Ухвала суду № 43349060, 19.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1693/15 Головуючий у 1 інстанції: Урупа І.В.

2015 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19" березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання прав власності на 1/2 частину майна та стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи неодноразово уточнювала, до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину майна та стягнення грошової компенсації

У позові зазначала, зазначала з 05.09.1996 року вона стала сумісно проживати з ОСОБА_4 однією сім'єю, без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1.

Разом з ОСОБА_4 вони вели домашнє господарство, мали спільний бюджет, разом облаштовували своє житло, за спільні кошти зробили ремонт вищезазначеної квартири.

За час проживання з нею укладалися договори щодо надання комунальних послуг, користування міським телефоном, сплачувалась дольова участь по утриманню будинку та прибудинкової території, нею отримувалась субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по вказаній квартирі.

В період спільного проживання з ОСОБА_4 за сумісні кошти вони придбали автомобіль КІА RIO DG 411 А, державний номер НОМЕР_1. 2011 року, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_4.

07.05.2005 року за сумісні кошти з ОСОБА_4 також був придбаний гараж АДРЕСА_5.

У 2004 році за спільні кошти ними був зроблений капітальний ремонт квартири та здійснено її перепланування, що значно збільшило вартість квартири.

За час ремонту було витрачено 66 820 грн. 20 коп., а саме, вартість ремонтних робіт у залі - 18 918 грн., у спальнях - 9 594 грн. та 5 481 грн., у коридорі -12 395 грн., у кухні - 9 441 грн. 50 коп., у ванній кімнаті та вбиральні - 10 346 грн. 70 коп., у коморі - 644 грн.

В результаті перепланування була збільшена площа квартири.

Також за сумісні кошти було придбано меблі та електротехніку.

Загальна вартість коштів, які були витрачені на проведення ремонту та придбання речей у квартиру, становить 200 015 грн. 20 коп.

Таким чином, вартість 1/2 частини майна, набутого під час фактичних шлюбних відносин, складає 100 007 грн. 60 коп.

Позивач вважає, що вона має право на 1/2 частину квартири, машини та гаражу оскільки квартира була значно збільшена у своїй вартості, а майно було придбано під час спільного проживання з ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина.

Спадкоємцем за законом першої черги є син померлого ОСОБА_3, за яким відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 20.11.2013 року було визнано право власності на спірну квартиру та гараж.

Право власності на спірний автомобіль було визнано за відповідачем на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.08.2013 року.

25.09.2013 року відповідач здійснив продаж автомобіля КІА RIO DG 411 А, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 за 72 793 грн., отже вона має право на грошову компенсацію за 1/2 частину вартості цього автомобіля у сумі 36 396 грн. 50 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 05 вересня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнати квартиру АДРЕСА_1, автомобіль КІА RIO DG 411 А, державний номер НОМЕР_1, гараж АДРЕСА_5, спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири, гаражу, стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 36 396 грн.50 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2015 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з 26 вересня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто по час смерті останнього.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 автомобіль КІА RIO DG 411 А, державний номер НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 36 396 грн.50 коп. та судові витрати в сумі 607 грн. 57 коп., а всього 37 004 грн. 07 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволені позову про визнання за нею права власності на 1 / 2 частину квартири і гаражу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги в повному обсязі.

В решті рішення сторонами не оскаржується, а тому, виходячи з положень ч.1 ст. 303 ЦПК України, не являється предметом перегляду в апеляційному порядку.

У засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник адвокат Михайлов Д.О., які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з"явились, на час розгляду справи клопотань від них про відкладання розгляду справи в порядку ст. 169 ЦПК України до суду не надходило, а тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення представника ОСОБА_3,перевіривши законність і одгрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_4

За його життя на підставі договору дарування від 04 травня 1996 року йому на праві власності належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1( а.с.73).

07.05. 2005 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 був придбаний гараж АДРЕСА_5(а.с.17-19).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 25.09.1996 року у шлюбі не перебувала, як і померлий ОСОБА_4, у квартирі, яка належала останньому, була зареєстрована та постійно проживала з вересня 1996 року(а.с.11), оплачувала комунальні послуги(а.с.15), за поясненнями свідків, вона проживала з ОСОБА_4по день його смерті однією сім"єю, вони були пов"язані спільним побутом, мали взаємні права та обов"язки.

В обгрунтування вимог про визнання за нею права власності на 1 / 2 частку квартири та гаражу, заявлених у червні 2014 року до ОСОБА_3, який є спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_4, посилалася на те, що вказане майно було об"єктом спільної сумісної власності, оскільки належна ОСОБА_4 квартира після ремонту та реконструкції, здійсненої за спільні кошти, збільшилася у вартості, а гараж був придбаний за спільні кошти, отже вона має право на 1 / 2 частку вказаного майна.

Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_2, суд послався на те, що право власності на все спірне майно- квартиру та гараж, в порядку спадкування за законом вже визнано за ОСОБА_3 рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року, яке набрало законної сили 28 січня 2014 року, і встановленні вказаним рішенням обставини щодо обсягу успадкованого ОСОБА_3 майна мають преюдиційне значення.

Доводи апеляційної скарги про помилковість зазначеного висновку суду, оскільки правовий статус майна, як спільної сумісної власності, не був предметом доказування по справі, розглянутій 20 листопада 2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за позовом ОСОБА_3, заявленого до територіальної громади в особі Мелітопольської міської ради, а не до ОСОБА_2, з підстав відсутності у нього правовстановлючих документів на майно, не є переконливими.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до положень ст. 74 СК України, об"єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є майно, набуте ними за час спільного проживання.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 16 липня 2013 року було відмовлено у задоволенні заявлених ОСОБА_2 у січні 2013 року позовних вимог до ОСОБА_3 про встановлення факту її проживання однією сім"єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу та визнання її спадкоємцем четвертої черги(а.с.87-88).В касаційному порядку вказане рішення не переглядалось.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року було задоволено заявлений у серпні 2013 року позов ОСОБА_3 до Мелітопольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, яким за ним було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та на гараж АДРЕСА_5(а.с.80-81).

ОСОБА_2 була залучена до участі у вказаній справі в якості третьої особи, однак самостійних вимог щодо предмета спору до закінчення судового розгляду по даній справі не заявляла, передбаченим ст. 34 ЦПК України правом пред"явити позов до ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на частку майна, що було предметом спору, не скористалась, відповідний позов до ОСОБА_3 до закінчення судового розгляду заявлений нею не був.

Подана нею у липні 2013 року в порядку окремого провадження заява про встановлення факту проживання однією сім"єю з ОСОБА_4 ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2013 року, що набрала законної сили 17.02.2014 року, була залишена без розгляду(а.с.76-79).

З підстав невизнання за ОСОБА_3 права власності на зазначене у рішенні від 20 листопада 2013 року майно з мотивів її участі у його придбаного в період спільного проживання з ОСОБА_4 , вказане рішення ОСОБА_2, як третя особа, оскаржила в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Заполрізької області від 28 січня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була відхилена, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року залишено без змін,отже за висновком суду апеляційної інстанції, оскаржене ОСОБА_2 рішення її прав не порушує.

Відповідно до роз"яснень п.4 постанови Вищеного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року „ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", за змістом ч.3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені під час розгляду справи за позовом про право на майно, не мають обов"язкової сили для осіб, які не брали участі у справі. Такі особи мають право на звернення до суду із самостійним позовом про право на це майно. Разом із тим під час розгляду справи за таким позовом суд враховує обставини раніше вирішеної справи про право на спірне майно незалежно від того, встановлені вони судовим рішенням, що набрало законної сили, у цивільній, господарській або адміністративній справі. Якщо суд дійде інших висновків, ніж ті, що містяться в судовому рішенні щодо раніше вирішеної справи, він має навести відповідні мотиви. При цьому суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов"язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними. Від правових висновків суду слід відрізняти судові рішення за перетворювальними позовами, які встановлюють, змінюють або припиняють права та обов"язки сторін.

Таким чином, оскільки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року, яке набрало законної сили 28 січня 2014 року, було визнано набуття ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування на конкретне нерухоме майно, в касаційному порядку судові рішення по даній справі не переглядались і не скасовані, то висновок суду про преюдиційне значення цієї обставини при вирішенні спору ОСОБА_2, яка була учасником попередньої справи, щодо наявності у неї прав на цей ж майно, слід визнати правомірним.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не прийняв до уваги пояснення свідків в якості доказу істотного збільшення вартості квартири, що належала ОСОБА_4, після проведення в ній капітального ремонту , не є суттєвими.

Крім того, збільшення вартості майна та істотність такого збільшення у розумінні ст.62 СК України передбачає порівняння стану вартості об"єкта на час вирішення справи зі станом, що існував до поліпшення, його вартість після поліпшення, суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна, як об"єкта, його якісних характеристик.

Сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку чи квартири, не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна, як об"єкта.

При ухваленні рішення в оскаржуваній частині суд вірно застосував положення ч.3 ст. 61 ЦПК України, переконливих підстав для його зміни чи скасування в порядку ст. 309 ЦПК України інші доводи апеляційної скарги не містять.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2014 року по даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: