Рішення № 43348271, 26.03.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/14749/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої-судді - Бенца К.К.,

при секретарі - Вайда Я.П.

за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 05 травня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 05 травня 2012 року в розмірі 720 000,00 гривень. Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 05.05.2012 року відповідач ОСОБА_4 взяв у нього в безпроцентну позику на строк до 01 серпня 2014 року грошові кошти в сумі 720 000,00 грн., що підтверджується написаною відповідачем власноручно борговою розпискою. Однак, взяті на себе зобов'язання, щодо повернення грошових коштів у визначений строк відповідач ОСОБА_4 не виконав. З посиланням на викладене та норми ст.ст.526,1046,1049 ЦК України просив суд, стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмір 720 000,00 гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав , не заперечив проти їх задоволення. Визнав факт отримання ним в борг від позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 720 000,00 гривень. В наступне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неяаки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідча , вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 05.05.2012 року ОСОБА_3 надав у борг відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 720 000,00 грн., які ОСОБА_4 зобов'язався повернути в строк до 01.08.2014 року , що підтверджується борговою розпискою написаною власноручно відповідачем, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, копія якої приєднано до матеріалів справи /а.с. 3/.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 визнав, що отримав в борг у позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 720 000,00 грн., які станом на день судового розгляду не повернув .

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору позики , є цивільноправовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Вказана вище правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 18 вересня 2013 року по справі № 6-63цс13, за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 360-7 ЦПК України - рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 - за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, дослідивши розписку в судовому засіданні, заслухавши пояснення відповідача, який визнав позов в повному обсязі, суд приходить до висновку про те, що факт отримання відповідачем ОСОБА_4 в борг грошової суми в розмірі 720 000,00 гривень у позивача ОСОБА_3 підтверджено.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Проте відповідач ОСОБА_4 станом на день розгляду справи в суді не виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення грошових коштів і його борг становить 720 000,00 гривень.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Так як своїх зобов'язань ОСОБА_4 не виконав належним чином, то у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення грошових коштів в сумі 720 000,00 гривень.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 згідно боргової розписки від 05.05.2012 року суму боргу в розмірі 720 000,00 грн. (сімсот двадцять тисяч гривень, 00 коп.) підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 526, 533, 625,1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 174, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 05 травня 2012 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, мешканця АДРЕСА_2, суму боргу в розмірі 720 000,00 грн. (сімсот двадцять тисяч гривень, 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого ним судового збору в розмірі 3654,00 грн.(три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні, 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца