур від 26.06.2014 року № 062511, від 26.06.2014 року № 062507, від 26.06.2014 року № 062410, від 04.07.2014 року № 062716, від 07.07.2014 року № 062715, від 07.07.2014 року № 070405, від 07.07.2014 року № 062305, від 07.07.2014 року № 070701, від 07.07.2014 року № 070703, від 07.07.2014 року № 070704, від 09.07.2014 року № 070904, від 09.07.2014 року № 070901, від 09.07.2014 року № 070903, від 10.07.2014 року № 071003, від 10.07.2014 року № 071001, від 10.07.2014 року № 071002, від 10.07.2014 року № 071004, від 10.07.2014 року № 071008, від 11.07.2014 року № 071006, від 14.07.2014 року № 071404, від 14.07.2014 року № 071405, від 14.07.2014 року № 071406, від 14.07.2014 року № 071407, від 15.07.2014 року № 071504, від 15.07.2014 року № 071505, від 15.07.2014 року № 071506, від 16.07.2014 року № 071601, від 16.07.2014 року № 071602, від 16.07.2014 року № 071605, від 17.07.2014 року № 071702, від 17.07.2014 року № 071704, від 17.07.2014 року № 071707, від 17.07.2014 року № 071708, від 17.07.2014 року № 071709, від 18.07.2014 року № 071804, від 21.07.2014 року № 072118, від 21.07.2014 року № 072114, від 21.07.2014 року № 072111, від 21.07.2014 року № 072112, від 21.07.2014 року № 072113, від 22.07.2014 року № 072204, від 22.07.2014 року № 072207, від 23.07.2014 року № 072304, від 23.07.2014 року № 072305, від 23.07.2014 року № 072306, від 23.07.2014 року № 072307, від 24.07.2014 року № 072401, від 24.07.2014 року № 072402, від 24.07.2014 року № 072404, від 24.07.2014 року № 072405, від 24.07.2014 року № 072407, від 28.07.2014 року № 072804, від 28,07.2014 року № 072808, від 28.07.2014 року № 072815, від 29.07.2014 року № 072903, від 29.07.2014 року № 072904, від 29.07.2014 року № 072905, від 29.07.2014 року № 072906, від 29.07.2014 року № 072907, від 30.07.2014 року № 073003, від 30.07.2014 року № 073002, всього на загальну суму 851 853,29 грн. (з ПДВ);

- видаткових накладних від 26.06.2014 року № 062602, від 26.06.2014 року № 062604, від 26.06.2014 року № 062603 - які згідно тексту акта перевірки позивача перевіряючому не надавалися, від 04.07.2014 року № 070405, від 07.07.2014 року № 070708, від 07.07.2014 року № 070705, від 07.07.2014 року № 070702, від 07.07.2014 року № 070704, від 07.07.2014 року № 070703, від 07.07.2014 року № 070701, від 07.07.2014 року № 070709, від 09.07.2014 року № 070901, від 09.07.2014 року № 070902, від 09.07.2014 року № 070903, від 10.07.2014 року № 071005, від 10.07.2014 року № 071010, від 10.07.2014 року № 071004, від 10.07.2014 року № 071006, від 10.07.2014 року № 071007, від 11.07.2014 року № 071103, від 14.07.2014 року № 071406, від 14.07.2014 року № 071403, від 14.07.2014 року № 071404, від 14.07.2014 року № 071405, від 15.07.2014 року № 071505, від 15.07.2014 року № 071502, від 15.07.2014 року № 071504, від 16.07.2014 року № 071603, від 16.07.2014 року № 071602, від 16.07.2014 року № 071605, від 17.07.2014 року № 071702, від 17.07.2014 року № 071701, від 17.07.2014 року № 071703, від 17.07.2014 року № 071705, від 17.07.2014 року № 071706, від 18.07.2014 року № 071808, від 23.07.2014 року № 072307, від 23.07.2014 року № 072302, від 23.07.2014 року № 072304, від 23.07.2014 року № 072303, від 24.07.2014 року № 072402, від 24.07.2014 року № 072403, від 24.07.2014 року № 072404, від 24.07.2014 року № 072406, від 25.07.2014 року № 072504, від 28.07.2014 року № 072802, від 28.07.2014 року № 072806, від 28.07.2014 року № 072812, від 29.07.2014 року № 072906, від 29.07.2014 року № 072905, від 29.07.2014 року № 072907, від 29.07.2014 року № 072909, від 29.07.2014 року № 072910, від 29.07.2014 року № 072911, від 29.07.2014 року № 072920, від 30.07.2014 року № 073004, всього на загальну суму 859 532,97 грн. Дані видаткові накладні виписані Постачальником на підставі певних рахунків-фактур та здебільшого підписані з боку Покупця директором ТОВ «Євротелекомгруп» ОСОБА_2 на підставі певних довіреностей без скріплення підпису ОСОБА_2 печаткою Товариства. При цьому, за результатами аналізу та співставлення даних, наведених у перелічених вище рахунках-фактур і зазначених видаткових накладних судом виявлено складання ТОВ «ДЖІ-ЕС-СІ» видаткової накладної від 29.07.2014 року № 072920 на підставі рахунку-фактури від № 073003 від 30.07.2014 року, тобто, ще до виставлення відповідного рахунку, що мав бути підставою для передачі партії товарів на суму 48 678,00 грн. за вказаною видатковою накладною. Крім того, судом встановлено оформлення видаткової накладної від 07.07.2014 року № 070709 в сумі 24 997,68 грн. на підставі рахунку-фактури від 27.06.2014 року № 062008, примірник якого відсутній в матеріалах справи, а сума господарської операції не відповідає даним жодної із наданих до суду податкових накладних;

- податкових накладних від 26.06.2014 року № 154 на суму 1 638,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 273,12 грн.), від 26.06.2014 року № 156 на суму 48 888,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 148,00 грн.), від 26.06.2014 року № 159 на суму 12 291,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 048,64 грн.), від 04.07.2014 року № 22 на суму 964,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 160,80 грн.), від 07.07.2014 року № 24 на суму 507,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 84,60 грн.), від 07.07.2014 року № 25 на суму 13 977,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 329,60 грн.), від 07.07.2014 року № 26 на суму 3 672,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 612,00 грн.), від 07.07.2014 року № 32 на суму 24 908,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 151,33 грн.), від 07.07.2014 року № 28 на суму 6 288,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 048,00 грн.), від 07.07.2014 року № 29 на суму 456,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 76,00 грн.), від 07 липня 2014 року № 31 на суму 1 680,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 280,00 грн.), від 09.07.2014 року № 41 на суму 18 919,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 153,20 грн.), від 09.07.2014 року № 39 на суму 2 280,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 380,00 грн.), від 09.07.2014 року № 40 на суму 1 681,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 280,17 грн.), від 10.07.2014 року № 44 на суму 24 834,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 139,00 грн.), від 10.07.2014 року № 48 на суму 717,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 119,50 грн.), від 10.07.2014 року № 43 на суму 23 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 916,67 грн.), від 10.07.2014 року № 45 на суму 6 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 100,00 грн.), від 10.07.2014 року № 46 на суму 3 276,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 546,00 грн.), від 11.07.2014 року № 53 на суму12 198,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 033,00 грн.), від 14.07.2014 року № 61 на суму 1 159,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 193,20 грн.), від 14.07.2014 року № 57 на суму 1 447,20 грн. (в т.ч. - ПДВ 241,20 грн.), від 14.07.2014 року № 58 на суму 1 737,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 289,60 грн.), від 14.07.2014 року № 59 на суму 9 480,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 1 580,00 грн.), від 15.07.2014 року № 66 на суму 1 680,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 280,00 грн.), від 15.07.2014 року № 67 на суму 609,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 101,60 грн.), від 15.07.2014 року № 68 на суму 7 356,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 226,00 грн.), від 16.07.2014 року № 72 на суму 5 001,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 833,60 грн.), від 16.07.2014 року № 73 на суму 6 252,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 042,00 грн.), від 16.07.2014 року № 74 на суму 1 267,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 211,20 грн.), від 17.07.2014 року № 78 на суму 2 618,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 436,40 грн.), від 17.07.2014 року № 79 на суму 1 988,52 грн. (в т.ч. ПДВ - 331,42 грн.), від 17.07.2014 року № 80 на суму 7 694,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 282,33 грн.), від 17.07.2014 року № 81 на суму 2 020,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 336,67 грн.), від 17.07.2014 року № 82 на суму 3 343,99 грн. (в т.ч. ПДВ - 557,33 грн.), від 18.07.2014 року № 92 на суму 1 014,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 169,00 грн.), від 23.07.2014 року № 116 на суму 936,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 156,00 грн.), від 23.07.2014 року № 117 на суму 14 162,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 360,40 грн.), від 23.07.2014 року № 118 на суму 12 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 100,00 грн.), від 23.07.2014 року № 120 на суму 47 274,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 879,00 грн.), від 24.07.2014 року № 123 на суму 1 229,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 204,96 грн.), від 24.07.2014 року № 127 на суму 4 296,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 716,00 грн.), від 24.07.2014 року № 124 на суму 13 152,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 192,00 грн.), від 24.07.2014 року № 125 на суму 63 115,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 519,20 грн.), від 25.07.2014 року № 133 на суму 12 309,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 051,56 грн.), від 28.07.2014 року № 136 на суму 3 684,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 614,00 грн.), від 28.07.2014 року № 139 на суму 315 635,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 605,92 грн.), від 28.07.2014 року № 146 на суму 7 887,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 314,60 грн.), від 29.07.2014 року № 148 на суму 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100,00 грн.), від 29.07.2014 року № 149 на суму 17 059,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 843,20 грн.), від 29.07.2014 року № 150 на суму 5 241,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 873,60 грн.), від 29.07.2014 року № 151 на суму 5 232,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 872,00 грн.), від 29.07.2014 року № 153 на суму 2 780,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 463,33 грн.), від 29.07.2014 року № 164 на суму 48 678,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 113,00 грн.) та від 30.07.2014 року № 163 на суму 1 508,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 251,40 грн.), всього на загальну суму ПДВ 143 240,55 грн.;

- товарно-транспортних накладних, датованих липнем 2014 року, договору про надання транспортних послуг від 01.05.2014року № ТР-05/1 та первинної документації до нього за період липень 2014 року;

- роздрукованого реєстру виданих довіреностей за липень 2014 року, що зі слів представника позивача ведеться на підприємстві в електронному вигляді в системі програмного забезпечення 1-С. Разом з тим, у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996року № 99 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин), журнал реєстрації довіреностей ведеться за встановленою цією Інструкцією формою (Додаток 2) та має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства;

- платіжних доручень від 09.07.2014 року № 765, від 09.07.2014 року № 766, від 10.07.2014 року № 773, від 14.07.2014 року № 785, від 14.07.2014 року № 791, від 14.07.2014 року № 787, від 14.07.2014 року № 790, від 14.07.2014 року № 789, від 14.07.2014 року № 786, від 15.07.2014 року № 797, від 16.07.2014 року № 806, від 16.07.2014 року № 807, від 16.07.2014року № 805, від 16.07.2014 року № 808, від 16.07.2014 року № 804, від 16.07.2014 року № 810, від 16.07.2014 року № 811, від 16.07.2014 року № 809, від 17.07.2014 року № 813, від 17.07.2014 року № 816, від 30.07.2014 року № 867, від 30.07.2014 року № 869, від 30.07.2014 року № 864, від 30.07.2014 року № 865, від 30.07.2014 року № 863, від 30.07.2014 року № 860, від 30.07.2014 року № 861, від 30.07.2014 року № 868, від 30.07.2014 року № 866, від 30.07.2014 року № 877, від 30.07.2014 року № 870, від 30.07.2014 року № 879, від 30.07.2014 року № 882, від 30.07.2014 року № 883, від 30.07.2014 року № 871, від 06.08.2014 року № 909, від 06.08.2014 року № 910, від 06.08.2014 року № 912, від 06.08.2014 року № 914, від 06.08.2014 року № 913, від 06.08.2014 року № 915, від 08.08.2014 року № 943, від 12.08.2014 року № 962, від 19.08.2014 року № 995, від 27.08.2014 року № 1022 (роздруковані позивачем з бази даних та не засвідчених відмітками банку);

- виписок АТ «Прокредит Банк» (МФО 320984) по особовому рахунку № 26008210313662.980 з відомостями про перерахування ТОВ «Євротелекомгруп» загальної суми коштів 682 054,63 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «Джі-Ес-Сі», відповідно до наступних рахунків-фактур: від 07.07.2014 року № 070701, від 07.07.2014 року № 070703, від 09.07.2014 року 3 070904, від 10.07.2014 року № 071001, від 10.07.2014 року № 071002, від 10.07.2014 року № 071004, від 10.07.2014 року № 071003, від 10.07.2014 року № 071006, від 10.07.2014 року № 071008, від 09.07.2014 року 3 070901, від 09.07.2014 року № 070903, від 14.07.2014 року № 071404, від 14.07.2014 року № 071405, від 14.07.2014 року № 071406, від 16,07,2014 року № 071601, від 16.07.2014 року № 071602, від 15.07.2014 року № 071504, від 17.07.2014 року № 071702, від 17.07.2014 року № 071709, від 14.07.2014 року № 071407, від 21.07.2014 року № 072113, від 21.07.2014 року № 072112, від 18.07.2014 року № 071804, від 16.07.2014 року № 071605, від 17.07.2014 року № 071707, від 15.07.2014 року № 071505, від 15.07.2014 року № 071506, від 23.07.2014 року № 072304, від 23.07.2014 року № 072305, від 24.07.2014 року № 072405, від 10.07.2014 року № 071003, від 29.07.2014 року № 072904, від 29.07.2014 року № 072907, від 23.07.2014 року № 072307, від 21.07.2014 року № 072111, від 24.07.2014 року № 072402, від 28.07.2014 року № 072804, від 29.07.2014 року № 072905, від 29.07.2014 року № 072906, від 30.07.2014 року № 073002, від 28.07.2014 року № 072815, від 28.07.2014 року № 072808, від 22.07.2014 року № 072207 та від 28.07.2014 року № 072808 в рахунок оплати за телекомунікаційну продукцію;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень 2014 року в розрізі по контрагентах.

Жодних інших первинних документів, оформлених на підставі договорів поставок з ТОВ «Джі-Ес-Сі», зокрема: специфікацій та/або замовлень (заявок) на товар до договорів від 26.06.2014 року та від 21.07.2014 року за № 072101; податкової накладної на суму поставки 24 997,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 166,28 грн.) за номенклатурою товару: «модуль оптичний IT-Optics IND SFP 2SM 1G-20 км LC-TX1310nm» у відповідності до видаткової накладної від 07.07.2014 року № 070709 та ТТН від 07.07.2014 року № ПТ647, чи документально обґрунтованих пояснень щодо коригування показників податкової накладної; рахунку-фактури від 30.07.2014 року № 073003, на підставі якого складено видаткову накладну від 29.07.2014 року № 072920; подорожніх листів та актів списання ПММ - на підтвердження факту здійснення позивачем перевезення партій товарів згідно видаткових накладних від 06.06.2014 року; платіжне доручення від 09.07.2014 року № 755 та розрахункових документів та інших документів по оплаті решти вартості поставлених у липні 2014 року партій товарів; прибуткових накладних на підтвердження оприбуткування товарів безпосередньо на складі позивача; сертифікатів якості та відповідності на телекомунікаційну продукцію; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за реквізитами, що вказані у видаткових накладних, та/або витягів з журналу реєстрації довіреностей (оформленого у відповідності до згаданої вище Інструкції) на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на отримання товарів від ТОВ «Джі-Ес-Сі» та підписання видаткових накладних за відсутності печатки підприємства, - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату вартості придбаних у контрагента послуг, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання результатів наданих послуг у відповідних податкових періодах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) мається на увазі діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно вказаному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

В своїх письмових поясненнях, що викладені в тексті поданого позову, позивач вказує, що придбані у ТОВ «Джі-Ес-Сі» товари були реалізовані іншим підприємствам-покупцям, на підтвердження чого позивач надав до суду копії наступних документів: реєстраційних документів ТОВ «Євротелекомгруп»; довідки з органу статистики відносно ТОВ «Євротелекомгруп» станом на 16.04.2013 року; штатного розпису ТОВ «Євротелекомгруп», затвердженого 01.07.2014 року; наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду директора; договорів оренди об'єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) для розміщення офісу та складу; договорів поставок обладнання, укладених протягом 2013 - 2014 років між позивачем та контрагентами-покупцями, та первинної документації до них (видаткові накладні, довіреності покупців на отримання ТМЦ); первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених та підписаних між ТОВ «Євротелекомгруп» та підприємствами-виконавцями транспортно-експедиційних послуг (ТОВ «Нова пошта», ТОВ «Делівері», ТОВ «Ін-Тайм») в результаті транспортування реалізованих ТОВ «Євротелекомгруп» товарів; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за фізичними особами; оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 281 (зокрема, зі змісту даної оборотно-сальдової відомості неможливо встановити конкретних контрагентів-постачальників товарів за рахунок яких фактично здійснювалося збільшення обсягів товарних запасів на підприємстві) і 361, та ін.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що представником останнього ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності поставок ТОВ «Джі-Ес-Сі» товарів на адресу позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Євротелекомгруп».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Джі-Ес-Сі») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротелекомгруп» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротелекомгруп» (ідентифікаційний код: 38308510, адреса: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13) судовий збір у розмірі 3 222,91 грн. (трьох тисяч двохсот двадцяти двох грн. 91 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ___ (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок